Як війна впливає на диких тварин, чому різко зросла кількість хижаків і які це матиме наслідки, а також чому звірі почали заходити у міста, – в інтерв'ю РБК-Україна.
Головне:
Війна змінила не лише життя людей. Тварини на лінії фронту змушені виживати в нових, часто смертельно небезпечних умовах: сотні кілометрів територій заміновані, частина природоохоронних земель під окупацією, що особливо ставить під загрозу червонокнижні види.
Через тривалу заборону полювання різко зросла популяція хижаків. А це призвело до спалаху у дикій природі небезпечної хвороби – сказу. І це не єдиний негативний наслідок…
РБК-Україна розпитало кандидата біологічних наук, провідного наукового співробітника Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України Віталія Смаголя про те, що відбувається у світі тварин, чи можуть через війну зникнути рідкісні види та чому звірі почали заходити у міста.
– Що відбувається з тваринами в Україні під час війни? Як вони реагують на бойові дії?
– Тут Україну умовно можна поділити на три осередки: лінію зіткнення, окуповану територію – з якої ми не маємо ніяких відомостей, і решта території, де тварини проживають у попередньому режимі, хоч опосередкований вплив війни на них теж здійснюється.
На лінії зіткнення вибухи та пожежі не впливають на тварин у тій мірі, як це часто висвітлюється у ЗМІ. Тварини швидко звикають до голосних звуків, оскільки у них нема віртуального мислення. У природі теж часто зустрічаються дуже гучні звуки. Скажімо, коли тріснула крига чи дерево впало. Тому, коли нема безпосередньої загрози життю, тварина до вибухів ставиться доволі інертно.
Товариш, який зараз на фронті, розказував, що на його позиції, яку постійно обстрілюють, поряд бігають козулі, ходять фазани і абсолютно нічого не бояться. Тому, якщо на тварин FPV-дрони не падають, то їхньому життю загрози нема.
Інша справа – мінно-вибухові пристрої, яких багато на лінії зіткнення. У цих локаціях загибель тварин спостерігається. Також є випадки браконьєрства на постійних пунктах дислокації – буває солдати знічев’я стріляють по тваринах. Але загалом критичного зменшення звірів, зокрема об’єктів мого дослідження – мисливських тварин, нема.
На решті території України нагальною проблемою для тварин є прикордоння, особливо із Білоруссю. Там, щоб ворожа піхота не могла пройти, замість звичайного колючого дроту встановили єгозу. Це дуже травмонебезпечний дріт, на якому закручені наче бритвочки. Ця огорожа може сягати сотні метрів у ширину. Тварині, яка туди потрапила, вибратись із такої мережі колючого дроту практично неможливо.
Зараз на цій лінії прикордоння – просто кладовище тварин: вибілені кістяки козуль, лосів. Потрапляють туди навіть великі хижі тварини, був відмічений ведмідь і зубр.
Крім того, опосередкований вплив на тварин здійснила заборона полювання.
– Як війна відобразилась саме на червонокнижних тваринах?
– Щодо об'єктів моїх досліджень, чисельність лося і зубра, які занесені до Червоної книги, виросла. Чисельність ведмедя і рисі не зазнає скорочень.
– Чи маєте якусь інформацію, що з тваринним світом на окупованій території? Зокрема, у Заповіднику "Асканія-Нова".
– На початку війни острів Бирючий на Херсонщині окупували чеченці чи то дагестанці, тобто люди, які їдять халяльну їжу. Тоді була інформація, що вони вивезли кілька УАЗиків, забитих ланями й оленями.
В "Асканії-Новій" у перші місяці повномасштабки впав безпілотник, вигоріло кільки гектарів заповідного степу. Тоді також дикі тварини дуже злякались звуків гелікоптерів – сайгаки втікали й розбились об загорожу.
Зараз кац*пи хочуть створити картинку – що це найстаріший заповідник "в юго России" і все там благополучно. Туди приїжджають передачі знімати про заповідні місця. Туристів привозять. Обстрілів там зараз немає, оскільки це вже глибокий тил зі сторони окупантів.
Наукові співробітники "Асканії-Нової" не пішли на контакт із окупаційною адміністрацією, а звіроводи лишились на своїх місцях. Тому якийсь догляд за тваринами відбувається.
– А яка зараз ситуація із тваринами у Чорнобильській зоні? Як вони пережили російську окупацію?
– Інформація звідти є фрагментарна, бо навіть ті колеги, які працюють у Чорнобильському заповіднику, не мають можливості все обстежити, бо частина зони замінована.
На природний комплекс недовготривала окупація кац*пами близько півтора місяця на тлі трьох років теперішньої війни особливо не вплинула. Як жили коні Пржевальського, так і живуть. Те саме з вовками.
Єдине, ми не встигли завезти зубрів, хоч вже збудували вольєр на 4,5 гектара, але повномасштабне вторгнення це все зупинило. Більше на тварин у зоні, мабуть, впливає єгоза вздовж лінії з білорусами, оскільки звірі там гинуть.
– Орнітологи заявляють, що через війну можемо втратити яструба коротконого, бо той водився тільки на Луганщині. Чи є аналогічні загрози для звірів? Які види можуть зникнути?
– Я досліджую великих ссавців – копитних і хижаків. Не можу сказати, що комусь із них загрожує зникнення. Козуля, лось, вовк і лисиця, що з одного, що з другого боку лінії розмежування знаходяться у відносно однакових умовах. Єдине – не знаю, чи на окупованих територіях дозволене полювання, хоч у Криму усі ці роки його проводили. Бо у нас впродовж двох років будь-яке мисливство було під тотальною забороною.
Торік його відкрили на 1 місяць для регуляції чисельності хижака, і то не по всій Україні. У цьому році теж відкривають у кількох областях, але вже повноцінне. Тому вплив заборони полювання на підлеглій території України відмічається дуже потужний.
– А як саме на тварин вплинула заборона полювання?
– Вплив від заборони – неоднозначний. Майже в півтора раза зросла чисельність лося, також збільшилась популяція червонокнижного зубра, а ще – козуль.
Чисельність фактично всіх видів, на яких була заборона полювання, зросла, але разом з тим зросла чисельність і м’ясоїдних хижаків, зокрема лисиці, а ще – кабана. Це призвело до спалаху епізоотій (широке вибухоподібне поширення інфекційних хвороб серед тварин, – Ред.). Перш за все, це сказ.
Чисельність лисиці в Україні порівняно із періодом до повномасштабки зросла майже вп’ятеро. Якщо у 2021 році ми фіксували близько 50 тисяч, то зараз без врахування окупованих територій і природнозаповідного фонду, тобто це тільки мисливські угіддя, – майже 250 тисяч лисиць. Чисельність шакала теж зросла – від 250 особин до 2,5 тисяч, хоч їх безумовно більше. Популяція вовка збільшилась від 2 до 4 тисяч.
Через зростання чисельності лисиці в Україні йде поширення сказу. Це надзвичайно небезпечна хвороба, від якої немає лікування. Це 100% смертельні випадки (вберегти може лише завчасна вакцинація,– Ред.). Сказ фіксують практично у всіх областях, мало того, є випадки захворювання людей.
Дикі м’ясоїдні тварини, перш за все, лисиці – це природний резервуар сказу. Кішка і собака теж можуть захворіти, але в лисиці сказ здатний зберігаються в резистентному стані.
Торік восени офіційно до України прийшов лист від FАСЕ – це європейська асоціація полювання та охорони природи, яка включає всі європейські країни і має потужне лобі в Європарламенті. У листі, адресованому Кабінету Міністрів, йшлося про те, що якщо Україна не наведе порядок зі сказом, то наші примарні надійні на вступ до Євросоюзу отримають ще одну палку в колеса. Поки я бачу, що наші державники закривають на це очі.
Подібна ситуація і з кабанами. Зростання чисельності дикої свиноти призвело до повторного спалаху африканської чуми, перший був у 2015 році (лише за два перших місяці 2025 року в Україні виявили 23 спалахи АЧС, найбільше у Житомирській, Вінницькій, Івано-Франківській, Чернівецькій та Миколаївській областях, – Ред.).
– Як зупинити поширення сказу в Україні? Колись лісники розкидали у дикій природі препарати, аби вакцинувати тварин. Зараз подіє цей метод?
– Так, раніше розкидали котлетки зі спеціальною сироваткою, лисиці їх з‘їдали і вакцинувалися. Але це можна було робити, коли в нас була стабільна чисельність лисиць. А зараз пішов спалах – їх кількість уп’ятеро більше, тому це вже не допоможе. Зараз єдиний вихід – це виключно регулювання чисельності шляхом скорочення популяції.
Сказ – це хвороба третіх країн. Його спостерігають в Індії, в деяких країнах Азії, де люди їдять зі смітників і тісно контактують із пацюками. Тому зі сказом треба боротися вже найближчим часом, якщо не хочемо перетворитися на країну третього світу.
– Що робити, якщо людина наткнулась у дикій природі на лисицю?
– Будь-яка тварина намагається не потрапити на очі людині, а якщо це стається, то при зустрічі втікає. Це нормальна поведінка тварини у дикій природі. Коли ж вона починає виявляти нетипові патерни: йде до людини, агресує – це ненормально.
Грубо кажучи, якщо тварина намагається із вами контактувати у дикій природі, необов'язково кидатися і кусати, навіть, якщо ви її гладите і вона раптом вас вгризла за палець, я даю понад 50%, що ця тварина буде скажена. При зустрічі із такими тваринами варто взяти палицю й відмахуватись, щоб в жодному разі у вас не було з неї тактильного контракту.
– У ЗМІ є повідомлення, що дикі тварини все частіше заходять у міста. Ви теж фіксуєте такі випадки?
– Звичайно, той самий лось – це зараз тварина, у якої певною мірою ослаб страх перед людиною, оскільки та не бачила безпосередньої загрози своєму життю. Тому ця тварина виходить на околиці міст. На Хрещатику ви не побачите лося, але на столичній Оболоні, метро Бориспільській, Чернігівській і в Голосіївському районі торік кілька випадків фіксували.
У міста переважно заходять молоді тварини, які не знайомі з людиною. Вони є "піонерами" освоєння нової території, тому можуть наближатись до поселень.
Перед усім у містах фіксують лосів і кабанів, бо це крупні тварини і легко впадають в око. Лисиці теж заходять на околиці.
– Чи можуть вовки також почати приходити до людей?
– Вовк на околиці великих міст не виходитиме. Це дуже сторожка тварина. У казках лисичка хитра, а вовк – дурний. Але це все з точністю до навпаки. Я б навіть сказав, що розумнішої і сторожкої тварини, ніж вовк, в лісі немає. За найменшої небезпеки вовк уникатиме контакту.
Десь можливо старий вовк, який вже вибився зі зграї, може й вийде на скотомогильник, де місцеві мисливці його приб’ють. Але це як виняток з правил.
– Куди телефонувати, якщо побачили якусь дику тварину в межах міста?
– У кожному конкретному випадку має бути свій протокол поведінки. Наприклад, якщо тварина ходить по проїзній частині, треба викликати дорожньо-транспортну службу. Якщо тварина кидається на людей, треба викликати санепідемстанцію. Якщо дика тварина просто ходить перелякана, можливо треба звернутись в Київський зоопарк.
Також можна зателефонувати у службу надзвичайних ситуацій, вони скажуть, який протокол – що конкретно робити з тою чи іншою твариною в міській зоні.
– У містах живе багато їжаків. Вони можуть бути небезпечні для людей?
– Зараз їжака ви швидше побачите у місті, ніж у лісі. Вони абсолютні синантропи – це тварини, які адаптувались до життя біля людини. І так завжди було. Їжак теж може бути переносником сказу, як і будь-яка тварина, яка живе у дикому середовищі. Я б взагалі не радив брати його у руки.
Будь-яка тваринка, якщо в неї заводяться паразити, блохи чи кліщі, чухається у місці подразнення. Їжак через голки цього зробити не може. Якби ви розгорнули ті колючки, то б побачили там і кліщів, і паразитів. Не скажу, що він неохайна тварина, але між голок у нього живе що попало.
Чому є казки, що їжаки наколюють яблука і запасаються на зиму? Насправді вони спеціально викачуються у гнилицях, щоб сік виганяв цих паразитів.
– У містах також живе багато білок. Часто у парках їх навіть діти підгодовують горішками. Чи можуть ті бути агресивними?
– Білки ні за яких умовах не проявляють агресію, я не чув про такі випадки. Хіба, якщо захочете її схопити, тоді у неї буде захисна реакція і вона 100% вас вкусить. А якщо білочка буде стрибати і сама нападати – це "неправильна" білочка.
– Чи можна підбирати дитинча дикої тварини, якщо випадково на нього натрапили у лісі і поряд немає старших особин?
– У жодному разі. Ніколи батьки біля дітей не знаходяться, бо доросла тварина, перебуваючи біля дитинчат, своїм виглядом показуватиме, що тут десь є малеча. Коли козулька приносить козеня, вона відходить на кілька сотень метрів і повертається тільки, щоб погодувати.
Так само пташенята, коли підростають, уже не вміщаються у гнізді, але ще не можуть активно літати, тому просто перепурхують. Сидять то там, то там. Батьки орієнтуються на їхній голос і прилітають годувати. А люди, коли бачать таке пташеня, несуть його додому, де воно благополучно здохне.
Тому у жодному разі дитинчат диких тварин рухати не можна, батьки знають, де вони знаходяться і обов'язково їх погодують і захистять.
– Чи мігрують до нас дикі тварини із-за кордону?
– Чорнобильська зона в цьому сенсі була типовим показником. У нас кілька ведмедів переходили і залягали у зимову сплячку, виводили ведмежат.
Торік фіксували заходи ведмедів у Рівненській області і на Волині. Якби не єгоза, то відсотки заходів були б значно більші. Але ми маємо ставити пріоритет, тому тут зрозуміло, що треба думати про безпеку країни.
Зі Словаччини у Закарпатську область теж мігрує ведмідь. Загалом Карпати вважаються безпечним регіоном, тому змін серед тварин там не спостерігається.
– Чи є зараз випадки браконьєрства?
– Браконьєрство було, є і, боюся, що буде найближчим часом. Це основний бич для фауни великих ссавців. Незалежно від того, чи є введений воєнний стан, чи ні. Нещодавно двох зубрів вбили поблизу Сколівських Бескидах. Знайшли тільки черепи і шкури. Слідство розпочали, але винних так і не знайшли. Такі випадки фіксують постійно і не в малій кількості.
– Чи можуть якісь види зникнути з України через глобальне потепління? Наприклад, у нас на півдні йде тенденція до аридизації – зменшення вологості територій.
– Глобальне потепління сильно мусолиться у ЗМІ. Я, як колишній полярник, який двічі зимував в Антарктиді, до прикладу приведу озонову дірку. У другій половині 1990-х вона викликала страшний ажіотаж, а зараз її площа щороку зменшується. Ніхто не знає, що було з нею до 1985 року, коли її відкрили. І що буде ще через 100 чи 1000 років.
В природі все має періодичний характер. Що ми можемо говорити за коротенький проміжок у 10 років? Може буде похолодання, а може й потепління.
Зараз дійсно у нас спостерігається аридизація, але я не впевнений, що через кілька років все не буде з точністю навпаки. Із тих тварин, які я досліджую, безпосередній вплив від цього може бути хіба на бобра, оскільки пересихають водойми і водні площі зменшуються. Але це не означає, що це відображатиметься на всьому ареалі. Локальні зміни можуть відбутися, але на всю популяції бобрів у Європі це не вплине.
– Що варто Україні зробити вже зараз, щоб зберегти тваринний світ?
– Закінчиться війна, все стабілізується. Все повернеться на довоєнний період. Не думаю, що у нас будуть великі рухи чи зміщення у державних підходах до охорони тваринного світу і до зміни у полювання.
Можливо, коли Україна вступить в Євросоюз і у нас будуть діяти європейські стандарти охорони природи, тоді у нас будуть якісь зміни. Але, перш за все, має закінчитись війна.