Ультиматум Путіна: чого прагне досягти та що може отримати диктатор

Понад двадцять років правління Путіна забезпечувалися завдяки так званому соціальному договору, який він уклав з "глибинним" російським народом. Він виглядав так: "я вам забезпечую відчуття причетності до великої імперії, ми будемо брати реванш перед Заходом і відновлювати наше становище; у вас буде повний холодильник; ви будете дивитись гарні сюжети по телевізору, які вам будуть розповідати, які ви великі, сидячи на дивані; ви не будете нести відповідальність, але цим проектом керуватиму я і мої люди, і в те, як я керую, ви взагалі не втручаєтесь".

Цей соціальний договір існував і після 24 лютого. Широкомасштабний напад на Україну здійснювався приблизно на таких же умовах: "ми воюємо контрактниками, частинами постійної готовності; це абсолютно не торкається людей, які за своєю професійною діяльністю займаються, наприклад, лікувальною справою чи бізнесом; кожен на своєму місці робитиме свій вклад для великої імперії; після того, як ми швидко впораємося з Україною, буде руйнація НАТО, Євросоюзу і сходження Росії на Олімп як найвеличнішої імперії сучасності". Ця ідея знайшла підтримку в абсолютної більшості росіян.

Однак успіхи української армії на фронті поставили професійні російські війська в скрутне становище. Генерали, ймовірно, доповіли Путіну, що після наступу в Харківській області їхня армія вже просто на межі, тому що в них немає резервів, щоб залатати "дири" на фронті, не кажучи вже про якісь наступальні операції. До того ж, крім України, ще є Кавказ, Центральна Азія, Китай, і ще на Сирію треба якось відволікатися.

Очевидно, що Путін також зрозумів, що його енергетичний шантаж не матиме того ефекту, на який він розраховував: Україна та Європа не замерзнуть у лютому наступного року, не буде ніякого економічного та політичного колапсу.

Відповідно, зараз їм потрібна жива сила, щоби принаймні, попри брак техніки, стабілізувати і зафіксувати ті території, які вже захоплені. Адже того угруповання, яке наступало взимку і весною, вже фактично немає. В Україні знищено щонайменше 150 тисяч військ. Мова йде про понад 50 тисяч вбитими, плюс поранені, яких, як правило, більше ніж вбитих в рази. Тому можна додати ще 100 тисяч поранених, дизертирів тощо. Крім того, були знищені 1-й та 2-й "армійські корпуси" так званих "ДНР" та "ЛНР", які формувалися протягом восьми років і в яких уже за рахунок мобілізованих змінилось кілька складів.

Нові війська, які мобілізує Росія, не вміють воювати, але вони можуть виконувати пасивні функції, наприклад, стояти на блокпостах і наповнювати окупаційних контингент. Тому Москвою було ухвалено категоричне рішення про часткову мобілізацію. Як наслідок, росіян вперше за останні 20 років витягли з диванів і почали відправляти на війну.

Зараз ситуація розвивається за найгіршим сценарієм як для Путіна, так і для всього їхнього населення. Зруйновано соціальний договір, ту парадигму та моделі існування російського суспільства, які були сформовані під час режиму Путіна. І все це буде повністю міняти картину життя всередині Росії.

Якщо говорити про вплив на фронт, то там поки що радикальних змін не відбудеться, адже в нас зараз війна 21-го століття. Іранські дрони, насправді, мають більший вплив на поле бою, ніж російська мобілізація. Їхні мобілізовані – це лише "м’ясо". Якщо уявити, що зараз їх просто збирають, дають їм автомати і таких 100 тисяч чоловік відправляють штурмувати Бахмут, то вони там усі просто загинуть. Вони не зможуть просунутися, тому що це ненавчений особовий склад.

Найбільший виклик, який проглядається зараз – це Білорусь. Наприклад, вони зберуть понад 50 тисяч військ, частина з них – це регулярні сили, плюс 40 тисяч мобілізованих і ще 15-20 тисяч білорусів. Росія може використати цей контингент для того, щоби стягнути українські війська на північному заході. І відволікти їх від півдня та сходу, де Збройним силам доведеться перейти від наступальної до оборонної операції. І до того ж ще потрібно буде очищати Білорусь, а це буде окрема військова кампанія, яка потребуватиме значної кількості українських сил. І це, вочевидь, також буде заважати Україні швидко звільняти окуповані землі.

Я впевнений, що українська армія продовжить проактивні, наступальні дії як на сході, так і на півдні, тоді як російська армія зараз ще до цього не готова. Це призведе до величезних втрат серед мобілізованих і вже буде поширюватися хвилею невдоволення по всій Росії. Оскільки до цього втрати були здебільшого серед професійних контрактників. Зараз жертви будуть уже в усіх соціальних групах, в усіх регіонах, де хапають мобілізованих і потім привозять труни – це вже дасть зовсім інший ефект.

Є великі сумніви, що російське суспільство вже готове до справжнього бунту. Для цього, крім небажання людей йти на війну, мають сформуватися ще відповідні соціально-економічні умови: ембарго на нафту та газ, різке скорочення бюджетування, зарплат та соціальних виплат.

Незаконна анексія та мобілізація також вплинуть на сприйняття Росії на міжнародній арені. Напевно, Заходом це "приєднання" уже буде сприйматися більш серйозно, ніж це було з Кримом. Мало хто з політиків цивілізованого світу зможе закликати тепер зберегти обличчя Путіну і сідати домовлятися. Навряд чи якась держава визнає анексію українських земель, можливо, за виключенням окремих невизнаних країн чи країн-ізгоїв.

Після ухвалення рішень про анексію, ніяких "business as usual" з путінським режимом уже ніколи не буде. Російського газу та нафти наступного року вже точно не буде в Європі, і я сподіваюсь, що в інших країнах також. Якщо США та Європа встановлять граничну ціну на російську нафту і газ, це призведе до економічного колапсу в Росії.

Можна говорити про те, що зима для росіян буде важкою. І приблизно на весну ці соціально-економічні проблеми почнуть проявлятися. Путіна можуть в результаті взагалі усунути від влади, тому що він був цінний в умовах того соціального договору, однак тепер весь негатив піде саме на нього. Нова "февральська революція" зараз формується за схожим сценарієм, як у 1917 році.

Чи може Путін вдатися до ядерного удару? Так, це можливо. В російській доктрині передбачено, що вони можуть застосовувати тактичну ядерну зброю на полі бою для деескалації через ескалацію. Це вважається більше демонстраційно-психологічна зброя, яка має примусити противника та його союзників зупинитися перед ультиматумом: наприклад, ми зараз кинули одну бомбу в безлюдне місце, якщо ви не зупиняєтесь і не виконуєте наші умови, ми кидаємо ще десять більш потужних.

Але цей крок ставить Росію поза межами всього: з ними не буде спілкуватися навіть Північна Корея, далі буде миттєве виключення Росії з Ради безпеки ООН і, можливо, навіть з ООН. Тобто для Путіна вже не буде жодного шляху назад після цієї ситуації.

Чому Путін одночасно з погрозами застосування ядерної зброї оголосив мобілізацію? Можливо, його розрахунок такий. Зараз він фіксує вже захоплені території, вводить туди 500 тисяч військ, які українська армія вже просто не зможе виштовхати. Далі Москва заморожує лінію фронту і примушує Україну піти на якийсь "Мінськ-3", тому що жодна зі сторін уже не зможе кудись рухатися.

Параллельно Росія може включити в свою конституцію не те, що вони зараз захопили, а всю територію Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей в їхніх адінкордонах. Путін уже ніколи не завоює їх на полі бою, але він може потім поставити Україні ультиматум: що він буде застосовувати ядерну зброю, поки українська армія не покине ці чотири області. І цей ультиматум, найімовірніше, включатиме припинення допомоги Україні.

Тому для Заходу дуже важливо вже зараз визначатися, як вони будуть діяти в цій ситуації, не сподіваючись на те, що Москва може не застосовувати ядерну зброю. Варто виходити з найгіршого варіанту. Адже не один раз, коли було переконання, що Путін не зробить того чи іншого, бо це повний ідіотизм, він робив саме так. Це ж стосується мобілізації – це зруйнує путінський режим, замість нього до влади прийдуть фашисти та "чорносотенці".

Зараз ситуація дуже небезпечна, але єдиною світлою силою в ній є якраз ЗСУ та Україна загалом. Тому що попри будь-які психологічні проблеми Путіна та ймовірність застосування ядерної зброї українська армія продовжує знищувати ворогів та "зачищати" від них наші території, а українці продовжують разом працювати на перемогу.