Удар по своїх? Що гальмує українське виробництво дронів: аналіз від полковника США

Головне:

• Фундамент оборони: Україна створила індустрію БПЛА, що забезпечує 80% втрат ворога та є основою воєнних зусиль
• Обхід санкцій: Виробники успішно замінили китайські компоненти поставками через ЄС за повної підтримки ЗСУ
• Тиск силовиків: Розслідування ДБР та БЕБ охопили 90% галузі, застосовуючи норми мирного часу до логістики війни
• Удар по безпеці: Вимоги розкрити координати заводів збіглися з точними прильотами РФ по об'єктах, які раніше були приховані
• Ризик для союзництва: Бюрократія паралізує сектор саме під час переговорів із США про угоду на 50 млрд доларів

У будь-якій війні перемагає сторона, яка зберігає перевагу у виробництві. Україна це розуміє. Менш ніж за три роки вона практично з нуля створила індустрію дронів - від семи виробників до повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році до приблизно 500 у 2025-му, випускаючи понад чотири мільйони одиниць щороку, за даними Центру досліджень безпеки Джорджтаунського університету.

Ця промислова мобілізація дає Україні вирішальну асиметричну перевагу, дозволяючи армії, яка поступається у традиційній артилерії, завдавати нищівних втрат за допомогою безпілотних систем. Нині українські дрони забезпечують до 80% російських втрат на полі бою. Це не другорядна спроможність. Це основа воєнних зусиль України.

Китай також розуміє це. У травні 2025 року президент Володимир Зеленський підтвердив, що Пекін припинив продаж дронів і комплектуючих Україні, водночас продовжуючи постачання в Росію. Після запровадженої Китаєм у вересні 2024 року експортної заборони прямі закупівлі стали неможливими.

Українські виробники адаптувалися і вибудували альтернативні ланцюги постачання через європейських посередників, перенаправляли компоненти через Чехію та покладалися на партнерів, готових брати на себе значні юридичні й фінансові ризики.

Це був єдиний можливий шлях. Збройні сили України це розуміли, приймали поставки, розгортали системи й свідомо їх оплачували. Загалом військові підтримували такі схеми, адже альтернатива означала повну відсутність дронів.

Сектор викликав серйозний інтерес у США. Зеленський запропонував угоду зі Сполученими Штатами щодо дронів на 50 млрд доларів - десять мільйонів одиниць щороку протягом п’яти років. Президент Дональд Трамп висловив прямий інтерес. Директива міністра оборони Гегсета про прискорене нарощування виробництва дронів у США фактично визнала, що Америка відстає у сегменті малих військових безпілотників.

Загартовані у боях українські виробники - це саме ті партнери, які потрібні для реалізації цієї стратегії.

А потім власний уряд України завдав удару по галузі зсередини.

Державне бюро розслідувань (ДБР), орган, який у статті Forbes назвають високо політизованим, ініціювало масштабні розслідування щодо десятків виробників дронів за підтримки Бюро економічної безпеки (БЕБ). Їхнім об’єктом стали не корупційні схеми, а саме ті ланцюги постачання, які підтримували виробництво після китайського ембарго.

За словами голови Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони Юрія Гудименка, 90% або більше українських виробників дронів з 2022 року стали об’єктами уваги цих органів.

Розслідування під керівництвом ДБР зупинили виробництво критично важливих систем, зокрема важких бомбардувальних і розвідувальних дронів, від яких щодня залежать підрозділи на передовій.

Подальші події мають насторожити будь-якого військового фахівця. Слідчі вимагали від виробників надати детальні списки та геолокаційні координати їхніх виробничих об’єктів.

У країні, де Росія активно полює на заводи з виробництва дронів за допомогою крилатих ракет і ударних безпілотників, вимога зібрати й передати точні координати через бюрократичні канали є серйозним провалом безпеки.

Українські виробники роками розосереджували та приховували своє виробництво - працювали на немаркованих майданчиках, переміщувалися після ударів, дотримувалися рівня оперативної дисципліни, знайомого будь-якому фахівцю зі спецоперацій. А ДБР і БЕБ зажадали отримати всю цю інформацію на папері.

Результати говорять самі за себе. В останні місяці російські високоточні удари знищили головний виробничий об’єкт, який випускав дрони для Lasar’s Group - одного з найефективніших підрозділів БПЛА в Національній гвардії, - знищивши обладнання та озброєння на 35 млн доларів.

Інший російський удар завдав серйозної шкоди ще одному великому підприємству - виробничому майданчику важкого бомбардувального дрона "Кажан" компанії Reactive Drone, одного з найнебезпечніших українських видів озброєння на полі бою.

Ці заводи витримали роки спроб російської розвідки встановити їхнє місцезнаходження. Збіг їхнього знищення з вимогами розкрити координати органам, які не мають належного розуміння вимог оперативної безпеки, потребує розслідування, а не ігнорування.

Читайте також: НАБУ проти ракетної програми? Обшуки у Fire Point назвали загрозою для фронту

Ширший оперативний ефект не менш серйозний. Ланцюги постачання, які вибудовувалися роками в умовах війни, були зруйновані. Звернення ДБР до чеської влади за підтримки БЕБ призвели до заморожування рахунків міжнародних постачальників. Виробничі лінії зупинилися.

Менша кількість дронів на фронті означає погіршення розвідки, спостереження та цілевказання (ISR), зниження ударних можливостей і загибель українських військових на позиціях, які мали б прикривати безпілотні системи. З точки зору застосування сил це фактично дорівнює удару по власній промисловій базі "дружнім вогнем".

Юридична основа цих розслідувань не витримала б перевірки жодним військовим трибуналом. Слідчі застосовують норми мирного комерційного права до оборонних закупівель воєнного часу - порівнюють кінцеві ціни з номінальною заводською собівартістю, ігноруючи реальні витрати: приховані ланцюги постачання під санкційним тиском, посередників, які беруть на себе юридичні ризики, логістику через кілька юрисдикцій ЄС і знищення 30% потужностей одного з провідних виробників російськими ударами.

Коли покупець - армія України - свідомо приймав поставки й розгортав системи, звинувачення у шахрайстві проти постачальника перевертають базову юридичну логіку.

Вибіркове застосування закону з боку ДБР за підтримки БЕБ також спотворило конкуренцію. Частка однієї компанії на внутрішньому ринку зросла з 30 до 60%, тоді як її конкуренти були паралізовані розслідуваннями. Це не боротьба з корупцією. Це монополізація через бюрократичні процедури.

Розслідування почалися невдовзі після того, як провідні виробники повернулися з переговорів з американськими партнерами щодо продажів після експортної заборони. Такий час їхнього початку викликає очевидні запитання про те, кому це вигідно.

Для Вашингтона це не теоретична проблема. Партнерство на 50 млрд доларів у сфері дронів не може ґрунтуватися на промисловій базі, яку власні відомства Києва послаблюють, або на об’єктах, координати яких передаються небезпечними каналами під наглядом Росії.

США потребують конкурентоспроможного і стійкого українського сектору дронів, а не галузі, ослабленої діями ДБР і БЕБ, що працюють за логікою мирного часу без урахування специфіки оборонних закупівель.

Китай намагався задушити українську індустрію дронів і зазнав невдачі. Росія витратила мільярди, намагаючись знищити її з повітря, і тепер, схоже, отримує допомогу зсередини.

Ці розслідування мають бути припинені, вимоги про передачу геолокаційних даних відкликані, а ланцюги постачання відновлені. І Вашингтон має чітко дати зрозуміти, що майбутнє союзницького оборонного співробітництва залежить від того, чи буде Київ захищати, а не розкривати галузь, яка рятує життя його військовим.