Про вето Угорщини на подальші переговори з Україною, перспективи вступу до Євросоюзу і ставлення жителів ЄС до приєднання України, мільярдну допомогу і відновлення під час війни – читайте в інтерв'ю РБК-Україна з європейським комісаром з питань розширення Мартою Кос.
Головне:
Подальші офіційні кроки щодо української євроінтеграції, а саме відкриття першого переговорного кластеру, де-факто заблоковані через вето Угорщини. На відміну від безлічі подібних історій в минулому, цього разу, схоже, угорський прем'єр Віктор Орбан налаштований рішуче і має намір зробити опір руху України до Євросоюзу ключовою темою своєї кампанії до виборів наступного року.
Втім, як підкреслює профільний європейський комісар з розширення Марта Кос, в минулому, попри різні труднощі, Євросоюзу все ж вдавалося ухвалювати спільні рішення. Вона впевнена, що так буде і цього разу, ще до угорських виборів.
У розмові з РБК-Україна Кос постійно апелює до досвіду своєї рідної країни – Словенії, яка теж пережила війну на самому початку своєї незалежності, після якої євроінтеграція стала її безальтернативним шляхом.
"Війна була зовсім не така масштабна, як зараз в Україні, вона тривала лише 10 днів. Але з того моменту стало ясно, що єдина перспектива – це ЄС. Звісно, нам знадобилися роки, ми стали членом у 2004 році, але я пам’ятаю ту особливу енергію й надію, що колись ми будемо належати до спільноти цінностей і демократії, де ніхто не зможе нам зашкодити. І я бачу в цьому паралелі з Україною", – розповідає єврокомісарка.
У розмові з нею РБК-Україна зачепило не лише питання євроінтеграції, а й поточної допомоги Україні з боку ЄС, використання російських заморожених активів, а також відновлення – адже вже завтра, 10 липня, в Римі відкриється масштабна Ukraine Recovery Conference, присвячена цій тематиці.
– Як впоратися з вето Угорщини, яке фактично зупиняє відкриття першого кластеру переговорів?
– Найважливіше, що я хотіла б тут підкреслити, це те, що країни-члени ЄС одноголосно вирішили, включаючи Угорщину, розпочати переговори про вступ з Україною рік тому. Отже, це є основою. І Україна виконала своє домашнє завдання, і ми завжди захищали позицію, що вступ до ЄС базується на заслугах, тобто якщо країна виконує критерії – вона може рухатись далі.
Отже, наразі немає об’єктивних причин не відкривати кластер один, і цей кластер є дуже важливим. І я думаю, що Україна справді багато чого робить у цьому сенсі, адже ми вже надіслали дві додаткові скринінгові доповіді щодо кластерів два і шість до Ради.
І я розповім вам одну історію. Коли я була в Україні у свій перший робочий день – 1 грудня, – президент Зеленський сказав мені, що він хотів би відкрити всі кластери. І не прямо, а, скажімо так, дипломатично, я намагалася сказати йому, що це неможливо, тому що це було б надто швидко, і ми не зможемо цього зробити.
Тепер я маю себе виправити, тому що ви, українці, робите приголомшливу, справді неймовірну роботу, тому ми будемо готові відкрити всі кластери восени.
Звісно, рішення має бути ухвалене в Раді (тобто бути одноголосним, - ред.), але з технічної точки зору ми готові. І я повністю довіряю данському головуванню (в ЄС, почалося з 1 липня цього року, - ред.). Я була там минулого тижня з усією Колегією комісарів, також ваш президент був там, і ми всі передали чіткий меседж Україні: будь ласка, залишайтеся сильними, продовжуйте реформи, продовжуйте боротьбу з корупцією і зміцнюйте верховенство права, тому що все це сприятиме більш безпечній Україні, а отже і більш безпечній Європі.
– Але якщо політичне вето Угорщини в Раді збережеться ще на кілька місяців, чи існує якийсь план Б, що він може передбачати, можливо, якісь технічні речі, які можна зробити?
– Наша позиція, позиція Комісії, дуже чітка. Кластер один готовий до відкриття, Україна виконала необхідне, і ми повинні відкрити його якнайшвидше. Я маю сказати, що навіть якщо іноді ЄС, із 27 країнами-членами та складним процесом ухвалення рішень, здається складним чи бюрократичним, я можу вас запевнити, що в найважчих обставинах, в минулому, ми знаходили рішення, і я впевнена, що ми знайдемо належне рішення для відкриття кластеру один як для України, так і для Молдови.
– Отже, ви вірите, що таке рішення може бути реально знайдене до виборів в Угорщині наступної весни?
– Так, я впевнена.
– Ви відповідаєте не лише за шлях України до членства в ЄС, але і за всі інші країни, які хочуть стати членами ЄС. Чи можете ви сказати, які країни можуть обігнати Україну на цьому шляху?
– Це не змагання, хто буде першим, а хто останнім. Основне – це те, що процедура вступу до ЄС дійсно залежить від того, наскільки країна-кандидат спроможна узгодити своє законодавство з європейським. Отже, у нас є різні країни-кандидати, і час залежить від багатьох факторів.
Наприклад, Північна Македонія. Північна Македонія отримала статус у 2005 році, і я хотіла б сказати, що якби Україна мала чекати стільки ж, скільки чекає Північна Македонія, ви би чекали до 2045 року, але це не так.
Тобто мова не про те, щоб обігнати, мова про виконання – і з вашого боку, і з нашого.
Я хочу вам сказати, що понад 1,000 людей – моїх колег у Брюсселі, не лише у моєму директораті – працюють над однією країною-кандидатом, що означає, що ми також можемо швидко виконувати свою частину.
Я б сказала, що оскільки розширення, особливо України, є одним з найважливіших пріоритетів ЄС, ми будемо виконувати, і я впевнена, що Україна також. І, як ви, мабуть, чули, наша президентка (Урсула фон дер Ляйєн, - ред.), відвідуючи Київ, сказала, що вона бачить можливість, що Україна може стати членом ЄС до 2030 року.
– Чи вважаєте ви, що ця мета досі є реальною, враховуючи всі виклики?
– Так. Я маю сказати, що ми вимагаємо від країн-кандидатів справді багато, тому що це означає адаптацію всієї правової системи в усіх сферах. Це не лише про верховенство права, це про економіку, це про статистику, це про створення інституцій, які будуть стійкими і здатними виконати всі Копенгагенські критерії. Тож я можу сказати, що Україна справді добре справляється.
– Чи залишається на столі ідея так званого "роз’єднання" шляхів України та Молдови до ЄС, чи вона досі можлива?
– Позиція Комісії тут чітка. І Україна, і Молдова готові до відкриття кластеру один, і я хочу бачити, як обидві країни рухаються вперед зараз. Наступні кроки тепер повністю залежать від того, як країни-члени вирішать просувати процес у Раді, тобто зараз Рада керує процесом.
– Наскільки здатний Європейський Союз підтримувати Україну у 2026 році і пізніше? І питання навздогін – що зрештою станеться з мільярдами заморожених російських активів у Брюсселі?
– Перш ніж я перейду до цифр, які важливі для вашого видання, я хотіла б сказати, що немає сумніву, що майбутнє України – в Європі, і саме тому ЄС стоїть поруч з вами, і буде поруч не лише сьогодні, а й у майбутньому.
Йдеться не лише про економічну допомогу, фінансову підтримку, процес вступу, гуманітарну допомогу. Але для мене ще важливіше – це те, що боротьба України – це також наша європейська боротьба.
Ми маємо пам’ятати, що Європейський Союз був заснований із головною метою – забезпечити мир, свободу і добробут у Європі. Тобто, насправді він починався як мирний проєкт, і в останні роки – я можу говорити і з власного досвіду (моя країна, Словенія, вступила до ЄС у 2004 році) – упродовж останніх років чи навіть десятиліть ми дивились на процес розширення здебільшого через економічну призму.
Звісно, економіка важлива, добробут важливий, але зараз, через Україну і вашу боротьбу за європейські цінності, знову мир і свобода мають важливе, навіть більше ніж раніше, значення.
У цьому сенсі мене часто питають: чому ви так допомагаєте Україні? Тому що Україна – це Європа, і конфлікт з Росією почався не з війни 2022 року, а в 2014 році, коли Україна вирішила підписати угоду про зону вільної торгівлі з Європою. Тоді Росія була розлючена, бо ви чітко вирішили обрати європейський шлях у економічному плані, але тепер ситуація інша.
Тож це проста відповідь на запитання "чому ви підтримуєте Україну" – бо це справедливо.
Ми щойно провели опитування, як держави-члени підтримують вступ України до ЄС, і Україна – найпопулярніша країна-кандидат у 14 державах-членах, тобто більше половини. Наприклад, 91% громадян Швеції підтримують вступ України до ЄС, 81% у Данії, 81% у Фінляндії, 72% у Литві тощо. Ми також раді, що маємо інформацію з України, що 70% ваших громадян проголосували б за членство в ЄС, а рівень довіри ще вищий – 82%. Тож я думаю, що справа не лише в цифрах, але ці цифри справді показують, що в Україні є величезна надія на членство в ЄС.
І знову, якщо провести паралель з моєю країною: Словенія вперше стала незалежною у 1991 році. Ми відокремилися від Югославії. Ніхто тоді не очікував війни, але через три години після проголошення незалежності виїхали танки югославської армії.
Війна була зовсім не така масштабна, як зараз в Україні, вона тривала лише 10 днів. Але з того моменту стало ясно, що єдина перспектива – це ЄС. Звісно, нам знадобилися роки, ми стали членом у 2004 році, але я пам’ятаю ту особливу енергію й надію, що колись ми будемо належати до спільноти цінностей і демократії, де ніхто не зможе нам зашкодити. І я бачу в цьому паралелі з Україною.
Ви також питали про заморожені російські активи. Ми вже почали використовувати доходи від них. Ці доходи лежать в основі позик G7 на суму $50 млрд у межах ERA, з яких ЄС вже виплатив €7 млрд цього року. Крім того, ми використовуємо ці доходи для посилення українських збройних сил: €3,6 млрд були або будуть мобілізовані для закупівлі оборонного обладнання для України в межах Європейського фонду миру.
– Конференція з відновлення України от-от розпочнеться. Яких ключових рішень слід очікувати і, ширше, що можна зробити в сфері відбудови під час активної фази війни?
– Ви маєте рацію, і те, що мене щоразу вражає, і я бачила це під час поїздок по Європі – це те, що не лише держави, а й приватні компанії готові працювати чи інвестувати в Україну, навіть якщо війна триває. Я особисто брала участь у бізнес-конференціях у Гаазі, Парижі, також у Копенгагені, і бачила, що європейські компанії вже готуються або вже працюють в Україні.
Ця конференція дуже важлива для мене, тому що ми маємо зберегти міжнародну увагу до відновлення України під час війни, а особливо після.
Ця конференція стане платформою для узгодження політичної підтримки та мобілізації фінансування. Ми провели велику бізнес-конференцію навесні в Брюсселі, понад 400 компаній брали участь – тепер буде ще більша в Римі. Ми оголосимо нові заходи, підпишемо багато фінансових угод.
Факт, що конференція організована в Італії – це не лише символічно, це потужний сигнал про нашу рішучість. Ми також спілкуємось з усіма міжнародними партнерами щодо підготовки цієї конференції: Світовий банк, ЄБРР, Європейський інвестиційний банк – всі будуть присутні.
І я також відверто кажу приватним компаніям: знаєте, зараз саме час їхати туди, саме час інвестувати.
І звісно, я наважуся сказати – це також тому, що я бачу, наскільки потужні деякі галузі вашої економіки, з яких ми, насправді, можемо вчитися. І це один з дуже-дуже важливих моментів майбутньої співпраці між країнами-членами ЄС і Україною – я говорю головним чином про оборону. Ви – країна з найсучаснішим досвідом ведення війни. Ви розробили багато озброєнь, особливо дронів, під час війни, ви постійно їх вдосконалюєте.
З іншого боку, очевидно, що ми, європейці, у майбутньому маємо активніше дбати про нашу безпеку і оборону. І тут я справді бачу чудову співпрацю з Україною.