Спроба номер три. Які помилки Ізраїль допускав під час минулих війн у Лівані
Ізраїль розпочав вже третю за останні десятиріччя наземну операцію в Лівані.
РБК-Україна розповідає, як проходили попередні дві війни в Лівані та з якими труднощами тоді зіштовхнулася ізраїльська армія.
Зміст:
В ніч на 1 жовтня Ізраїль розпочав наземну військову операцію на півдні Лівану. Мета операції – знищити інфраструктуру терористичного угруповання "Хезболла", яке постійно обстрілює територію Ізраїлю, і ці обстріли останніми місяцями стали особливо активними.
Це вже третій захід Ізраїлю в Ліван. Попередні два, хоч і дозволили Ізраїлю виконати певні актуальні на той час задачі, загалом показали, що ізраїльське керівництво теж може припускатися помилок. Тож для успіху поточної операції важливо зробити з них висновки.
Перша ліванська війна – операція "Мир Галілеї"
У 1975 році в Лівані спалахнула громадянська війна. Десятки етнічних та релігійних громад розпочали боротьбу за переділ сфер впливу. До Лівану було введено війська сусідньої Сирії. В конфлікт активно включилися і бойовики Організації визволення Палестини (ОВП) – терористичного угрупування, яке вело боротьбу з Ізраїлем під прапором захисту палестинських біженців. З часом ОВП взяло під контроль південь Лівану та спираючись на цю територію, активізувало обстріли та теракти проти Ізраїлю.
Спершу відповідь на такі дії була обмежена. Армія оборони Ізраїлю проводила обмежені операції та дистанційно знищувала вогневі позиції, з яких велися обстріли, та зрештою, у червні 1982 року розпочалась масштабна військова операція. Її ключова мета – знищити позиції ОВП. І це дійсно вдалося зробити в досить короткі терміни. Лідери угруповання перебралися у далекий Туніс.
Однак міжнародне співтовариство засудило ізраїльську операцію. Радбез ООН одноголосно схвалив резолюцію 509, у якій вимагав від Ізраїлю негайно вивести свої збройні сили за кордони Лівану. Справжній тиск, втім, почався лише у вересні 1982 року, коли союзні Ізраїлю бойовики ліванської партії "Катаїб" (праворадикальні християни-мароніти) влаштували масові вбивства в палестинських таборах біженців Сабра і Шатіла. Дані про кількість вбитих різняться – від 460 до 3500 мирних мешканців. Погіршило ситуацію те, що уряд Ізраїлю на чолі з Менахемом Бегіним та Аріелем Шароном одразу відмовився забезпечити розслідування цього воєнного злочину. І в самому Ізраїлі суспільство теж розкололося в поглядах на цю історію.
Крім того, ізраїльські війська в Лівані несли постійні втрати. За весь час війни загинуло близько 900 солдат. Ліван для Ізраїлю все більше перетворювався на аналог Афганістану для СРСР чи В'єтнаму для США.
Ізраїльська армія під час маршу на півдні Лівану у 1982 р. (фото: Getty Images)
У 1985 році Ізраїль залишив більшу частину зайнятих територій, зберігши контроль лише над невеликою зоною безпеки на самому кордоні – до 2000 року. Однак на півдні Лівану так і не вдалося створити союзні сили, що могли б спиратися на широку підтримку місцевого населення. У підсумку місце ОВП зайняла куди небезпечніша "Хезболла".
Операція в Лівані також остаточно відклала процес замирення з іншими арабськими сусідами Ізраїлю. Незадовго до того, Ізраїль уклав Кемп-Девідський договір з Єгиптом, що стало першою мирною угодою з арабською державою.і дозволило забезпечити мир на південних кордонах. В інших арабських країнах ізраїльську операцію сприйняли як агресію і поставили процес замирення з Ізраїлем на довгу паузу.
Друга ліванська війна – операція "Гідна відплата"
Після відступу ізраїльської армії з південного Лівану значну частину залишеного там озброєння захопили бойовики "Хезболли". Це угруповання виникло в ході громадянської війни в Лівані, під патронатом Ірану, в якому незадовго до того перемогла ісламська революція. "Хезболла" регулярно обстрілювала ізраїльську територію, влаштовувала теракти та диверсії, а керівництво організації відкрито заявляло про необхідність знищення Ізраїлю.
Порівняно з Першою, Друга ліванська війна була менш тривалою – трохи більше місяця, і з залученням меншої кількості військ.
12 липня 2006 року "Хезболла" запустила кілька ракет з ліванської території через лінію розмежування у бік Ізраїлю. Одночасно бойовики "Хезболли" вторглися на територію Ізраїлю та атакували військовий патруль.
Відповідь була рішучою. Вже через дві години ізраїльська армія увійшла на територію південного Лівану, розпочалися авіа- та артилерійські удари. А далі на Ізраїль чекав сюрприз. "Хезболла" використовувала партизанську тактику з опорою на мережу підземних тунелів і бункерів. ЦАХАЛу довелося штурмувати один укріплений район за іншим з великими втратами, що особливо чутливо для армії та країни, яка високо цінує життя військовослужбовців.
Ізраїльські військові досягли формальної мети операції - дійшли до берегів річки Літані, але буквально за кілька днів відступили, згідно з резолюцією Радбезу ООН. За підсумками цієї війни, загинуло приблизно 120 ізраїльських військових, було пошкоджено чи знищено до 150 одиниць різної бронетехніки, 4 вертольоти та один винищувач. "Хезболла" у свою чергу втратила близько 700 бойовиків, значну кількість ракетних установок та деякої іншої техніки. І справді, на деякий час обстріли Ізраїлю з Лівану припинилися.
Та незважаючи на більші втрати, саме "Хезболла" оголосила про свою перемогу, адже вона завдала великих втрат одній з найкращих армій регіону. Така думка була поширена і серед більшості арабських медіа, тож виріс і політичний авторитет лідерів "Хезболли" – всередині Лівану та в інших арабських країнах. Потоки коштів та зброї "Хезболлі" від різноманітних спонсорів швидко відновились і навіть наростили її бойовий потенціал.
В Ізраїлі за підсумками операції відбулося офіційне розслідування дій військового і політичного керівництва. Комісія під керівництвом колишнього судді Верховного Суду Ізраїлю Еліяху Винограда встановила, що рішення про початок військової операції було ухвалено без детального плану дій.
Відповідальними комісія визначила прем'єр-міністра Ізраїлю Ехуда Ольмерта, міністра оборони Аміра Переца та начальника Генерального штабу Дана Халуца. Прем'єр-міністра критикували за поспішне ухвалення рішень, відмову прислухатися до аргументів опонентів та небажання коригувати плани відповідно до розвитку подій. Міністру оборони закидали непоінформованість про стан армії на момент початку операції. Начальника Генерального штабу звинуватили в тому, що він не втрутився у процес прийняття рішень досвідченими у військовому плані політиками.
В історії не існує однакових ситуацій. Так само будь-які аналогії із попередніми наземними операціями Ізраїлю в Лівані є досить грубими. На відміну від попередніх випадків, цього разу Ізраїль практично паралізував "Хезболлу", знищивши всю її верхівку. З іншого, боку, зараз багато бійців, і головне, командирів угруповання мають досвід проведення загальновійськових операцій, отриманий під час конфлікту в Сирії. Як і раніше, світове співтовариство неоднозначно ставиться до активності Ізраїлю. Та як показує попередній досвід ізраїльських операцій в Лівані, мало виграти війну на полі бою, це потрібно зробити також інформаційно і політично.
Нагадаємо, Хезболла інтенсивно обстрілює територію Ізраїлю з жовтня минулого року. Ізраїль у відповідь завдавав авіаударів по військових об'єктах угрупування. Наземна операція має допомогти знищити інфраструктуру обстрілів.
Як зазначає CNN, армія Ізраїлю не планує довгострокову окупацію півдня Лівану і тривалого перебування своїх військ в країні.
При написанні матеріалу використовувались книги Аві Шлайм "Залізна стіна: Ізраїль і арабський світ", Амоса Гарела та Аві Іссахароффа "34 дні: Ізраїль, Хезболла та війна в Лівані", Гідеона Саара і Рона Тіра "Політичні та військові контури наступного конфлікту з Хезболлою".