Через близькість до лінії фронту і російського кордону в Харкові довелося шукати інноваційні рішення, як захистити містян від повітряних атак і при цьому підтримувати нормальне життя міста.
Про те, як працює Харківський ситуаційний центр, як вдалося скоротити час реакції на російські обстріли і кількість тривог, скільки коштувало облаштування центру – в інтерв'ю РБК-Україна розповів директор Департаменту надзвичайних ситуацій Харківської міськради Богдан Гладких.
Головне:
Харків часто ставлять як приклад іншим українським містам щодо організації міського життя в час повномасштабної війни та захисту населення від російських атак.
Невдовзі буде три роки, як в місті працює окремий Ситуаційний центр – підземний хаб для реагування на будь-які надзвичайні події, де працюють міські служби, рятувальники, поліція тощо.
Читайте також: Розхитувати ситуацію перед зимою – невдячна справа: інтерв’ю з Ігорем Тереховим
Як розповів в інтерв'ю РБК-Україна керівник центру, начальник Департаменту надзвичайних ситуацій Харківської міськради Богдан Гладких, це "серце управління містом", де в режимі реального часу контролюється ситуація в Харкові.
Завдяки розвинутій системі відеонагляду і координації міські служби максимально оперативно реагують на будь-який прильот по місту, при цьому загальну кількість тривог вдалося скоротити майже наполовину, тим самим забезпечуючи місту можливість більш-менш нормально жити попри близькість до позицій агресора. І звісно, таким досвідом цікавляться й інші українські міста, а також з-за кордону.
Крім того, як підкреслює Гладких, йдеться не лише про реагування на ризики й проблеми, пов'язані з війною – 60% всієї інформації, яку опрацьовує ситуаційний центр, стосується "звичайних" проблем, на кшталт ДТП та аварій. Тож і після завершення війни діяльність центру лишатиметься актуальною.
– Як з'явилася ідея створити цей ситуаційний центр і як влаштована його робота зсередини? Скільки служб там працюють під одним дахом, скільки людей?
– Ідея створення цього центру належить нашому харківському міському голові Ігорю Терехову.
Він ще, коли був першим заступником міського голови, у 2017 році був у відрядженні в Сполучених Штатах Америки, в Нью-Йорку, і бачив саме роботу ситуаційного центру служби 911.
Тому ця ідея була ще довоєнна, і планувався великий масштабний проєкт в місті: велика двоповерхова скляна будівля.
Було вибрано вже навіть місце для його побудови, але війна внесла свої корективи, тому вже під час війни ми цей проєкт почали реалізовувати.
І за допомогою, в тому числі, донорів і коштів місцевого бюджету такий центр створили за чотири місяці.
Якщо коротко, це підземне безпечне місце, в якому знаходяться всі представники екстрених і комунальних служб.
Це ДСНС, це патрульна поліція, це екстрена медична допомога, це газова служба, це "Укренерго", і безпосередньо працівники нашого Департаменту надзвичайних ситуацій міської ради.
Вони координують роботу екстрених комунальних служб, які безпосередньо відправляють на місце ліквідації наслідків обстрілів наші комунальні підприємства.
І взагалі роблять і аналітичну роботу, і прогностичну, і координують всі ці процеси.
Серед компонентів – це наша система відеонагляду, наші "очі".
Це система оповіщення, яку місто Харків у 2025 році розробило і першим в Україні запустило диференційовану систему оповіщення.
Це система відповідних датчиків, система управління рухом. Тобто це серце управління містом, яке дає змогу в реальному часі бачити, що відбувається, як відбувається.
Окремий компонент – це наша міська диспетчерська служба 1562, де харків'яни можуть звернутися з будь-якими питаннями. Це і питання комунального характеру, і питання надання допомоги. Тобто, скажімо так, єдина точка входу в Харківську міську раду.
Знову-таки в реальному часі вся ця інформація в нас пишеться, відображається, аналізується і приймаються відповідні управлінські рішення.
Тому це такий комплексний проєкт, який охоплює повністю систему керування містом, в першу чергу – це безпековий компонент.
– Йдеться про десятки людей, приблизно, які працюють там?
– Звичайно. По-перше, працюємо ми цілодобово, позмінно.
Це дійсно десятки людей. Окремо є відділ Департаменту – це наш штаб, який виїжджає на місце ліквідації надзвичайних ситуацій і координує на місці вже роботу між екстреними і комунальними службами, забезпечує евакуацію, переселення людей, харчування.
Тобто там повний пул: наші штабні автомобілі зі спеціальними світловими, звуковими сигналами тощо.
Після влучання у нас одразу на місце виїжджає наш штаб департаменту, який на місці оцінює, які служби необхідно залучити, і вже наш ситуаційний центр залучає наші комунальні служби, які знаходяться в оперативному підпорядкуванні департаменту.
Окремо хочу сказати, що також була розроблена система цифрового радіозв'язку, зашифрована, як теж компонент оповіщення.
І вже вона показала свою ефективність. Було, як мінімум, вісім разів протягом 2025-2026 років, коли встигли дівчата наші попередити про повторну загрозу обстрілу.
Встигли відвести служби, людей в укриття. І в це ж місце, де всі знаходилися, прилетіла ракета.
– Росіяни постійно наносять ці подвійні удари, коли по групі медиків, рятувальників, поліцейських, які виїхали на місце події, невдовзі наносить повторний удар. Враховуючи близькість Харкова до лінії фронту, вам все ж вдається з цим ефективно боротись?
– Так, я можу сказати, що в більшості випадків так. Є у нас трагічний випадок в цьому році, де загинув наш співробітник і п'ять працівників ДСНС.
На превеликий жаль, хоча всі діяли за інструкцією, відійшли на безпечну відстань, але ракета влучила в 20 метрах від них, і тому не залишилось жодного шансу.
Але в більшості випадків, звичайно, ця наша система оповіщення – це такий дуже серйозний компонент.
Бо ми ж розуміємо, тут дуже така тонка грань між тим, що потрібно їхати терміново рятувати людей, і тим, щоб зберегти власне життя.
– Наскільки вам вдалося налагодити диференційовані повітряні тривоги в Харкові і скоротити за рахунок цього загальну їхню тривалість?
– Міський голова Ігор Терехов нам поставив завдання оперативно реалізувати цей проєкт. Ми за 8 місяців побудували з нуля міську систему оповіщення. Сучасну, цифрову, яка відповідає вимогам постанови Кабінету міністрів, яка має резервні канали зв'язку, резервні канали живлення, яка має систему переривання трансляції радіо, тобто все, що потрібно.
Ми зробили так, що в нас за два роки роботи системи оповіщення ще не було жодного разу, щоб у нас прильот був після сигналу тривоги, як це бувало до цього.
Це досягається тим, що є пряма комунікація безпосередньо з першоджерелом виявлення засобів ураження. І тому є можливість завчасно попередити. Це дуже-дуже важливий момент.
І окремо ми зробили текстове оголошення: що саме летить, це загроза прильоту чи керованої авіаційної бомби, чи ракетна або ударних БПЛА.
Тобто людина чує і бачить, що саме відбувається, і це все інтегровано з мобільним додатком "Повітряна тривога". Тому система показала свою ефективність.
І найголовніший момент щодо диференціації – це те, що ми от завдяки позиції міського голови отримали окремий дозвіл Генерального штабу на відділення міста Харкова від Харківської області.
Бо ми тоді знаходилися в повній залежності від Харківської обласної військової адміністрації. І коли оголошувалась, наприклад, тривога в якомусь районі області, тривога була і в Харкові.
Отми завдяки цьому за два роки скоротили загальну кількість тривог на 42%, не нехтуючи безпекою. Тобто це можливість працювати бізнесу нормально, це можливість, надавати послуги містянам.
Тобто все для того, щоб можна було, не ризикуючи життям, давати змогу людям жити більш-менш нормально.
– Опишіть перші секунди і хвилини після того, як в місті є прильот, що відбувається, хто за що відповідальний.
– У нас у ситуаційному центрі чергують всі представники служб, і ми бачимо по камерах одразу попередні наслідки.
І у нас автоматом направляються, наприклад, пожежно-рятувальні підрозділи, поліція, екстрена медична допомога.
І вже на місці якась із служб, яка перша доїжджає, передає по радіоефіру оперативну інформацію, і вже тоді додатково залучаються сили, відповідно до ситуації.
Або, наприклад, наш штаб, якщо він перший доїхав і бачить, що там потрібно ще когось додатково залучити, також надає відповідні вказівки центру.
Завдяки нашій системі відеонагляду ми час виявлення надзвичайної ситуації скоротили до 15 секунд.
Якщо до ситуаційного центру це було десь 4-5 хвилин, поки заявники починають телефонувати на екстрені телефони, то зараз ми в реальному часі це бачимо, і в 90% випадків саме ситуаційний центр є заявником по конкретному прильоту і відповідній реакції.
– А в оцій координації між різними службами залишились ще якісь вузькі місця?
– Ми кажемо про те, що ми однозначно будемо розвивати нашу систему відеоспостереження, бо все-таки, чим більше камер, і якщо вони тим паче з аналітикою, то це дає змогу як прискорити виявлення надзвичайної ситуації, так і оперативно скоригувати діяльність служб.
Крім того, ми там зараз впроваджуємо наші системи щодо екології, радіаційного, хімічного захисту. Тобто ситуаційний центр – це ядро, на яке можна нанизувати компоненти.
– А до управління міськими ресурсами – у випадку пошкодження водопостачання, каналізації, газопостачання, електрики тощо – ваш центр теж залучений? Маю на увазі, він визначає, що і де треба виключати, підключати, перепідключати, перекривати вулицю тощо?
– У нас відпрацьовані всі плани реагування на надзвичайні ситуації, бо ситуаційний центр є компонентом системи цивільного захисту.
І в нас відпрацьовані ці плани реагування, де кожне комунальне підприємство знає, що робити, знає, як робити.
Ось, наприклад, останні влучання по наших ТЕЦках – ми розуміємо, що потрібно робити, вже всі ці алгоритми відпрацьовані. Тому і вдається в максимально короткі терміни локалізувати і ліквідувати наслідки обстрілів, тому що є вже певний план, як це все в нас працює.
– Очевидно, реалізація цього проєкту потребувала серйозних ресурсів, зокрема фінансових. В яку суму це обійшлося міському чи державному бюджету? І яка частка припадає на фінансову і технічну допомогу наших західних друзів, донорських організацій?
– Якраз завдяки домовленостям нашого мера на першому етапі, коли ми це створювали, 90% всього технічного оснащення нам допоміг придбати USAID, який ще тоді працював. І дуже швидко, буквально протягом півтора місяців, ми отримали необхідне обладнання, почали встановлювати.
Ще 10% – це наші супер-камери, які дають змогу бачити все, що відбувається по місту – це наша харківська IT-спільнота, харківський IT-кластер, який допоміг придбати це обладнання.
А місто на себе взяло безпосередньо все приміщення, комунікації, ремонтні роботи. І в нас первинна вартість проєкту, залучена донорами, становить 1,5 мільйона євро.
– Відносно невелика сума як для такого масштабного проекту.
– Розумієте, Харків розбудовував свою цифрову інфраструктуру багато років.
І в нас, наприклад, власна оптична мережа, в нас 1200 км власної оптики, і комунальне підприємство є саме надавачем інтернет-провайдерських послуг.
Тому ми, наприклад, ту ж систему оповіщення чому швидко зробили? Тому що в нас по місту є наша оптика, і ті ж самі камери, ретранслятори зв'язку, ми до нашої мережі підключилися, і все працює, не треба дуже багато.
– До вас звертаються представники центральної влади, а особливо – місцевого самоврядування, щоб запозичити ваш досвід і готові рішення?
– Міський голова Ігор Терехов на Асоціації прифронтових міст і громад презентував саме наш досвід ситуаційного центру.
Багато міст зацікавлені, ось днями у нас була делегація з Полтави. В ситуаційному центрі Запоріжжя побачили наш досвід, зробили там плюс-мінус таку ж історію, як в Харкові.
Їдуть багато, і дуже багато нашим досвідом цікавляться європейці. І вони бачать, що такі центри потрібно переносити під землю і що це можна зробити.
У нас була і делегація з центрального апарату ДСНС. Є відповідне бачення, що це має бути компонентом єдиної державної системи цивільного захисту.
Щоб ситуаційний центр міста інтегрується в загальнодержавний, і в Києві центральний апарат бачить все, що відбувається по регіонах.
Це абсолютно правильна і слушна думка. Я думаю, що так і потрібно, бо, в принципі, модель і європейська, і американська, зводиться до того, щоб можна було побачити все, що відбувається в державі на будь-якому рівні.
– А чим буде займатися ваш центр після завершення війни?
– 60% всієї інформації, яку опрацьовує ситуаційний центр, не стосується бойових дій. Це пожежі, це ДТП, це якісь масштабні комунальні аварії, це люди, які залишилися в тяжких життєвих обставинах.
Тобто це повний скринінг, моніторинг життєдіяльності міста.
Я всім кажу: не думайте, що ми займемося тільки війною, і бойовими діями, і навчаннями.
Наприклад, у нас горить звичайна квартира в багатоповерхівці. В цій ситуації потрібні комунальні служби для того, щоб виключити світло, тим же людям потрібна допомога, потім навести там порядок, зробити якийсь мінімальний ремонт в під'їзді тощо.
Тобто всі ці моменти, які стосуються безпосередньо життєдіяльності міста. Тому це історія не тільки про управління містом в умов воєнного стану, бойових дій, а значно ширша.