Внутрішня політична турбулентність в Україні збіглась у часі з різкою активізацією мирного процесу. США ініціювали новий план завершення війни, який містить низку досить суперечливих пунктів, і висунули дедлайн для його узгодження. Що відбувається і про що вчора американська та українська делегація домовились у Женеві – в матеріалі РБК-Україна.
Головне:
"Треба зібратись. Прийти в себе. Припинити срач. Припинити політичні ігрища", – заявив у своєму зверненні 21 листопада президент Володимир Зеленський.
Цим він підбив проміжний підсумок двох найнапруженіших тижнів в Україні за останній час. "Міндіч-гейт", резонансні записи НАБУ, гучні звільнення в Кабміні, список підозрюваних та потенційних фігурантів – усе це тимчасово відсунуло тему війни з першої позиції суспільного порядку денного.
Атмосфера загострювалась і у Верховній Раді. Поки Зеленський та його команда були в закордонному турне, у президентській фракції вимальовувався протест невдоволених, які вимагали подальших відставок у керівництві держави. Але поверх цієї внутрішньої турбулентності наклався інший сюжет. Дональд Трамп узявся мирити Україну та Росію з небувалою раніше рішучістю.
Тож після бурхливих двох тижнів цей обіцяє бути не менш насиченим. Тільки зараз темою номер один – не лише для України, а й у світовому масштабі – стануть ультиматуми для Києва та нові контури миру від Трампа.
Ключова тема, яку чимало депутатів кілька днів готувались підняти на зустрічі з президентом 20 листопада, стосувалась можливої відставки голови ОП Андрія Єрмака. Принаймні, саме таке питання, за даними РБК-Україна, найбільше повторювалось в анонімній анкеті, яку перед зустріччю з Зеленським запропонували заповнити усій фракції.
Цьому співрозмовники видання називали дві причини. Перша – більш конкретна, але гіпотетична: можлива поява голосу керівника ОП на "плівках" НАБУ і його причетність (яка наразі ніяк недоведена) до "Міндіч-гейту".
Друга – більш загальна, але накопичена та реальна: політична відповідальність Єрмака за цей скандал і невдоволення багатьох депутатів надмірною концентрацією повноважень у руках глави Офісу президента.
В цих умовах очікування багатьох членів фракції були пов’язані насамперед із Давидом Арахамією – головою фракції СН у Раді, на якого було покладено місію донести до Зеленського волю обурених депутатів. За словами присутніх, Арахамія увійшов до зали під оплески депутатів – ніби "очільник ревкому". Але це була роль, яку йому відвели, а не та, яку він реально виконав.
За кілька годин до зустрічі телеграм-каналами пройшов меседж про те, що "революція" проти Єрмака не просто провалилась – а що у відповідь нібито готується і контрудар, а Арахамія може поплатитися своєю посадою. Такий вкид, за словами депутатів, суттєво деморалізував частину "слуг народу".
У результаті засідання пройшло без жодних кадрових рішень. Єдиною, хто публічно поставила питання щодо відставки керівника ОП, стала позафракційна Мар'яна Безугла. Відповідь від Зеленського, за словами очевидців, прозвучала приблизно так: він не ухвалює рішень без реальних підстав, і в найближчий час звільняти главу свого Офісу він не планує.
"Президент майже прямим текстом сказав, що, по-хорошому, такі кризи треба вирішувати на виборах, а навіть якби вибори зараз були можливі, то за "Слугу народу" у її нинішньому стані люди б не проголосували. Тому депутатам краще не руйнувати коаліцію, а голосувати необхідні закони, тим паче – у такий доленосний, без перебільшення, момент для країни", – розповіло одне з джерел.
Саме доленосний для країни момент змусив багатьох присутніх стримати свої протестні настрої, переказує один із нардепів. Напередодні в західних медіа з’явилася інформація про новий мирний план, що містить низку болючих умов, на які Україну будуть "продавлювати" США. У цей же день, 19 листопада до Києва приїхала американська делегація на чолі з близьким товаришем віце-президента Джей Ді Венса, Деніелем Дрісколлом – міністром сухопутних військ, щоб обговорити цей план.
Обидва треки – політична криза та мирні переговори – очевидно взаємопов’язані. За поширеною в кулуарах думкою, "Міндіч-гейт", навіть якщо й не був інспірований американцями, однозначно зіграв їм на руку: послабив позиції України зсередини. Хоча першопричина цього – корупція у вищих щаблях влади – нікуди не зникла.
Водночас новий виток тиску на Україну закономірно спричинив ефект "об’єднання навколо прапора" – навколо лідера країни. Саме цей ефект і спробував використати Зеленський у своєму зверненні, викликавши широкий спектр реакцій у соцмережах.
"Зараз один із найважчих моментів нашої історії. Зараз тиск на Україну – один із найважчих. Зараз Україна може опинитися перед дуже складним вибором. Або втрата гідності, або ризик втрати ключового партнера. Або складні 28 пунктів, або вкрай важка зима – найважча – та подальші ризики. Життя без свободи, без гідності, без справедливості. І щоб ми вірили тому, хто напав уже двічі. Від нас чекатимуть відповідь… " – почав своє звернення до українців президент 21 листопада.
Існує три найпоширеніші теорії щодо того, чому активізація мирного процесу, який місяць перебував у застої, сталася саме зараз. За однією з них, яку РБК-Україна почуло від низки співрозмовників як з України, так і з Європи – над Москвою вчергове нависла загроза санкцій – якраз мали набрати чинності нові санкції США проти російської нафти. І Кремль спробував їх зірвати, запропонувавши американцям новий "мирний план".
Згідно з другою – українська влада нібито сама попросила в американців пожвавити мирний процес на тлі внутрішнього невдоволення суспільства корупційними скандалами, і США надали нашим представникам проект уже готових напрацювань.
Втім, більш поширена інша, досить очевидна версія: американці просто скористались відповідним моментом, коли в Україні розгорілись внутрішні проблеми. До того ж загальна кон’юнктура для нас теж змінилася не в кращий бік: серйозні проблеми з енергетикою, ворог тисне на фронті, плюс гроші на закупівлі за програмою PURL збираються не так уже й легко.
Попри початкові чутки, що план нібито розробляли спецпредставник Трампа Стів Віткофф і представник Кремля Кирило Дмитрієв, як стало пізніше зрозуміло – він був підтриманий і самим Трампом. Його інтерес до миру “тут і зараз” може підігріватись двома мотивами: бажанням встигнути отримати номінацію на Нобелівську премію та потребою перебити скандал із "файлами Епштейна", який набирає обертів.
Протягом трьох днів американські перемовники провели в Києві низку зустрічей із політичним та військовим керівництвом України, а також із європейськими послами. За даними The Guardian, Трамп офіційно призначив Дрісколла своїм "спеціальним представником" для просування мирного плану.
"До нас приїхали з ультиматумом: якщо до 27 листопада ви не підтримаєте цей план – далі, будь ласка, самі з європейцями, ми все зупинимо – і постачання зброї, і розвіддані. Обрізаємо все. У перший день візиту їхня риторика була дуже жорстка, щоправда, потім вона трохи пом’якшилась", – розповідає одне з інформованих джерел РБК-Україна.
Цей ультиматум виданню підтвердили й інші співрозмовники. Пізніше сам Трамп заявив, що оскільки "Україна втрачає території", то День подяки 27 листопада "є відповідним моментом для Києва погодитися на мирну угоду". Росіянам при цьому він пригрозив новими "дуже потужними" санкціями.
За даними видання, Дрісколл приїхав до Києва для обговорення двох проектів документів. Один із них – це 28 пунктів, які уже були опубліковані Axios, де йдеться про різні сфери українсько-російського врегулювання – починаючи від територій і закінчуючи умовами реінтеграції Росії у світову економіку.
Інший – додатковий – під назвою "Рамкова угода щодо гарантій безпеки для України", яка, як зазначено у її тексті, створена "за моделлю принципів статті 5 НАТО". За інформацією РБК-Україна, ця рамкова угода містить три пункти.
Перший із них передбачає, що у разі повторної збройної атаки з боку РФ на Україну президент США може застосувати "збройні сили, розвідувальну та логістичну підтримку, економічні й дипломатичні дії та інші кроки, які буде визнано доцільними".
Другим пунктом прописано, що члени НАТО разом із Францією, Сполученим Королівством, Німеччиною, Польщею та Фінляндією зобов’язуються діяти узгоджено зі США. І в третьому пункті зазначається, що така рамкова угода буде діяти протягом десяти років, з можливістю продовження.
Звісно, не всі з положень американського мирного плану виглядають прийнятними чи справедливими для України, яка є жертвою неспровокованої агресії. Однак опубліковані минулого тижня 28 пунктів – це не фінальний документ, а радше матеріал, переданий українській стороні для обговорення. І фактично днями це підтвердив і сам Трамп, заявивши, що його план не є остаточною пропозицією. Саме ці 28 пунктів й стали предметом учорашніх переговорів у Женеві між українською та американською делегаціями. Те саме стосується і додаткової рамкової угоди про гарантії безпеки від США – вона також, імовірно, зазнає корекції.
Одні з найбільш суперечливих положень у "чернетці" плану стосуються територіальних питань – насамперед вимоги про вихід української армії з Донецької області.
"Американські військові приїхали минулого тижня в Київ зі своєю оцінкою, що ситуація на фронті складається не на нашу користь. Вони вважають, що наступні місяці для нас будуть критичними і що через 12 місяців ми все одно втратимо Донецьку область. А якщо вони нам все обріжуть – то це може статись ще швидше", – розповів один із співрозмовників РБК-Україна.
За проектом плану США, частина Донецької області має стати нейтральною демілітаризованою буферною зоною під контролем Росії, при цьому окупований Крим, Луганська й Донецька області будуть де-факто визнані російськими. Лінія фронту у Херсонській та Запорізькій областях заморожується. Натомість Кремль, відповідно до американської пропозиції, повинен вийти з інших зайнятих територій поза межами п’яти регіонів — у Сумській, Харківській, Дніпропетровській і Миколаївській областях.
Серед інших суперечливих пунктів в початковій версії плану – спільний контроль України та Росії над Запорізькою АЕС та скорочення ЗСУ до 600 тисяч. При цьому там немає жодної прямої згадки ані про російську церкву, ані про російську мову, ні про обмеження українського озброєння.
"Що стосується чисельності армії, американці прямо запитували про це у наших під час візиту до Києва: якщо не 600 тисяч, то скільки вам треба, якщо 800 тисяч?", – зазначило одне з джерел РБК-Україна.
Після женевських переговорів держсекретар США Марко Рубіо заявив, що в американський план внесуть певні зміни. Він уточнив, що ця зустріч була "найбільш продуктивною за всі десять місяців роботи" над мирним процесом. Про "дуже продуктивний" діалог заявив і Єрмак, який очолив українську делегацію.
Варто зазначити, що українська влада наразі вкрай обережно комунікує нову ініціативу США: публічно не лунають заяви про неприпустимість "торгівлі", "здачі" територій чи інші категоричні формулювання. Невідомо, чи це бажання не нашкодити переговорам, чи розуміння того, що країні доведеться ухвалювати складні рішення.
"Обидві сторони визнали консультації вкрай продуктивними. Обговорення продемонстрували суттєвий прогрес в узгодженні позицій та визначенні чітких подальших кроків. Сторони підтвердили, що будь-яка майбутня угода має цілковито поважати суверенітет України та забезпечити стійкий і справедливий мир. За підсумками переговорів сторони підготували оновлений і доопрацьований рамковий документ щодо миру", – йдеться у спільній заяві української та американської делегацій. У ній також зазначається, що остаточні рішення щодо цього рамкового документа ухвалюватимуть президенти України та Сполучених Штатів.
За інформацією видання, у Женеві делегаціям вдалось погодити більшість норм плану США, а значну частину зі спірних – скорегувати. Серед них – питання чисельності ЗСУ, щодо ЗАЕС, щодо формату обміну полоненими та повернення засуджених. Натомість пункти, що стосуються територій та закріплення невступу України до НАТО у Конституції, за даними РБК-Україна, делегації домовились "винести за дужки" – вони мають бути обговорені та узгоджені на рівні президентів – Зеленського і Трампа. Їхня зустріч може відбутися вже цього чи наступного тижня, хоча конкретної домовленості щодо дати у Женеві не було узгоджено.
У західних ЗМІ вказують, що президент США прагне укладення мирної угоди між Україною та Росією до кінця цього року. Втім, як і завжди з дедлайнами Трампа, жодні дати не варто сприймати буквально. Американський президент сам визнає: якщо, за його відчуттям, процес рухається у "правильному напрямку", графік цілком можна зсунути.
Подальший "шлях" мирного плану, за словами співрозмовників РБК-Україна, має виглядати так: якщо найближчим часом Україна зможе погодити зі США фінальні пункти, а США – з європейськими партнерами ті положення, які стосуються їх безпосередньо, то далі американські перемовники з цим узгодженим планом поїдуть за тією ж схемою – "батогом і пряником" – переконувати Росію.
У Кремлі ж досі вперто тримаються радянської дипломатичної логіки: будь-яка поступка чи компроміс – ознака слабкості, поразки, провалу. Тож Путін цілком може вкотре почати розповідати про готовність до миру, але зі своїми "але". І водночас – через власну ненаситність – ще раз програти навіть партію, яка складається для нього максимально вигідно.