Сонце знищило планету у 10 разів більшу за Землю: як це можливо
Молоде Сонце могло поглинути планету розміром із Суперземлю - науковці знайшли можливі сліди катастрофи всередині зірки. Хімічні зміни, які залишив такий процес, могли зберегтися до сьогодні.
Про це інформує РБК-Україна з посиланням на дослідження, опубліковане у Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (2026).
Розгадка двох сонячних аномалій
Астрономи пояснюють: протягом багатьох років стандартні фізичні моделі еволюції зірок не могли повністю пояснити спостереження сейсмічних коливань на Сонці.
Зокрема, науковці фіксували розбіжності у швидкості звуку під конвективною зоною Сонця та у глибині самої конвективної зони. Паралельно з цим залишалася нерозгаданою таємниця сильного виснаження вмісту літію на поверхні зірки.
Дослідники припустили, що обидві проблеми мають спільне коріння у ранній хімічній історії Сонця.
Оскільки планети формуються з речовини, яка хімічно відрізняється від газу протопланетарного диска, поглинання твердого тіла мало залишити помітний слід.
Точні параметри поглинутої суперземлі
За допомогою комп'ютерного моделювання еволюції зірок MESA вчені протестували різні сценарії акреції речовини та порівняли їх із реальними спостереженнями.
Основні результати обчислень:
Молоде Сонце поглинуло планету, маса якої перевищувала масу Землі у 5-10 разів.
Планета змогла пройти крізь зовнішні шари зірки, втративши лише незначну частину власної маси, перш ніж повністю розчинитися у надрах зірки.
Науковці зазначили, що такий сценарій одночасно пояснює як особливості внутрішньої структури Сонця, так і аномально низьку концентрацію літію.
Чому у нашій системі немає суперземлі?
Астрономи давно замислювалися, чому в багатьох інших зоряних системах виявляють великі суперземлі, тоді як у Сонячній системі вони відсутні.
Попередні гіпотези припускали, що одна або кілька подібних планет могли сформуватися всередині орбіти Меркурія, а потім мігрувати всередину газового диска в бік Сонця.
Нова робота турецьких вчених іде далі: вона показує, що Сонце може досі зберігати фізичні "відбитки" цієї катастрофи.
З усім тим, нове дослідження не лише підтверджує такий теоретичний шлях, а й вказує на наявність прямих фізичних доказів такої події, які тепер можна перевірити за допомогою геліосейсмологічних вимірювань.