Суд зобов'язав Бахматова виплатити майже 27 млн грн за згорілий орендований будинок

Суть справи

У лютому 2020 року Максим Бахматов уклав договір оренди гостьового будинку площею 95 кв. м строком на один рік. У будинку він проживав разом із родиною.
01 жовтня 2020 року в орендованому приміщенні сталася пожежа, внаслідок якої будівлю було фактично знищено.

Позивач (син власника будинку, який помер у 2023 році) звернувся до суду, стверджуючи, що орендар порушив умови договору та правила пожежної безпеки, що призвело до займання.

Позиції сторін

Згідно з висновками експертів, причиною пожежі став аварійний режим роботи електропобутового приладу на кухні (ймовірно, коротке замикання).

Представники Бахматова наполягали на відсутності його вини. Свідки (дружина відповідача та хатня робітниця) заявляли, що електропроводка та техніка в будинку були старими, посудомийна машина "била струмом", а світло часто вибивало. Захист стверджував, що відповідальність за технічний стан мереж лежить на власнику.

Суд послався на умови договору оренди, згідно з якими орендар зобов'язався забезпечувати збереження майна та дотримуватися правил пожежної безпеки.

Крім того, підписуючи акт приймання-передачі, орендар погодився, що приміщення перебувало у задовільному стані. Оскільки пожежа виникла внаслідок роботи електроприладу всередині будинку, а відповідач не зміг довести відсутність своєї вини, як того вимагає цивільне законодавство, тому суд поклав відповідальність за шкоду на орендаря.

Фінансове стягнення

Початкова вартість відновлювальних робіт оцінювалася у близько 21 млн грн. Однак позивач просив врахувати інфляційні процеси за період із 2020 по 2024 рік.

Суд задовольнив вимогу про індексацію та ухвалив стягнути з Максима Бахматова: 26 890 858,10 грн - матеріальна шкода (відновлення будинку, вартість знищених меблів та техніки з урахуванням інфляції).

У задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди в сумі 350 000 грн та упущеної вигоди від оренди (майже 3 млн грн) суд відмовив.

Відмова щодо моральної шкоди обґрунтована тим, що вона була завдана батькові позивача, а право на її відшкодування не переходить у спадок, якщо не було присуджене за життя спадкодавця.