Від дронів до танків. Хто в світі хоче купувати українську зброю та що заважає експорту

Українська зброя давно довела свою ефективність на полі бою. Першими це зрозуміли в Європі та США. Десятки спільних проєктів протягом останніх років тому доказом. Тепер українські розробки потрібні і поза межами Європи.

Якщо раніше іранські Шахеди використовувала лише Росія, то зараз вони почали запускатися і самим Іраном по арабських монархіях Перської затоки.

З початком війни до Києва звернулася ціла низка емісарів з Близького Сходу, а телефони українських виробників зброї розривалися від дзвінків – експертиза у протидії обстрілам зіграла свою роль. Відгукнувшись на прохання, Україна вже відправила у п'ять країн Близького Сходу своїх фахівців.

"Це мало б працювати як підґрунтя до подальшої співпраці між країнами, зокрема в частині поглиблення військово-технічного співробітництва та участі компаній, інвестиційних фондів в інвестиціях в економіку України й ОПК", – сказала РБК-Україна виконавча директорка асоціації "Технологічні Сили України" Анастасія Мішкіна.

Проте реальність дещо складніша. Не можна просто взяти і почати продаж української зброї у великих масштабах – через цілу низку причин, пояснюють співрозмовники РБК-Україна в оборонній індустрії.

Не завжди ці причини є виправданими. Однак збройовий бізнес – це точно не про короткі строки, на відміну від інших. Тому найперше йдеться про напрацювання юридичної рамки між урядами. Перші рамкові угоди Україна підписала з Саудівською Аравією та Катаром минулого тижня. На черзі ще низка з іншими країнами.

"Ми домовляємося про стратегічне співробітництво в напрямку мілтек і в інших напрямках. Ми говоримо про десятирічні договори", – повідомив президент України Володимир Зеленський у відповідь на запитання РБК-Україна.

Документи закладають основу для подальших контрактів, технологічної співпраці й інвестицій. Тепер же головне, як його будуть реалізувати на практиці.

Поновлення інтересу

Війна проти Ірану лише надала нового імпульсу цікавості до української зброї, проте вітчизняні компанії не є новачками для країн Близького Сходу, Азії чи Африки.

Країни, у яких українські розробки були представлені на вистаках зброї, за даними Української ради зброярів (інфографіка: РБК-Україна)

"Найбільший інтерес зараз викликають українські безпілотні системи і все, що пов’язане з протидією повітряним загрозам", – сказав РБК-Україна виконавчий директор Української ради зброярів Ігор Федірко.

Передусім це ударні та розвідувальні БПЛА, дрони-перехоплювачі, морські дрони та рішення на оптоволокні. Також це засоби РЕБ, зв’язку, виявлення і наведення.

"І звісно, рішення для виявлення дронів: звукові системи, радари, системи ситуаційної обізнаності. Адже саме в цих сегментах Україна має реальний бойовий досвід і дуже швидкий цикл оновлення рішень під нову загрозу", – зазначив він.

Але боротьбою з дронами інтерес не обмежується. "Цікавляться також наземними роботизованими комплексами – технологією, яка може мати багато застосувань, зокрема для евакуації поранених тощо", – сказала виданню Мішкіна.

При цьому важливі не лише самі вироби, бо в сучасному світі вони можуть застаріти за лічені місяці, а й практика застосування та сервіс.

"Партнери все частіше дивляться на готову цілісну екосистему, як-от зв’язка виявлення, супроводу, перехоплення, придушення, програмного забезпечення і постійної адаптації. Саме це сьогодні є сильною стороною українських виробників", – підкреслив Федірко.

Але треті країни цікавляться не лише новими розробками. Те, що Україна продавала і до початку повномасштабної війни, також на слуху.

Повернення на традиційні ринки

Колись Україна входила навіть у топ-10 світових експортерів зброї – переважно на спадку радянської оборонки. В Таїланд чи М’янму йшли бронетранспортери, в Ефіопію – танки, а в Алжир – протитанкові ракетні комплекси. Поступово ці позиції послаблювалися. А після 2022 року експорт зброї взагалі припинився – зі зрозумілих причин.

Коли йшлося про українську зброю, ми страждали від "травми таїландського контракту", сказав РБК-Україна військовослужбовець 413-го полку СБС Рейд, експерт з озброєнь Defense Express Іван Киричевський.

У 2011 році Україна отримала замовлення на 49 танків "Оплот", проте через виробничі труднощі та бюрократію останню машину покупець отримав лише через сім років. Це на роки підірвало репутацію Києва як надійного постачальника. Але несподівано ситуація змінилася.

"Особливо на фоні цих недавніх бойових дій в Таїланді, "Оплот-Т" показали себе дуже гарно, навіть в плані захисту проти дронів на відміну від китайських "VТ-4", не кажучи вже про живучість. Тобто несподівано виявилось, що ми таки вміємо робити навіть хороші танки", – зазначив Іван Киричевський.

У лютому в Саудівській Аравії представили українську САУ "Богдана", бронемашину "Варта-2" і наземний роботизований комплекс Protector.

Співрозмовники видання в індустрії пояснюють такий інтерес Ер-Ріяду тим, що саудити на півдні межують із Єменом, де окопалися проіранські хусити. Тож у перспективі кількох років імовірною залишається нова наземна війна Саудівської Аравії з Єменом.

Втім, це не означає, що українським зброярам легко. Окремі труднощі їм створює політика власної держави.

Експорт зброї відкрито?

Існує кілька способів, як українська зброя може легально потрапити до іноземних замовників: прямий експорт, виробництво за кордоном через ліцензію або ж створення спільного підприємства.

Очевидно, прямий експорт є найбільш вигідним для України. В такому випадку завантажені потужності всередині країни, на них працюють українські фахівці.

Вже тривалий час у багатьох виробників зброї є можливості виробляти більше, ніж держава могла б замовити. Тож дозвіл експорту для них, серед іншого, може зіграти на користь і для Сил оборони.

"Якщо ми налагодимо механізм, як продавати чужим за вищою експортною ціною, то це допоможе здешевити продукцію, зробити масовіше для нас. Тому що якраз саме через те, що в нас не було експорту озброєння, ми не мали сторонніх джерел фінансування", – наголосив Іван Киричевський.

Україський "Оплот" у Таїланді (фото: Getty Images)

Рішення про часткове відкриття експорту зброї вже ухвалено. З 10 лютого держава оголосила про те, що виробники озброєння можуть подавати заявки до Державної служби експортного контролю.

Як заявив заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Давид Алоян, Україна може експортувати військові товари та послуги на кілька мільярдів доларів у 2026 році. Більша частина – це експорт у Європу та навіть у США. Але і Глобальний Південь скидати з рахунків також не варто.

Крім того, уряд розглядає можливість запровадження спеціального експортного мита для оборонних компаній. Очікується, що доходи від цього податку будуть спрямовані на фінансування внутрішніх військових потреб України.

Процедура непроста. Відповідно до чинного законодавства українські виробники зброї та військової техніки мають подати відповідні документи і заявку до Державної служби експортного контролю. Вона її розглядатиме спільно з Міжвідомчою комісією з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю. Після цього буде ухвалюватися рішення – погодити або відхилити заявку, пояснює механізм Анастасія Мішкіна.

Проте 2 березня процедуру експорту у країни Близького Сходу та Перської затоки де-факто припинено. Оборонні виробники отримали листа від однієї зі спецслужб України про те, що ДСЕК призупинить розгляд заявок на отримання відповідних ліцензій.

Цікаво, що лист надійшов не від самої служби. Ба більше, у ДСЕК на запит РБК-Україна відповіли, що будь-які рішення щодо призупинення дії дозволів не ухвалювалися.

Ймовірно, йдеться про позицію однієї зі спецслужб, які входять до міжвідомчої комісії. Проте ця ситуація створює атмосферу невизначеності та заважає переговорам.

Державу розуміють, але є але

Для України експорт зброї зараз не є просто комерційною історією. Тож тут існує певний політичний і безпековий бар’єр.

"Кожне рішення впирається в національний інтерес, кінцевого користувача, дипломатичні наслідки і питання, чи не послаблює це наші власні спроможності", – зазначив Ігор Федірко.

Саме тому щодо чутливих ринків, зокрема на Близькому Сході, держава дуже обережна.

Морський дрон на виставці в ОАЕ (фото: facebook.com/naudiUA)

"В умовах війни й ведення активних бойових дій ми розуміємо позицію і прерогативу держави визначати експортну політику й визначати, наприклад, через підписання безпекових угод з союзниками, країни, з якими український ОПК може будувати партнерства на різних рівнях в інтересах України", – підкреслила Анастасія Мішкіна.

Водночас, за її словами, важливо своєчасно реагувати та надавати індустрії можливості швидко виходити на ринки країн-союзників.

Головні ж складнощі тому, що Україна лише поступово відновлює експорт у контрольованому форматі.

"Воєнні ліцензії були видані тільки в лютому 2026 року. Тобто механізм уже запущений, але це точно ще не режим вільного комерційного продажу зброї. Держава рухається обережно, тому що пріоритет залишається незмінним – забезпечення власного фронту", – зазначив Федірко.

Однак важливо не зволікати. Якщо пропозиція не закриє попит легально, це буде відбуватися за "сірими схемами". Вже тривалий час існує практика, коли виробництва просто розгортаються поза межами України. Формально навіть не пов’язані із компанією-розробником в Україні.

На практиці це означає, що держава не може контролювати їх роботу, а також не отримує податків, розповідає співрозмовник видання, дотичний до оборонної індустрії.

Перспективи інвестицій

Країни Глобального Півдня готові не лише купувати українську зброю, а й вкладатися в неї. Для інвестора з країн Глобального Півдня український ОПК цікавий з кількох причин:

• Швидкість адаптації технологій
• Нижча вартість багатьох рішень у порівнянні з традиційними системами
• Реальний бойовий досвід, уже вбудований у продукт

"Саме це дає українським компаніям сильну позицію в переговорах про спільне виробництво і локалізацію під потреби конкретного ринку", – підкреслив у коментарі РБК-Україна Ігор Федірко.

Тут найвідоміший, але не єдиний, кейс – компанія Fire Point, яка виробляє крилаті ракети "Фламінго". Концерн EDGE Group з Об’єднаних Арабських Еміратів планує придбати 30% її акцій за 760 млн доларів.

Наразі заявку розглядає Антимонопольний комітет. Проте джерело РБК-Україна в керівництві Міноборони впевнене, що рішення до кінця року не буде.

В контексті інвестицій важливим є державний кластер для розвитку оборонних технологій Brave1. Ця платформа допомагає перевіряти стартапи, щоб інвестори могли бути впевнені в якості проєктів.

На саміті Defense Tech Valley минулого року були присутні інвестори з Близького Сходу та Азії, а також представники країн BRICS+.

Приміром, Саудівська Аравія до 2030 року планує локалізацію 50% оборонних витрат. В плані спільного виробництва країну цікавлять українські ракетні технології та броньована техніка. Додаткового імпульсу цьому має додати нещодавно підписана угода про оборонне співробітництво між Києвом і Ер-Ріядом.

Ще один потенційний партнер – Індія, яка розглядає Україну як альтернативу Росії для обслуговування радянської техніки. Крім того, в Нью-Делі є зацікавлення спільними підприємствами з розробки систем ППО та радіоелектронної боротьби на базі українського досвіду.

САУ "Богдана" у Саудівській Аравії (фото: facebook.com/naudiUA)

Звісно, такі інвестиції рухатимуться лише там, де є політична довіра, зрозумілий експортний режим, контроль кінцевого користувача і гарантії, що співпраця не суперечить безпековим інтересам України.

"Тому я б очікував не хаотичного напливу легких контрактів і швидкого прибутку, а точкових угод у тих сегментах, де Україна має очевидну перевагу: дрони, counter-drone, РЕБ, сенсори, зв’язок, окремі роботизовані системи і програмне забезпечення", – зазначив Федірко.

Водночас існують обмеження, які накладає конкуренція між різними центрами впливу. Як наслідок, українським компаніям доводиться вибирати, з ким саме вони мають працювати.

Показовою у цьому плані є історія, яку переповів один зі співрозмовників видання. Минулого року кілька українських компаній, які підтримують контакти з Саудівською Аравією, планували їхати на виставку зброї в ОАЕ. Проте невдовзі отримали повідомлення від саудитів: у випадку такого візиту про співпрацю з Ер-Ріядом можна забути.

Оборонна співпраця завжди була політично забарвленою. Особливо це помітно на Близькому Сході, в Азії та Латинській Америці. Там українським виробникам доводиться конкурувати не лише із західними компаніями, а й російськими та китайськими. Це означає, що в кожному окремому випадку важливо зважувати всі "за і проти". Але разом з тим – робити це швидко, щоб не втратити унікальне вікно можливостей.

Поширені запитання (FAQ)

– Яку саме українську зброю хочуть купувати країни Глобального Півдня?

– Найбільший попит мають безпілотні системи (ударні, розвідувальні та дрони-перехоплювачі), засоби РЕБ та наземні роботизовані комплекси для евакуації. Також іноземних замовників цікавлять готові "екосистеми", що поєднують радари, системи ситуаційної обізнаності та засоби придушення цілей.

– Чи допоможе відкриття експорту зброї здешевити її для потреб ЗСУ?

– Експерти вважають, що продаж зброї іноземним замовникам за вищою ринковою ціною дозволить виробникам отримати додатковий капітал. Це допоможе масштабувати виробництво, закупити нове обладнання та, як наслідок, знизити собівартість продукції, яку закупає держава для української армії.

– Чи дозволено зараз офіційно експортувати зброю з України?

– З 10 лютого 2026 року держава офіційно дозволила виробникам подавати заявки на отримання експортних ліцензій через ДСЕК. Однак процедура залишається суворою: кожне рішення розглядає Міжвідомча комісія, пріоритетом якої є забезпечення потреб фронту.

– Які іноземні компанії готові інвестувати в український оборонний сектор?

– Найбільшим потенційним інвестором є концерн EDGE Group з ОАЕ, який планує придбати 30% акцій компанії FirePoint за 760 млн доларів. Також інтерес до спільного виробництва ракет та бронетехніки виявляють Саудівська Аравія та Індія в межах програм локалізації оборонних витрат.