В Данії відбулася оборонно-промислова виставка DALO Industry Days, яка показала зростання інтересу до українських defence-технологій серед нордичних партнерів. Про те, що потрібно для виходу на данський ринок, чого очікують партнери і чому сама наявність сильної технології ще не гарантує успіху – в колонці для РБК-Україна розповідає Роксолана Свинчук, керівниця міжнародного напрямку Української ради зброярів.
Головне:
Нещодавно в Данії пройшла DALO Industry Days, велика оборонно-промислова виставка з фокусом на нордичні країни, що збирає військових, закупівельників, виробників та міжнародних партнерів. Вона показала, що інтерес до наших defence-технологій уже є, але наступне завдання – перетворювати його на реальні й довгострокові партнерства.
І Данія тут – особливий приклад. Саме тут з’явилася "данська модель": фінансування закупівель безпосередньо в українських виробників для потреб Сил оборони. Згодом до механізму долучилися інші країни. Тепер співпраця переходить на наступний рівень: локалізацію українських виробників у Данії, спільне виробництво, залучення приватного капіталу та прямі зв’язки між компаніями.
Українські виробники мають те, що неможливо швидко відтворити в лабораторії: їхні рішення створюються у прямій взаємодії з військовими, перевіряються в бойових умовах і постійно вдосконалюються на основі реального застосування.
Але на європейському ринку оцінюють не лише продукт, а компанію в цілому. Партнерів цікавлять compliance, сертифікація і документація, корпоративна структура, надійність ланцюгів постачання, здатність масштабувати виробництво. Окрема увага до походження компонентів та залежності від постачань із третіх країн.
Тож українським виробникам доводиться вирішувати два завдання одночасно: зберігати швидкість та баланс між ціною та ефективністю, які стали одними з головних переваг нашого defence tech, і будувати бізнес, готовий до вимог міжнародного ринку та іноземних урядових рамок.
Не менш важливо розуміти сам ринок. Успішний в Україні продукт не обов’язково автоматично знайде своє місце в Данії. Потрібно знати локальні потреби та безпекові виклики, правила закупівель, регуляторні вимоги, потенційних партнерів і чітко розуміти, яку проблему данського замовника вирішує конкретне українське рішення.
Тобто продавати потрібно не лише технологію та її бойовий досвід, а конкретну цінність для нового ринку, а також бути готовими до можливої необхідності адаптації продукту до місцевих умов.
Данія забезпечила для українського ОПК безпрецедентний рівень підтримки – від "данської моделі" до можливостей для локалізації виробництва. Але навіть за таких умов держава не може бути єдиним джерелом фінансування кожного проєкту.
Тому компанії, яка планує працювати в нордичному регіоні довго, недостатньо шукати грант, державну програму чи одне замовлення. Потрібні клієнти, локальні партнери, приватні інвестиції та бізнес-модель, яка працюватиме й після завершення конкретної програми підтримки.
Саме про це багато говорили на події Ради зброярів на DALO Industry Days: партнерство має бути зрозумілим обом сторонам. Що кожна з них привносить? Хто інвестує? Де буде виробництво? Хто майбутній замовник? Якою має бути ця співпраця через кілька років?
Тут критичні прямота і довіра. Чим раніше партнери чесно визначають свої можливості, очікування та обмеження, тим менше шансів, що співпраця залишиться на рівні кількох зустрічей і загального взаємного інтересу.
На DALO можна було побачити компанії на різних етапах цього процесу. Dropla Tech, MITS Industries та Fire Point уже мають практичний досвід роботи на данському ринку. Fire Point, зокрема, ділився lessons learned із запуску виробництва в Данії. Twist Robotics та eDrone представляли свої рішення, говорили про напрацювання в Данії, про те, що можуть запропонувати цьому ринку і що шукають у майбутніх партнерствах.
Єдиного сценарію немає. Для когось це спільне підприємство, для когось спільне виробництво, для когось прямі продажі чи робота з локальним виробником. Але в усіх випадках сильна технологія – лише початок.
Окрема тема в роботі з данськими партнерами – врахування бізнес-культури. Тут особливо цінують прямоту, чесність і чітке розуміння мети розмови. Якщо компанія шукає інвестора, виробничого партнера чи вихід на закупівлі, краще одразу говорити про конкретне наповнення та можливі ризики, а не починати з абстрактної пропозиції "познайомитися і подивитися, що можна зробити разом".
Так само важливо реалістично говорити про готовність продукту та власні можливості. Довіру простіше побудувати, коли обидві сторони не обіцяють більше, ніж можуть виконати, і з самого початку розуміють, навіщо їм це партнерство.
Для українських компаній, звиклих працювати у дуже високому темпі й часто вирішувати питання вже в процесі, це теж певна адаптація: на данському ринку підготовка, передбачуваність і зрозумілі домовленості мають не менше значення, ніж швидкість.
У самої виставки DALO є специфіка, яку варто враховувати українським виробникам. Це не виставка, куди обов’язково потрібно їхати просто заради міжнародної присутності.
Тут менше виставкової метушні та випадкових контактів і значно сильніше відчувається фокус на Данії та ширшому нордичному регіоні. Тому найбільше користі DALO дає компаніям, які вже розглядають Скандинавію як пріоритетний напрям і приїжджають із певною базою: контактами, потенційними партнерами, клієнтами або хоча б чітким планом роботи на цьому ринку.
Тоді виставка стає не місцем, де потрібно з нуля пояснювати, хто ти, а можливістю продовжити вже розпочаті переговори, зустрітися з потрібними людьми й перевести співпрацю на наступний етап.
Саме цим данський приклад цікавий. Для українського ОПК це наступний крок після моделі експорту готової продукції – стати повноцінною частиною європейської оборонної індустрії, не втративши своїх головних переваг: швидкості, технологічності та прямого зв’язку з потребами війни.
І саме тому на данський ринок варто приходити не просто з хорошим продуктом, а з розумінням, яке партнерство компанія хоче тут побудувати.