Вибори під прицілом Кремля. Чи втримає Пашинян курс Вірменії на Захід

"Голосувати за Пашиняна можна лише у стані сильного галюциногенного, наркотичного, грибного сп'яніння", – ці слова російської пропагандистки Маргарити Симоньян є, мабуть, одними з найбільш безневинних порівняно із загальним тоном Кремля на адресу чинної вірменської влади.

Сьогодні Нікол Пашинян остаточно перетворився на одного з головних "ворогів" Росії на пострадянському просторі. І для цього в Москви є вагомі підстави.

Сучасна Вірменія перебуває на етапі глибоких і болісних трансформацій. Після програшу у протистоянні з Азербайджаном у 2020 році та остаточної втрати контролю над Нагірним Карабахом – невизнаною республікою, де абсолютну більшість населення складали вірмени, – Єреван намагається остаточно помиритися з Баку.

Ціна питання – вихід Вірменії з міжнародної ізоляції, а також із тіні Росії. Ще в 90-х, під час першого карабаського конфлікту, Єреван здобув контроль над регіоном, але налаштував проти себе ключових сусідів – власне Азербайджан та Туреччину.

Як наслідок, країна потрапила в тотальну залежність від Москви – єдиного гравця, готового на той час підтримувати вірменську сторону. У цій грі Нагірний Карабах був свого роду коротким повідцем на шиї Вірменії. Коли ж він зник, Єреван отримав довгоочікувану можливість менше оглядатися на позицію Кремля.

Тож протягом останніх років прем'єр-міністр Нікол Пашинян планомірно розвертав країну в бік Заходу. Найбільш помітним кроком у цьому напрямку стало замороження членства Вірменії в Організації договору про колективну безпеку – російського аналога НАТО.

Фото: політичний розворот – куди йде Вірменія (інфографіка РБК-Україна

Далеко не всім у самій Вірменії це подобається. Опозиційні сили з проросійським сентиментом та прямою підтримкою РФ намагаються зірвати цю переорієнтацію. На це накладаються значні труднощі у переговорах щодо фінальної мирної угоди з Азербайджаном, який тисне з позиції сили.

Та аби продовжувати обраний курс, Пашиняну необхідно ще раз довести свою легітимність і забезпечити повноту влади на новий період.

"На виборах має бути вирішено декілька дилем: бути чи не бути вірменській державності; чи продовжиться мир у нашому регіоні; чи Вірменія продовжуватиме свій курс євроінтеграції, або ж Путін зірве його", – каже РБК-Україна вірменський політолог, віцепрезидент партії "За республіку" Рубен Меграбян.

Розстановка сил

Соціологічні опитування свідчать, що партія Пашиняна "Громадянський договір" з відривом веде в рейтингах. Хоча ступінь її лідерства у дослідженнях різних компаній відрізняється в рази, ймовірно, залежно від симпатій замовника.

Приміром, згідно з опитуванням Міжнародного республіканського інституту (IRI), рейтинги правлячої партії серед тих, хто визначився з вибором, складають близько 30-32%. Своєю чергою, за опитуванням Breavis, партія Пашиняна може отримати навіть 65% голосів.

Владі протистоїть одразу три проросійські сили, які мають шанси пройти у парламент.

Це "Сильна Вірменія" та "Квітуча Вірменія" олігархів Самвела Карапетяна і Гагіка Царукяна, а також Альянс "Вірменія" на чолі з експрезидентом Робертом Кочаряном.

За даними IRI, найвищі показники серед опозиційного табору має "Сильна Вірменія" – 12-14% серед тих, хто визначився. За нею йде альянс "Вірменія", який стабільно набирає близько 8-10%, а "Квітуча Вірменія" балансує на межі прохідного бар'єра з 5-6% підтримки.

Фото: Нікол Пашинян і президент Франції Емманюель Макрон на мітингу у Вірменії (Getty Images)

Зовнішній вплив

Щоб допомогти проросійським силам взяти реванш, Кремль задіяв проти команди Пашиняна весь свій гібридний арсенал.

Перш за все, мова йде про масштабну інформаційну кампанію у вірменському сегменті соцмереж, яку здійснюють російські ботоферми.

Також, за даними Reuters, у Кремлі обговорювали план масового організованого підвезення для голосування до 100 тисяч вірмен, які проживають і працюють у РФ.

Разом з тим, спроби Москви використати вірменську церкву як таран проти Пашиняна фактично провалилися – наразі цей чинник є малозначимим, підкреслює в розмові з РБК-Україна вірменський політолог Степан Грігорян.

Та, схоже, найбільшу ставку Москва зробила на сценарій "торгової війни". Спочатку "Россельхознадзор" запровадив тимчасову заборону на імпорт вірменських томатів, огірків, перцю, полуниці та свіжої зелені. Це стало прямим ударом по тисячах вірменських фермерів.

Крім цього, під обмеження підвели мінеральну воду "Джермук", зрізані квіти та вірменський коньяк, який займає понад половину російського імпортного ринку у своєму сегменті. А останній економічний "привіт" від Кремля – повне блокування поставок вірменської живої риби.

Паралельно Кремль перейшов до відвертого енергетичного шантажу. Наприкінці травня Міністерство енергетики РФ надіслало Вірменії листа з попередженням про можливість розірвання двосторонньої угоди 2013 року.

Документ гарантує країні постачання газу, нафтопродуктів та необроблених алмазів без сплати російського експортного мита. Тож якщо угоду скасують, то ціна газу зросте з 177 доларів за тисячу кубометрів до ринкових 600.

"Зрозуміло, що це якусь частину людей лякатиме. Вони боятимуться голосувати за чинну владу, бо бачать, як Путін виступає проти Нікола Пашиняна", – визнає Степан Грігорян.

Втім, Пашинян робить кроки в бік від Москви все ще досить обережно. До прикладу, днями лідери Росії, Білорусі, Казахстану та Киргизстану закликали владу Вірменії якнайшвидше провести референдум та остаточно визначитися з вектором руху між Росією та ЄС.

У відповідь на це Пашинян заявив, що процес євроінтеграції країни ще не досяг тієї стадії, щоб пропонувати громадянам чіткий вибір. За його словами, Вірменія продовжуватиме роботу в рамках Євразійського економічного співтовариства, доки вибір між двома союзами не стане неминучим.

Крім того, російському впливу Пашинян протиставляє підтримку Європи і США.

Чинному прем'єру, без сумніву, додало політичних балів проведення саміту Європейської політичної спільноти в Єревані 4 травня. На нього з'їхалися лідери Євросоюзу та європейських країн, що не входять до ЄС, включаючи участь президента України Володимира Зеленського.

Наприкінці травня Вірменію відвідав і Держсекретар США Марко Рубіо. Він підписав з Єреваном історичну угоду про стратегічне партнерство. Цей документ безпосередньо інтегрує Вірменію у транзитно-транспортний проєкт між Каспієм та Середземним морем (TRIPP).

Інтерес США у цій ситуації – прагматичний. Коридор раніше запустили за посередництва Вашингтона. Це дало можливість Дональду Трампу заявити про "припинення чергової війни" на планеті та заробити солідні політичні бали, а також потішити власне его.

"З допомогою Нікола ми піднімемо Сполучені Штати, Вірменію, Південний Кавказ та Центральну Азію на вищі вершини, ніж будь-коли раніше", – заявив Трамп 28 травня.

Утім, вирішальне слово все одно залишається за вірменськими виборцями. А їхні настрої напередодні голосування залишаються неоднозначними.

Фото: Володимир Зеленський і Нікол Пашинян у Єревані (president.gov.ua)

Можливі результати

За словами Степана Грігоряна, головною інтригою залишається те, чи зможе Пашинян знову отримати монобільшість.

"Буде більше ніж 50% голосів чи ні – це вже питання. Бо таки йде важка боротьба, з урахуванням того, що Росія застосовує різні методи гібридної війни", – каже він РБК-Україна.

За опитуваннями, близько третини виборців досі не ухвалили рішення.

"З одного боку, це ті, хто справді поки що не визначився. Це аполітичні люди, які взагалі не беруть участь у виборах. Ну і це ті, які визначилися, але не хочуть висловлювати свою позицію з тих чи інших причин", – пояснює виданню Рубен Меграбян.

Політолог звертає увагу, що спроби Росії тиснути на Вірменію навпаки можуть мобілізувати проєвропейського виборця. Тож наразі питання стоїть так: чи отримає Пашинян звичайну більшість, чи конституційну у дві третини мандатів.

Водночас Меграбян зазначає, що частина проєвропейськи налаштованих громадян почала скептично ставитися до Пашиняна і може підтримати інші партії, які, з одного боку, не є проросійськими, з іншого – пропонують альтернативу владі.

"Є сегмент, який через повільність у реформах розчарувався в чинному уряді. Вони не будуть за цих путінців голосувати, але питання в тому, чи прийдуть вони на вибори. Якщо прийдуть, то за кого вони проголосують", – додає Рубен Меграбян.

До того ж Ніколу Пашиняну необов'язково набирати 50%.

"У нас є в Конституції норма, вона називається "стабільна більшість". Тобто, якщо немає партії, яка повністю виграла, та партія, близька до 50%, отримує бонус кілька відсотків, щоб стабільність була в державі", – каже Степан Грігорян.

Якщо за результатами розподілу голосів у першому турі жодна партія не отримує необхідної більшості та коаліцію створити не вдалося, призначається другий тур голосування. У ньому беруть участь дві лідируючі партії чи блоки.

Переможець другого туру автоматично отримує бонусні мандати, які гарантують йому стабільну більшість. Якщо очевидно, що у партії Пашиняна великий відрив від суперників у першому турі, то зрозуміло, що він отримає перевагу і в другому.

Та набагато більше занепокоєння викликає, на які радикальні кроки може піти Москва вже після оголошення результатів.

Ставка на розхитування режиму

"Головна небезпека походитиме від наступного: Росія, побачивши, що не досягає своєї мети, спробує створити у Вірменії різними механізмами атмосферу напруги, застосувати дестабілізаційні механізми", – вважає Степан Грігорян.

Кінцева мета таких дій – поставити під сумнів легітимність виборів. Однак вірменські правоохоронці, очевидно, враховують подібний сценарій.

"Якщо окремі групи почнуть робити незаконні дії, вони будуть просто ізольовані від суспільства. Наразі правоохоронні органи та спецслужби Вірменії перебувають у високому тонусі, і для них ці спроби будуть як гра з вогнем", – підкреслює Меграбян.

Намагаючись покарати Єреван за розворот геть від Москви, Росія ризикує отримати зворотний ефект. На ці граблі Росія наступала і раніше – у Молдові, Угорщині та Румунії. А зараз, остаточно загрузнувши у війні проти України та без можливості виділяти ресурси для нових воєн, Кремль неминуче втратить вплив і на Кавказі.

Питання – відповідь (FAQ):

– Які партії беруть участь у виборах у Вірменії та хто лідирує?

– Головним фаворитом перегонів є правляча партія Нікола Пашиняна "Громадянський договір", яка очолює соціологічні рейтинги. Зокрема, соцопитування дають йому 30-32% голосів.

Їй протистоять три ключові проросійські сили: альянс "Вірменія" експрезидента Роберта Кочаряна, а також структури олігархів Самвела Карапетяна ("Сильна Вірменія") та Гагіка Царукяна ("Квітуча Вірменія").

– Як саме Росія тисне на Вірменію через розворот Єревана на Захід?

– Кремль застосовує комплексний гібридний арсенал, який поєднує масовані атаки ботоферм у соцмережах та відвертий економічний шантаж.

Россельхознадзор повністю заблокував імпорт ключових вірменських товарів – від коньяку і риби до свіжих овочів, а Міністерство енергетики РФ погрожує розірвати пільгову угоду і підняти ціну на газ зі 177 до ринкових 600 доларів за тисячу кубометрів.

– Що буде, якщо партія Пашиняна не зможе набрати 50% голосів виборців?

– Виборчий кодекс Вірменії містить конституційну норму про "стабільну більшість". Якщо лідер перегонів трохи не дотягує до половини мандатів і не може створити коаліцію, йому можуть нарахуватися бонусні місця в парламенті. Цей механізм працює через проведення другого туру виборів.