У політичних колах знову заговорили про вибори. У деяких партіях, на тлі чуток про переговори про кінець війни, пожвавилась робота партійних офісів. До чого готуються на 2025 рік і про що домовляються українські політики – в матеріалі журналістів РБК-Україна Уляни Безпалько та Мілана Лєліча.
Зміст:
За час великої війни тема виборів уже не раз обговорювалася в медіаполі. І якщо повзуча підготовка до них у політичному середовищі велася вже багато місяців, то після перемоги Дональда Трампа в кулуарах про них заговорили ще гучніше. У деяких партійних офісах уже почали ретельно вивчати свої рейтинги і підтримку суперників, а також придивлятися до можливих союзників. Прихід у Білий дім нового президента, який неодноразово обіцяв всадити Росію та Україну за мирні переговори, дав багатьом надію на швидке завершення війни.
При цьому досі незрозуміло, наскільки зміна влади в США дійсно наближає вибори в Україні, а наскільки – це лише самонавіювання їхніх потенційних учасників. Особливо, коли впевненість у швидких виборах будується, за висловом одного зі співрозмовників РБК-Україна, "на передруках Нью-Йорк Таймз про те, що джерело щось повідомило іншому джерелу".
"Виборами займаються ті, хто не займається переговорами", – говорить РБК-Україна один із членів президентської команди. А оскільки до "переговорів" або, якщо точніше – до попередніх контактів з європейцями та американцями на тему закінчення війни – залучено дуже обмежене коло осіб, і тільки з команди влади, то виборами, виходить, займаються майже всі інші.
Перші серйозні обговорення про те, в якому вигляді і форматі "Слуга народу" піде на наступні вибори, відбувалися ще незадовго до початку повномасштабної війни. Тоді РБК-Україна писало, що президентська партія піде на вибори під іншою назвою, а її особовий склад буде неабияк перекроєний. Через роки ця концепція залишається актуальною.
З брендом "Слуга народу" президентська команда точно попрощається – він давно себе вичерпав, і навпаки, став відверто токсичним. Тому на вибори, коли би вони не відбулися, нинішня партія влади піде у складі умовного "Блоку Зеленського" (робоча назва), який, за різними опитуваннями, набирає в районі 20%.
Якийсь час тому, говорячи про подальшу долю партії, у президентській команді обговорювали ідею про перейменування "Слуги народу" в "Дію". Але ця назва, як розповідають співрозмовники в президентській команді, не особливо додає їм рейтингу.
У команді президента прогнозують, що в майбутніх виборчих списках політсили може опинитися не більше десяти відсотків чинних нардепів від монобільшості – це ті, хто добре проявив себе в Раді. Решту ж складу формуватимуть із людей, запропонованих Зеленським – місцевих лідерів (окремих мерів або голів ОВА), популярних волонтерів, блогерів, активістів і військових. Плюс частина "технарів" – людей голови ОП Андрія Єрмака, на яких покладуть роль менеджерів у фракції та партії.
"Але цього разу до складу підходитимуть напевно більш серйозно, а не так, як минулого разу. Команда буде такою ж строкатою, проте будуть ретельніше перевіряти людей, щоб вони були більш самостійні, незалежні, щоб уникнути тих хвороб, які трапилися в цьому скликанні", – розповіло одне з джерел.
Ще одна цікава деталь: інформований співрозмовник видання недавно зазначив, що в регіонах нібито отримали від ОП запит – скласти досьє на потенційних кандидатів, яких у майбутньому можна включити до списків провладної партії.
Інший співрозмовник у президентській команді пояснив: насправді такі запити на місця вже робилися тричі, починаючи з 2022 року. Цим, за словами джерела, займається профільний заступник голови ОП з регіональної політики. Він робить запити на заповнення анкет головами ОВА і складання розширених довідок – так званих "тешок" – силовиками. У ці досьє включають не тільки відомості про можливих кандидатів, а й загальну ситуацію, настрої в областях, а також аналіз медійності та риторики різних регіональних фігур.
"Це не обов'язково робиться з прив'язкою до виборів. Але, звісно ж, спираючись на ці довідки та анкети, добиратимуть і потенційних кандидатів у політсилу, і членів виборчих комісій", – зазначив співрозмовник.
Головою такої оновленої партії може стати віце-прем'єр Михайло Федоров. Як зазначили кілька джерел РБК-Україна, зараз це головний кандидат, який може повести партію Зеленського на вибори. Однак усі ці ідеї поки що на етапі дуже ранніх "чернеток".
"Якщо говорити про те, хто і як готується до виборів, то ми до них, схоже, готуємося найменше. Планувалося, що рупором цих підготовчих процесів мають стати віце-прем'єр Кулеба і новий заступник голови ОП Микита. Але від них жодної ініціативи поки що не надходить. І на рівні наших регіональних осередків теж ніякого пожвавлення не проглядається", – говорить один зі співрозмовників у "Слузі народу".
Фундаментальна причина в тому, що немає відповіді на головне питання: чи піде на президентські вибори президент Володимир Зеленський. Чимало залежатиме від того, на яких умовах усе-таки закінчиться війна, як ці умови будуть сприйняті суспільством і хто стане головним конкурентом Зеленського.
У президентській команді є різні думки щодо його участі у виборах. Найближче коло схиляє Зеленського до того, що йти потрібно за будь-яких розкладів. Оточення "другого плану" вважає, що потрібно дивитися на соціологію і вирішувати вже ближче до самих виборів.
Ще один фактор невизначеності – чи піде на вибори екс-головком, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний. Усі соцопитування – публічні та закриті, що проводилися в період війни – показують його лідерство в електоральних симпатіях. Причому за будь-якого набору кандидатів. Зеленський – на другому місці після нього. І хоча численні джерела з різних політичних таборів вважають, що Залужний на вибори все ж піде, сам він зберігає інтригу.
Можливо, він поки що не ухвалив для себе рішення: йти чи не йти в політику. Є й інший варіант: екс-головком тримає мовчання до безпосереднього початку кампанії, щоб не зробити фальстарт. А тим часом можна підживлювати інтерес до своєї персони активністю в соцмережах, періодичною публікацією відеороликів, приурочених до якогось приводу, і поетапним випуском автобіографічної трилогії.
Якщо ж справді Залужний заходить у велику політику таким шляхом, то можна побачити дуже багато спільного з передвиборчою кампанією Зеленського: нове обличчя, довга інтрига, високий інтерес до персони, брендована кампанія, тільки замість книжок шість років тому був телесеріал.
"Кампанія Залужного, якщо це вже можна вважати його кампанією, ведеться за лекалами кампанії Зеленського 2018-2019 року. Тільки після його перемоги ми можемо отримати не другого Зеленського, а другого Ющенка", – міркує в розмові з виданням один із "довгожителів" великої української політики. І цю аналогію з тими чи іншими формулюваннями повторило ще кілька співрозмовників, з якими спілкувалося РБК-Україна.
З огляду на те, що власної команди, з якою Залужний міг би піти на вибори, у нього поки немає, в Україні знайшлися ті, хто пропонують йому майбутні союзи. За словами одного зі співрозмовників у президентському оточенні, на Банковій нещодавно усвідомили, що екс-головком все ще становить для них серйозну політичну проблему. "Висилка" до Великої Британії, яка, за задумом, мала вивести Залужного з публічного поля, не спрацювала. Для розв'язання цієї проблеми в Лондон, дорогою додому з Вашингтона, спеціально заїжджав глава ОП Андрій Єрмак.
Два непов'язаних одне з одним джерела видання повідомили, що, крім обговорення дипломатичних питань, гість із Києва пропонував екс-головкому не йти в президенти, а натомість очолити партію Зеленського на виборах у Раду. Отримати офіційне підтвердження або спростування цієї інформації РБК-Україна не вдалося.
"Єрмак приїхав після цієї розмови досить оптимістично налаштованим, у дусі "все добре, з ним вдасться домовитися". Однак його оптимізм виглядав неправдоподібно. Залужний нібито відповів йому, що ще для себе не вирішив, чи піде він у політику. Усе виглядає так, що він поки боїться брати на себе таку величезну відповідальність. Але він може зважитися, якщо похід у політику виглядатиме не як його власне рішення. А якщо його про це "попросять" – військові, волонтери, активісти", – зазначило одне з джерел у команді влади.
За даними видання, переманювати Залужного зараз намагаються і представники інших політичних таборів, але вже більше з прицілом на вибори до парламенту. Умови доволі прості: "з нас – партструктура і підтримка в президентських перегонах, з вас – рейтинг і висока посада на кшталт спікера або прем'єра".
Вибори в Раду обіцяють набагато більше невизначеності, ніж президентські. Якщо фаворити президентських перегонів поки що виглядають більш-менш очевидними, то за свою долю в парламенті багатьом партіям ще є сенс поборотися. Першою в цю боротьбу вступила лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко, яка почала перестановки в осередках на місцях і знову розгорнула помітну медіаактивність. Лідер "Євросолідарності" Петро Порошенко цю активність, по суті, і не припиняв – його пул ЗМІ дозволяє йому не зникати з інформаційного простору.
"Тимошенко перебуває фактично в інформаційному вакуумі щодо переговорів, але вона вірить у вибори. У Порошенка інформації більше, він кудись їздить і з кимось зустрічається, і теж вірить у швидкі вибори, хоча й розуміє, що вони можуть відбутися нескоро", – каже один із впливових депутатів від "Слуги народу".
Низка співрозмовників РБК-Україна стверджує, що і Тимошенко, і Порошенко різними каналами "засилали" Залужному пропозиції про об'єднання. У владі кажуть, що представники "Євросолідарності" намагаються тримати контакт і підбиратися до екс-головкома в тому числі через його дружину, яка має на нього великий вплив. І нібито і в Тимошенко, і в Порошенка ці "промацування" поки що закінчились однаковим – нульовим – результатом.
Джерела в оточенні Віталія Кличка також позитивно ставляться до теоретичного об'єднання Залужного з УДАРом, називаючи такий союз "органічним", однак якихось перемовин щодо цього між ними не велося.
І в "Батьківщині", і в ЄС теж заперечують переговори з екс-головком. Співрозмовник у партії Порошенка зазначив, що завдяки сильним позиціям, впізнаваності та підтримці серед українців Залужний не потребує зараз якихось системних союзників. Але в "Євросолідарності" не сумніваються, що він піде на вибори президента і переможе.
"Залужний – а не Зеленський – став символом надії. Українці пам'ятають, що при ньому агресори відступали, а коли він пішов, усе стало гірше. Крім того, він пройшов "канонізацію", у нього така потужна харизма, він дуже добре потрапляє в типаж українця", – каже співрозмовник у партії.
За словами іншого джерела, амбіції ЄС – завести в парламент близько ста нардепів або ж увійти в коаліцію з можливою партією Залужного на правах "другого, молодшого партнера". Це, звичайно ж, за умови, якщо екс-головком не заведе в Раду свою монобільшість.
У "Євросолідарності" вважають, що перші загальнонаціональні вибори можуть відбутися не раніше осені 2025 року. Тому станом на цей момент партія Порошенка не готується до виборів і не формує штабів, оскільки вважає це передчасним, але в разі чого – готова оперативно їх розгорнути.
Приблизно те ж зазначили в розмові з виданням і представники інших політсил, включаючи "Батьківщину" та УДАР, які розраховують на проходження до парламенту. У команді Дмитра Разумкова уточнили, що на час війни поставили на паузу створення власної політсили. Хоча в "Слузі народу" навпаки, розповідають, що колишній спікер зараз веде досить активну передвиборчу підготовку, притому з акцентом на центральні, а не південно-східні регіони України.
Невелике пожвавлення проглядається і в таборі Сергія Притули. Минулого року представники його команди завершили реєстраційні дії зі створення партії "Платформа справедливості" і вже почали набір кадрів на місцях.
За словами співрозмовників у команді влади, Притула нібито сказав своїм соратникам, що вони націлені бути в коаліції в наступній Раді, зокрема і з "Блоком Зеленського". Тому в період кампанії і до неї вони не будуть демонструвати надто сильну опозиційність до влади. У команді Притули ніяк не прокоментували виданню цю інформацію.
Що також цікаво: кілька співрозмовників у президентській команді зазначили, що Притула був би "найвигіднішим спаринг-партнером" для Зеленського у другому турі виборів, якщо складеться такий розклад.
Ще одна інтрига майбутніх виборів – участь або неучасть у них начальника ГУР Кирила Буданова і його можливої політсили. За даними видання, торік, незадовго після відставки Залужного, до Офісу президента потрапило велике закрите соцопитування, яке містило широкий список несистемних кандидатів з абсолютно різних сфер. На Банковій були дуже здивовані, коли побачили, що другим за рейтингом після Залужного в категорії "військові" йде Буданов.
На якийсь час це змусило ОП пильніше придивлятися до дій, підтримки та риторики глави воєнної розвідки. Ба більше, на Банковій навіть зародилася ідея відправити його у відставку, призначивши на іншу – формально вищу, але менш автономну посаду. Однак, як стверджують кілька джерел у команді Зеленського, в Офісі, розуміючи всі політичні ризики, від спроби звільнити Буданова зараз відмовилися.
У всіх рейтингових опитуваннях, проведених за останній рік, начальник ГУР справді на перших позиціях за рівнем довіри або електоральних симпатій, залежно від постановки питання. Джерела, близькі до розвідки, стверджують, що у зв'язку з війною жодного рішення про те, йти чи не йти в політику, Буданов не ухвалив. При цьому в президентській команді не виключають, що можуть запросити його у свою партію як противагу Залужному.
Переобратися в Раду точно спробують і багато представників колишньої ОПЗЖ. Їхнє потенційне електоральне поле зі зрозумілих причин скоротилося приблизно до 10-15%. Хоча в таборі колишньої "Опоплатформи" називають цифри вищі – близько 20-30%.
"Для багатьох може здатися сюрпризом, але станом на зараз – це потенціал умовно біло-блакитного поля. Саме такий відсоток людей, за нашими замірами, виступає проти знесення пам'ятників Булгакову чи Пушкіну, проти утисків російськомовних, проти утисків свободи віросповідання та УПЦ (МП, - ред.)", –каже один зі співрозмовників у колишній ОПЗЖ.
Саме на цих тезах базуватиметься риторика потенційної партії на чолі з Юрієм Бойком. І його нещодавній ролик, після якого йому довелося сходити в СБУ, схоже, став пробною кулею на майбутню кампанію. Хоча одне з джерел в ОПЗЖ, близьке до Бойка, зазначило, що фінальне рішення про те, чи братимуть вони участь у виборах, поки що не ухвалено.
Крім "важковаговиків-регіоналів", за цей електорат, імовірно, спробують поборотися й інші проекти, наприклад, умовна "партія Арестовича" (із самим Арестовичем чи без нього).
Насправді головна дилема навіть не в тому, хто з ким піде чи не піде на вибори, а в тому, коли і як їх проводитимуть у принципі. У всіх політичних таборах, схоже, є консенсус: загальнонаціональні вибори можуть відбутися тільки після завершення бойових дій. Але в іншому – багато варіацій, домислів і запитань.
Питання перше – в якому порядку проводитимуться перші післявоєнні вибори. Чи будуть спочатку вибори президента, а потім парламентські та місцеві? Або ж усі голосування проведуть одночасно? А, можливо, спочатку відбудуться місцеві вибори, а вже потім усі інші? Адже сам по собі порядок проведення цих голосувань і навіть інтервал між ними вплине на шанси та позиції їхніх учасників.
Наприклад, президент-переможець "на імпульсі" може отримати досить численні фракції і в парламенті, і в місцевих радах. І навпаки: програш кандидата в президенти з не надто великим розривом ще залишає шанси провести солідну фракцію до парламенту. А от розгромна поразка гарантовано потягне донизу і партію.
Схема, яку доводилося найчастіше чути в політичних колах: спочатку відбудуться вибори президента або президентські плюс місцеві, а пізніше – до парламенту. Троє представників опозиційних партій припустили, що разом із виборами президента влада може організувати вибори тільки в Києві, щоб "зайняти Кличка" і "відволікти його від якихось союзів".
Нещодавня заміна голови Київської ВЦА з військового на чиновника, який багато років пропрацював у структурах КМДА та команді УДАРу – підтвердження того, що на Банковій хочуть поборотися за столицю. За словами джерел видання, нова посада має стати для Тимура Ткаченка плацдармом для перегонів за крісло мера від політсили Зеленського.
Друге питання – незрозуміло, чи відбудуться вибори в 2025 році в принципі. Теоретичні терміни їхнього проведення, які озвучують представники різних партій, уже поступово зміщуються з весни на осінь. Причому в команді влади далеко не всі вірять у те, що навіть восени можна встигнути якісь вибори провести.
"Усі чутки про вибори будуються не на тому, що хтось щось знає або володіє якоюсь суперінсайдерською інформацією про закінчення війни. А на тому, що на тлі загальної кон'юнктури ніхто з політиків не хоче бути захопленим зненацька. А є й ті, які хочуть, користуючись моментом, привести в тонус свої команди і попродавати свої осередки", – міркує один впливовий нардеп.
Можливість організації голосування прямо залежить від війни, а її завершення – на жаль, не тільки від України. Ба більше, навіть якщо новий президент США зуміє покласти край війні цього року, представники українських партій відраховують ще щонайменше чотири, а то й шість місяців, які знадобляться для організації та проведення виборів.
"Є проблема із застарілими реєстрами виборців – багато хто переїхав і виїхав, чимало загинуло. ЦВК потрібен час, щоби привести реєстри до ладу. Є проблема зі знищеними і зруйнованими будівлями, які використовувалися як дільниці для голосувань. І це тільки те, що на поверхні", – каже один із впливових нардепів Ради.
Ще одна величезна проблема – як забезпечити голосування українців за кордоном. За дуже приблизними оцінками, там може перебувати близько 8 мільйонів осіб. Значна частина з них, імовірно, залишиться за кордоном і після завершення війни. Наявні консульства не впораються з потенційним потоком виборців.
Гіпотетичним виходом могло б стати голосування онлайн. Однак в України, зокрема у ЦВК, немає відповідної платформи для таких виборів. Співрозмовники в команді президента кажуть, що на Банковій також перестали форсувати ідею онлайн-голосування. Можливо, з тих міркувань, що голоси закордонного округу можуть зіпсувати результат Зеленського і його політсили.
У випадку з парламентськими виборами коло питань ще ширше. Для їхнього проведення в будь-якому разі доведеться змінювати чинне законодавство і, напевно – навіть виборчу систему. Але жодної роботи над цими змінами в Раді ще навіть не починали. А для написання відповідних законопроєктів та їх ухвалення в парламенті також потрібен час. Усі ці нюанси і чинники в сумі вносять ще більше невизначеності в терміни можливих виборів.
За інформацією різних джерел видання, західні партнери України неодноразово передавали Києву сигнали про те, що вибори рано чи пізно все ж доведеться проводити. І якщо бойові дії в якомусь форматі припиняться і воєнний стан буде скасовано, то з голосуванням затягувати точно не вийде. Незважаючи на величезний обсяг підготовчої роботи, Україну попросять вкластися в кілька місяців і, принаймні, провести вибори президента. Їх суто технічно (менше кандидатів, швидший підрахунок голосів тощо) організувати простіше, ніж парламентські.
При цьому співрозмовник видання в дипломатичних колах зазначив: у плані проведення виборів на Україну більше тиснуть США, а не ЄС. Крім того, джерело припустило, що питання українських виборів може стати одним із параметрів глобальної "мирної угоди".
Як мінімум, цю карту напевно спробує розіграти Кремль. Останнім часом Путін знову заговорив про нібито "нелегітимність" Зеленського – теза, яку він уже брав на озброєння перед самітом миру в Швейцарії, причому безрезультатно. Москва може виставити проведення виборів однією з умов для початку серйозних переговорів. І це, мабуть, може виявитися найскладнішою головоломкою майбутніх виборів.