Таємниця давніх людей розкрита через 22 тисячі років: їхню ДНК знайшли у ґрунті
Древню ДНК видобули з ґрунту без людських решток (зображення: РБК-Україна)
Дослідники з Віденського університету змогли видобути та розшифрувати ДНК давніх людей із дрібки ґрунту з печери Ель-Мірон в Іспанії. Зразок осаду віком близько 22 тисяч років не містив жодних кісток чи зубів.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на дослідження, опубліковане у журналі Science Advances.
Складний аналіз печерного пилу: перші результати
Зазначається, що вибірка ґрунту з печери важила не більше кількох рисових зерен, тому науковцям довелося провести секвенування зразка 100 разів поспіль.
У процесі роботи вчені відсіяли понад мільярд фрагментів ДНК, аби знайти мінімальні сліди людського генетичного матеріалу та виключити сучасне забруднення.
Залишкова генетична інформація потрапила в осад тисячі років тому із лусочок шкіри, волосся або крапель крові людей, які ховалися у печері під час найхолоднішого періоду останнього зледеніння в Європі.
Аналіз показав, що у печері мешкала група людей західного походження з темною шкірою, темним волоссям і карими очима. При цьому серед них переважали чоловіки.
Читайте більше: 150 генів та допомога ШІ: коли вчені насправді відродять мамонта
Нова технологія sedaDNA: як вона змінює уявлення про археологію?
Метод вилучення осадової ДНК (sedaDNA) дає змогу досліджувати генетику давніх популяцій навіть за відсутності фосилій і кісткових решток.
Раніше науковці вилучали з ґрунту лише мітохондріальну ДНК, яка передається виключно по материнській лінії, однак цього разу вдалося отримати саме ядерну ДНК, що містить повну інформацію про родовід від обох батьків.
Застосування цієї методики відкриває перед науковцями нові можливості, а саме:
- вивчення шляхів міграції та переміщення давніх мисливців-збирачів;
- аналіз взаємодії різних популяцій та процесів домашнення тварин;
- відстеження поширення стародавніх хвороб та змін у раціоні харчування.
Міграційні процеси та безперервність популяції в Європі
Для визначення шляхів міграції автори дослідження порівняли отримані дані з ДНК давньої жінки з Франції віком 31 тисяча років та зубом із північної Іспанії віком 25 тисяч років.
Попередні зразки мали частку східного походження, що свідчить про змішування популяцій на протилежних кінцях Європи до піку зледеніння.
Проте ДНК із печери Ель-Мірон віком 22 тисячі років показує виключно західне коріння.
Це свідчить про те, що популяція в південно-західній Європі між 30 та 20 тисячами років тому залишалася відносно стабільною і не зазнала повного заміщення іншими народами.
