У 2026 році у світі пройде багато важливих виборів, зокрема в США, Угорщині та Ізраїлі. Яке значення кожне з цих голосувань має для України і як розгортається передвиборча боротьба – читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Головне:
Поки в Україні, з очевидних причин, будь-які вибори поставлено на паузу, українцям є сенс стежити за окремими важливими виборами за кордоном, бо залежно від їхніх результатів, Київ або зможе позбутись серйозних зовнішніх проблем та здобути нових союзників – або ж навпаки. За чим саме варто стежити і за кого вболівати – читайте далі.
На відміну від більшості інших країн, оновлення американського парламенту відбувається не одномоментно, а поступово. Щодва роки у США повністю переобирають нижню палату – Палату представників, а також третину верхньої палати – Сенату. Власне, такі проміжні вибори відбудуться у листопаді цього року.
Наразі Республіканська партія на чолі з Дональдом Трампом має формальну більшість і в Палаті представників, і в Сенаті. Це дуже розв'язує президенту США руки, як у внутрішній, так і у зовнішній політиці.
На виборах демократи розраховують здобути більшість принаймні у Палаті представників. Це дозволить їм щонайменше блокувати ініціативи Трампа, а в кращому випадку – навіть почати процедуру імпічменту президента. До того ж саме Конгрес має повноваження виділяти фінансову допомогу Україні.
Через низку суперечливих кроків, які зробив Трамп, його рейтинг поступово падає. Згідно з останнім опитуванням Emerson College Polling від грудня 2025 року, рівень схвалення дій Трампа на посаді президента становить 41%, тоді як 50% американців не схвалюють його роботу. Хоча ще на початку минулого року ситуація була зворотною – схвалення сягало 49%, а несхвалення – 41%. Демократи логічно сподіваються, що це вдарить по позиціях всієї Республіканської партії.
Виборчі настрої в США визначатимуться тим, які проблеми виборці вважатимуть ключовими для себе.
На першому місці – економіка: 38% опитаних назвали її питанням номер один. Далі йдуть загрози демократії, охорона здоров’я та імміграція – по 14% кожна. Саме ці теми можуть стати визначальними для результатів проміжних виборів.
"Те, що демократи дійсно можуть отримати цю перемогу – це майже доконаний факт. Питання в тому, наскільки вона буде великою і чи зможуть вони нею скористатися", – сказав у коментарі РБК-Україна експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв.
Вибори до Конгресу у США проходять за мажоритарною системою. Тож загальнонаціональні тенденції не завжди прямо проектуються на результати в конкретних округах. У багатьох із них вирішальну роль відіграють персональні рейтинги кандидатів, локальні проблеми, соціальний склад виборців і навіть внутрішньопартійні конфлікти.
Саме тому підсумок виборів може суттєво відрізнятися від загальних прогнозів, а головною інтригою залишається не лише перемога демократів, а й її масштаб та практичні наслідки. І ключовим тут є питання політичного лідерства.
"У республіканців проблема в тому, що в них безальтернативне лідерство, а у демократів – взагалі лідерства як такого нема", – зазначив Краєв.
В американській партії влади наразі ніхто не може затьмарити Трампа. Це одночасно і перевага, і ризик. Для відданих прихильників Трамп залишається потужним мобілізуючим фактором, тоді як поміркованих виборців і тих, хто вагається, він радше відштовхує.
У демократів ситуація протилежна: після поразки Камали Гарріс на президентських виборах партія так і не змогла висунути фігуру, яка б беззаперечно консолідувала різні крила демократів і стала загальнонаціональним політичним центром тяжіння.
"Тому в нас виходить дивна ситуація, коли Конгрес буде, скоріше за все, більш-менш збалансований, і навіть якщо демократи хоча б у одній з двох Палат займуть більшість, це не буде повноцінна і робоча більшість", – зазначив Краєв.
На практиці це означає, що за кожен конкретний законопроєкт доведеться домовлятися окремо, а внутрішні розбіжності можуть паралізувати роботу Конгресу.
Для України важливим є не лише формальний результат виборів, а й поведінка американських політиків у ході передвиборчої кампанії – передусім самого Трампа.
Президенту США важливо продемонструвати виборцям гучний і швидкий зовнішньополітичний успіх – на кшталт історії із Венесуелою та Ніколасом Мадуро. У контексті "завершення" російсько-української війни, на думку Краєва, від Трампа варто очікувати спроб прискорити переговорні процеси.
"Бажання Трампа швидко "порішати", посадити в Україну і Росію за стіл перемовин – ось це буде. І він для цього буде тиснути і на нас. Сподіваємось, буде тиснути на Росію, як він це раніше робив, але я не думаю, що тут буде щось нове. Це будуть всі ті самі засоби, які він раніше використовував", – резюмував Краєв.
Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан вже давно став головним антагоністом України у Європі. Ба більше, він системно підриває єдність Євросоюзу та НАТО, коли мова йде про відповіді на різноманітні зовнішні загрози: від російської агресії проти України до санкцій та безпекових ініціатив Заходу.
Та вже у квітні цей хронічний подразник може зникнути. Вперше за багато років у Орбана з'явився суперник, який має реальні шанси усунути його від влади.
Лідер опозиційної партії "Тиса" Петер Мадяр весь минулий рік нарощував електоральні м’язи. Вже тривалий час його політична сила обходить за рейтингами орбанівську партію "Фідес". За даними різних опитувань, відставання правлячої партії складає 7–10%.
Водночас Мадяру ще рано святкувати перемогу. Приблизно кожен четвертий виборець в Угорщині ще не визначився з симпатіями. Як зазначає Петер Креко з будапештського аналітичного центру Political Capital, відрив "Тиси" не є незворотним.
Традиційні переваги Віктора Орбана загалом зберігаються. До них слід віднести широкий контроль медіапростору, домінування в державних інститутах, можливість змінювати межі виборчих округів на свою користь, а також жорстке регулювання фінансування виборчих кампаній.
Крім того, в Угорщині дії механізм так званої "компенсації переможцю". Простими словами, партія-переможець виборів отримує "бонус" у виглядів додаткових депутатських мандатів.
Крім того, залишаються правові та інституційні важелі, які Орбан може задіяти до виборів, щоб пом’якшити поразку від Мадяра.
"Наприклад, якщо перемога "Тиси" виглядатиме ймовірною, влада може скасувати або модифікувати механізм "компенсації переможцю", щоб мінімізувати масштаб поразки. Зниження чинного 5-відсоткового виборчого бар’єру дозволило б меншим партіям пройти до парламенту, що призвело б до розпорошення опозиційних голосів та послаблення "Тиси", – зазначив у коментарі РБК-Україна Расто Кужель, виконавчий директор "Memo 98" (Словаччина), організації, що займається моніторингом політичних процесів у Європі.
За його словами, якщо в Орбана буде розуміння, що він зазнає більш серйозної поразки, не виключені і радикальніші кроки – приміром, скасування одномандатних округів і перехід до повністю пропорційної системи виборів.
"Зрештою, не можна виключати і більш крайні сценарії – включаючи спроби не допустити лідера партії Петера Мадяра до участі у виборах шляхом порушення кримінальних справ або навіть анулювання самих виборів, за аналогією з недавніми подіями на президентських виборах у Румунії", – підкреслив Кужель.
Ключовим залишається питання про те, чи самі вибори зможуть пройти вільно і без адміністративного чи політичного втручання. Крім того, по суті, і адміністрація Трампа, і Росія побічно зацікавлені в перемозі "Фідес". Все це робить вибори в Угорщині найбільш непередбачуваними за останнє десятиліття.
Аби гуртувати своїх виборців, Орбан раз по раз використовує один і той самий прийом – об’єднання проти зовнішнього ворога. На попередніх виборах в ці ролі виступали то Сорос, то Євросоюз, то мігранти. А цього разу прийшла черга України.
"Так, антиукраїнська риторика досі присутня в публічних заявах Віктора Орбана, однак сьогодні вона виглядає менш ефективною, ніж у минулому. Головна причина – погіршення економічної ситуації в Угорщині, яке дедалі більше витісняє зовнішньополітичні наративи", – додав Расто Кужель.
За даними Євростату, у 2023 році купівельна спроможність угорських домогосподарств становила лише 70 відсотків від середнього рівня по Європейському Союзу. У 2025 році Міжнародний валютний фонд зафіксував економічне зростання на рівні лише 0,7% при інфляції близько 4,5%. Угорщина загрузла в стагнації. А це має помітні наслідки для таких сфер, як освіта та охорона здоров’я.
"Хоча війна в Україні відіграла важливу роль у формуванні політичного наративу "Фідес", економічні труднощі, схоже, обмежують мобілізаційний потенціал образу зовнішнього "ворога", – резюмував Кужель.
Тим не менш, ця риторика може легко знову посилитися, якщо Орбан вважатиме її вигідною під час виборчої кампанії.
У випадку, якщо всі ці прийоми Орбану не допоможуть, і до влади в Угорщині все ж прийде Мадяр, не варто розраховувати на те, що угорці одразу перетворяться на найкращих друзів України. Антиукраїнські настрої в країні досить сильні, їх поділяє і частина опозиційних виборців. Однак найболючіші проблеми – на кшталт вето на вступ України в ЄС, за Мадяра гарантовано вдасться зняти. Головний угорський опозиціонер занадто цінує хороші стосунки з Брюсселем, тож після приходу до влади перестане створювати Євросоюзу зайвий головний біль, щодо України і не тільки.
Впродовж останніх двох років війни в Україні та навколо Ізраїлю час від часу тіснили одна одну в світових новинних стрічках. Та якщо мирні переговори про завершення російсько-української війни ще тривають, то між Ізраїлем і бойовиками ХАМАС домовленості про припинення вогню вже є. Інша справа, як їх виконують. Проте навіть "на папері" домовленості мають один важливий наслідок. В Ізраїлі суспільна увага перемикається на наступні парламентські вибори.
Прем'єр-міністр Беньямін Нетаньяху, лідер правоцентристської партії "Лікуд", уже утримує рекорд за тривалістю перебування на посаді прем’єр-міністра Ізраїлю – понад 18 років, хоч і з перервами.
На останніх виборах – у 2022 році – блок партій на чолі з "Лікудом" знову здобув перемогу після короткої втрати влади у 2021-му. Перемога стала можливою завдяки формуванню коаліції з ультраортодоксальними та ультраправими силами, що з самого початку зробило уряд політично крихким і залежним від радикальних партнерів.
Наразі в Ізраїлі обговорюються кілька можливих дат голосування. Формально вибори мають відбутися за графіком – у листопаді.
Але, ймовірно, дату зсунуть трохи раніше, щоб голосування не проходило після чергової річниці подій 7 жовтня – коли ХАМАС здійснив найбільший теракт проти Ізраїлю із понад тисячею загиблих та сотнями захоплених у заручники.
Для Нетаньяху такі трохи дочасні вибори можуть стати способом перехопити ініціативу й зафіксувати політичний результат до того, як накопичені проблеми почнуть грати проти нього.
"Якщо буде якийсь супервидатний прорив, і прем'єр-міністр зможе це записати на себе і свою коаліцію, тоді він, мабуть, зачекає. І вибори відбудуться у визначений час – восени цього року, – сказав РБК-Україна ізраїльський політолог, професор Університету Бар-Ілан Зеєв Ханін. – Якщо нічого подібного не станеться, йому потрібно буде проводити вибори в найближчі пару місяців, відклавши вбік всі контраверсійні закони, які від нього вимагають партнери по коаліції".
Йдеться насамперед про ініціативи ультраправих і релігійних партій щодо реформування судової системи, обмеження повноважень Верховного суду, зміни балансу між світською та релігійною складовою держави, а також посилення ролі релігійних норм у публічному житті. Саме ці законопроєкти у 2023–2024 роках спричинили масові протести й глибокий розкол в ізраїльському суспільстві.
Втім, внутрішня динаміка ізраїльської політики тісно переплетена із зовнішнім чинником. Передусім ідеться про відносини з США, які традиційно відіграють ключову роль у питаннях безпеки та стратегічних рішень Ізраїлю. У цьому плані важливу роль відіграють і домовленості, яких Нетаньяху досяг із президентом США Дональдом Трампом під час останнього візиту до Вашингтона.
Та коли б не пройшли вибори, вже зараз є низка сюжетів, навколо яких буде крутитися кампанія. Центральний із них – питання відповідальності за трагедію 7 жовтня: хто винен у провалі системи безпеки і з якого моменту слід вести відлік політичної відповідальності..
Крім того, згідно з опитуванням Інституту національної безпеки Ізраїлю (INSS), 65% ізраїльтян стурбовані соціальною ситуацією після війни, а 58% більше переймаються внутрішніми загрозами в країні, ніж зовнішніми. При цьому лише 29% респондентів відчувають високий рівень особистої безпеки.
"Чи вдасться уряду "перетягнути" в центр порядку денного тему, яка буде зручною, чи опозиції наполягти на тому, що ось ці проблеми, які зараз з усіх питань хвилюють ізраїльтян, стануть порядком денним виборчої кампанії – від цього і залежатиме, хто переможе", – підкреслив Ханін.
За опитуванням ізраїльського 12 каналу, сумарно коаліційні партії станом на 1 січня можуть розраховувати на 51 мандат, а опозиція – на 69 мандатів, якщо включати до неї 10 мандатів арабських партій. Проте далеко не всі лідери опозиції готові бачити їх у своєму уряді, принаймні не хотіли б щоб від арабських фракцій залежала його стабільність. Тож розпорошеність опозиції може ускладнити її об'єднання в майбутньому парламенті.
На користь Нетаньяху грає й те, що він фактично не має серйозних конкурентів усередині власної партії. В опозиції ж ситуація протилежна – щонайменше чотири політики розглядаються як потенційні кандидати на посаду прем’єр-міністра, що ускладнює консолідацію електорату.
За межами внутрішньої боротьби за владу залишається важливий для України вимір — зовнішня політика Ізраїлю після виборів, зокрема щодо війни Росії проти України.
"Я думаю, що такий (без Нетаньяху – ред.) уряд матиме проукраїнську позицію більшою мірою, ніж зараз. Ближчу до суспільних настроїв, які в Ізраїлі є проукраїнськими. Але розриву з Росією, швидше за все, не буде. А щодо Нетаньяху, він просто зараз усі свої активи поставив на Дональда Трампа і тому не в змозі сказати Вашингтону "ні" з будь-якого практично питання", – резюмував в розмові з виданням Ханін.
Інші поінформовані співрозмовники РБК-Україна в Ізраїлі також вважають нинішню опозицію більш проукраїнською, аніж діючий уряд. Однак ця проукраїнськість має чіткі межі: не варто розраховувати, що у разі зміни влади Ізраїль одразу почне, приміром, надавати Україні серйозну військову допомогу. Оточений відкритими ворогами та просто не надто дружніми країнами Ізраїль, пояснювали співрозмовники видання, в будь-якому разі будувати відносини з Україною на прагматичній основі: і будь-які проукраїнські кроки апріорі мають передбачати і власний інтерес Ізраїлю.
***
Кожен із цих кейсів різний і важливий для України по-своєму.
Від того якими будуть позиції Трампа в Конгресі, чи втримають владу Орбан та Нетаньяху, залежить не лише підтримка України, а й надійність міжнародних альянсів західного світу. Кожен голос, кожен політичний хід у цих країнах може відлунювати далеко за їхніми кордонами – від фінансової допомоги до дипломатичного тиску і безпекових гарантій.
Водночас, Україна не має реальних важелів впливу на жодні з цих виборів. І не лише через брак власних ресурсів. Окремі спроби Києва "погратись", приміром, в американську політику не приносили нічого, крім нових проблем.