Стратегія хаосу. Навіщо Іран атакує своїх сусідів і чи приєднаються вони до операції США й Ізраїлю
Чоловік на тлі зруйнованої ударом будівлі у Бейруті (фото: Getty Images)
У відповідь на атаки Ізраїлю та США, Іран масштабно атакує низку своїх країн-сусідів.
РБК-Україна пояснює, в чому суть іранської стратегії і чи доєднаються постраждалі країни до операції проти Тегерану.
Головне:
- Масштаб атак. Менше ніж за тиждень війни Іран випустив понад 800 ракет та 2000 дронів, атакувавши не лише бази США, а й країни Перської затоки, Туреччину, Азербайджан та Кіпр.
- Стратегія хаосу. Тегеран свідомо б’є по сусідах та нафтовій інфраструктурі, щоб спровокувати глобальну енергетичну кризу та змусити Захід піти на поступки.
- Гібридний підхід. Іран уникає прямого визнання ударів по цивільних об’єктах арабських країн, офіційно заявляючи лише про атаки на американські цілі та задіюючи своїх проксі-терористів.
- Коаліція під питанням. Попри загрозу, потенційні союзники США (Туреччина, ОАЕ, Азербайджан) наразі обережні через внутрішні протиріччя та страх перед ескалацією. Проте ситуація може змінитися.
Від іранських ударів страждають більшість країн Близького Сходу (інфографіка: РБК-Україна)
Американо-ізраїльська операція проти Ірану зачіпає дедалі більше коло країн. Свої "удари у відповідь" Іран наносить ледь не по всіх, з ким межує по периметру, під прицілом опинився навіть далекий Кіпр. Іран вже випустив понад 800 ракет та 2000 дронів.
Серед усіх численних сусідів Ірану неатакованими наразі залишаються Вірменія, Пакистан, Афганістан та Туркменістан. Проте хаотичність іранських ударів не дає гарантій, що і ці країни не стануть новими цілями ісламістів.
Окрім безпосередніх ракетно-дронових атак, Іран старається задіювати і свої проксі-сили, такі як ліванська "Хезболла" та єменські хусити.
Іранська стратегія
На думку ізраїльського військового експерта Давида Шарпа, тактика хаотичних атак на своїх сусідів обрана Іраном свідомо. Ідея полягає у розпалюванні регіональної нестабільності, яка б змусила Ізраїль та США піти на примирення.
Головним елементом цієї стратегії можна вважати тиск на паливний ринок: удари по нафтодобувних арабських країнах та блокада Ормузької протоки. Ця ситуація б’є не тільки по Близькому Сходу, а і фактично по всьому світу, викликаючи здорожчання енергоносіїв. Це потенційно може слугувати додатковим важелем тиску на США та Ізраїль, адже робить їх винуватцями глобальної енергетичної кризи.
Читайте також: Долар йде на рекорд, бензин злетів в ціні: як війна на Близькому Сході впливає на ціни в Україні
Давид Шарп відзначає, що Тегеран при цьому старається уникати зайвої ескалації. "Іран працює втиху. Наприклад, вони не заявляють, що б'ють по катарським об'єктам, вони офіційно говорять що б'ють по американським", – сказав він РБК-Україна.
Така стратегія спирається на великі запаси ударного озброєння, які Іран та його проксі накопичили за роки підготовки до протистояння. Попри значний удар по його ракетним військам та силам ППО, Іран ще тривалий час продовжить представляти загрозу. Особливо для своїх найближчих сусідів та їхньої нафтодобувної інфраструктури.
При цьому Тегеран свідомо іде на ескалацію навіть з тими країнами, які від початку виказували скепсис щодо американської операції. Так, Іран вже налаштував проти себе арабські монархії.
Окрім цього, під іранськими атаками опинилися і об’єкти європейських країн, попри очевидну відсутність підтримки операції з боку Європи. Подальше розширення ударів ризикує посилити ворожість і згуртувати постраждалих із США та Ізраїлем.
Можлива відповідь
Під питанням лишаються можливі відповіді атакованих країн. Заважати злагодженій реакції на дії іранців можуть вкрай заплутані відносини між державами регіону.
Зокрема, жертвами іранських атак є Саудівська Аравія і ОАЕ – дві країни, які серйозно конкурують між собою за вплив у регіоні і не лише, наприклад, в Африці.
Азербайджан, який нещодавно став новою ціллю атак, має відмінні відносини із Туреччиною та дуже хороші – з Ізраїлем. Але при цьому між собою Туреччина та Ізраїль – у максимально натягнутих, якщо не сказати ворожих, відносинах. Тож відкрите питання, чи зможуть постраждалі від Ірану країни відсунути свої старі протиріччя вбік, задля вирішення більш нагальних проблем.
Давид Шарп вважає, що ці фактори не стануть на заваді об'єднанню, адже іранські дії загрожуть усім колективно. Серед можливих аргументів на користь приєднання експерт називає і політичні мотиви.
"Це чисто східна історія. Якщо ти дозволяєш щоб тебе били, то це бачать і вороги, і твої громадяни. Це вдаряє по внутрішній підтримці і може також посилити впевненість твоїх ворогів", – сказав виданню Шарп.
На думку експерта, деякі країни могли б неофіційно приєднатися до американо-ізраїльської операції проти Ірану, однак не афішуючи цього. Як приклад Шарп наводить Азербайджан.
Президент Азербайджану Ільхам Алієв вже проголосив, що його країна не бере участі у операції проти Ірану, проте зберігає за собою право на самооборону.
"Головним фактором, на мою думку, є по-перше розуміння цих країн, що головну роботу роблять США і Ізраїль", – сказав Шарп, – "А по-друге, те, що ці країни усвідомлюють свою вразливість у разі суттєвого загострення".
А сусдіній з Іраном, військово потужний Пакистан, приміром, направив Тегерану "дружнє попередження", наголосивши на тому, що має угоду і безпекові зобов'язання перед Саудівською Аравією. Але поки власне пакистанська теориторія не стала ціллю іранських атак, очевидно, очікувати долучення Ісламабаду до антиіранської коаліції не варто.
Нерішучість постраждалих
Сполучені Штати, очевидно, зацікавлені в залученні додаткових учасників у антиіранську коаліцію. Попри вкрай успішну повітряну кампанію, Іран наразі не демонструє готовності піти на поступки США. Тож є необхідність додаткового тиску.
Елементом цього є можливе проведення проти Ірану наземної операції. В останні дні активно обговорюється залучення курдських збройних угруповань з Іраку, які могли б розпочати наступ на територію вже іранського Курдистану. ВВС повідомляє, що курди перебувають "в готовності" проте жодних конкретних рішень ще не прийнято.
Тим часом решта країн також не поспішають з діями. Азербайджан вимагає від Ірану "пояснень" з приводу атаки дронами. ОАЕ раніше заявляло про можливе приєднання до ударів, але жодних офіційних рішень досі не прийнято. Туреччина вкрай роздратована іранськими атаками, проте також "уважно стежить" за діями курдських ополченців.
Поки чергова ітерація американо-іранського конфлікту тяжіє до суттєвого розширення, перетворюючись у справжню регіональну війну. Це є свідомою ставкою іранського керівництва, яке прагне насамперед зберегти у цьому протистоянні самих себе і ісламістський режим як такий.
Із цією метою вони атакують ледь не всі країни в зоні своєї досяжності, паралельно дестабілізуючи світову торгівлю нафтою.
Давид Шарп вважає найправильнішим рішенням спільну скоординовану відповідь на іранські атаки. Проте існує вірогідність, що нерішучість та старі образи не дадуть утворитися навіть ситуативному альянсу проти спільного ворога.
Питання-відповідь (FAQ)
– Які країни вже стали цілями іранських атак?
– Окрім військових баз США в районі Перської затоки, атаки здійснювались проти Туреччини, Азербайджану та Кіпру. Також атаковано нафтову інфраструктуру країн регіону. Наразі серед всіх сусідів Іран лишає в спокої Вірменію, Пакистан, Афганістан та Туркменістан.
– У чому полягає стратегія Ірану?
– За словами експерта Давида Шарпа, Іран свідомо розпалює регіональну нестабільність та б’є по паливному ринку (зокрема через блокаду Ормузької протоки). Мета – створити глобальну енергетичну кризу, щоб звинуватити в ній США та Ізраїль і змусити їх піти на примирення.
– Чи готова міжнародна коаліція до спільної відповіді?
– Попри спільну загрозу, ситуацію ускладнюють внутрішні конфлікти: наприклад, конкуренція між Саудівською Аравією та ОАЕ або напружені стосунки між Туреччиною та Ізраїлем. Більшість країн наразі обмежуються "моніторингом" або вимогою пояснень від Тегерану.
При написанні маеріалу використовувались заяви представників Пакистану, ОАЕ, Туреччини та Азербайджану, публікації BBC, Reuters, коментарі Давида Шарпа.
