Що відбувається в Раді та чому Зеленський незадоволений "Слугою народу"

Головне:

• Чи допомогла зустріч Зеленського з фракцією СН загладити поточні конфлікти?
• Скільки голосів реально мають "слуги" і чим незадоволені екс-ОПЗЖшники?
• Як у Раді ставляться до Кабміну Юлії Свириденко?
• Чи обговорюється в парламенті тема майбутніх виборів?

"Якщо завдання парламенту – протриматися стільки, скільки буде потрібно, то такі зустрічі цьому завданню допомагають, як мінімум – не заважають", – говорить РБК-Україна один з головних парламентських "слуг народу". Мова про зустріч депутатів від СН з президентом Володимиром Зеленським, що відбулася 16 вересня.

Провести такий захід нардепам обіцяли ще в розпал літньої кризи зі спробою обмежити незалежність НАБУ і САП. Тоді депутати спершу ухвалили скандальні поправки, а за лічені дні відкотили їх же назад – і в масі своїй "слуги" вирішили, що їх обдурили, та ще й зробили крайніми у всій цій історії.

Тоді точилися розмови навіть про те, що номінальна монобільшість узагалі може посипатися – низка депутатів заявляли, що після такої "підстави" взагалі перестануть голосувати або ходити в Раду, а то й просто складуть мандати.

Втім, за підсумком колапсу не сталося – з початком нової сесії парламент зберіг свою функціональність.

Проте привід для серйозної розмови з президентом нікуди не зник, але організація зустрічі затягнулася на майже пару місяців. "Момент для зустрічі минув, впало напруження, відвертість, яка була тоді", – говорить РБК-Україна один з членів фракції.

У підсумку, шансом перезавантажити відносини парламенту з президентом – ще й в умовах, коли їм доведеться співіснувати ще невідому кількість часу – так і не скористалися.

Що "слуги" запитували в Зеленського

Попри те, що остання зустріч фракції СН із Зеленським у такому форматі відбулася ще взимку 2024 року, такого вже ажіотажу серед "слуг" вона не викликала. За оцінками всіх співрозмовників видання, зі спискового складу в 230 осіб до Офісу президента прийшли 150-160 депутатів.

Звісно, варто відмінусувати "внутрішню опозицію" з групи Дмитра Разумкова, тих, хто був у відрядженнях або захворів, або був відсутній з інших поважних причин.

Проте спочатку депутатів зібралося так мало, що організаторам із керівництва СН навіть довелося просити депутатів сісти купно і в перші ряди, щоб зал не виглядав занадто порожнім. Крім президента Зеленського, у президію сіли голова парламенту Руслан Стефанчук, його перший заступник Олександр Корнієнко, а також голова ОП Андрій Єрмак (який, за словами співрозмовників, виглядав вкрай стурбованим), а також прем'єрка Юлія Свириденко (яка, навпаки, була натхненою і, як зазвичай, принесла із собою численні папки).

"Низька явка, скоріш за все, була через те, що не всі розуміли, навіщо йти. На відміну від минулих зустрічей, коли президент просто виступив і на цьому все, на цій він чув запитання депутатів і відповідав на них. Якби про такий формат зустрічі депутатів попередили заздалегідь, гадаю, і прийшло б набагато більше людей", - міркує один із представників СН.

Зеленський дійсно дорікнув присутнім низькою явкою і перейшов до формату запитання-відповідь. Але ось якість цих запитань, за словами різних співрозмовників РБК-Україна, сама по собі викликала запитання: вони були або не за адресою, або на одну й ту саму, вже обговорену тему. Або просто виглядали, м'яко кажучи, не зовсім адекватними історичному моменту – наприклад, голова комітету соцполітики Галина Третьякова порушила питання про необхідність легалізації секс-індустрії в Україні.

Звісно, порушували депутати і традиційну для себе тему – конфліктів із місцевими головами адміністрацій у своїх регіонах. І Зеленський, як розповіли РБК-Україна, наступного дня після зустрічі дав доручення розібратися з цим профільному заступнику голови ОП Віктору Микиті. Втім, спроби вирішувати протистояння по лінії мажоритарники/голови ВЦА були і раніше, і нічим особливо не закінчувалися.

Акція протесту проти обмеження повноважень НАБУ і САП (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Найбільшу увагу, кажуть учасники зустрічі, Зеленський приділив темі гарантій безпеки і завершення війни. Зокрема, депутатам було сказано про те, що у фіналізації будь-яких мирних процесів парламент братиме участь, для їх більшої легітимності.

"Загалом меседж я розумію так: ми зараз не програємо війну, але ви, як депутати, маєте перестати займатися фігнею і розбірками, а замість цього – допомагати армії. Інакше якщо ми будемо програвати військовим шляхом, то тоді вам, разом з усіма, доведеться приймати важкі рішення", – пояснює РБК-Україна один з учасників зустрічі.

За його словами, при всьому розумінні, що президент Володимир Зеленський і голова його Офісу Андрій Єрмак зараз повністю поглинуті питаннями гарантій безпеки, опцій закінчення війни, утриманням США в орбіті українських союзників та подібними глобальними темами, перших осіб країни все ж намагатимуться якось стимулювати звертати увагу на парламент, на депутатів з їхніми локальними проблемами. Тому що без Ради все одно не обійтися.

На думку одного зі співрозмовників РБК-Україна серед "слуг", найбільше у виграші після зустрічі, що відбулася, опинився голова фракції Давид Арахамія: мовляв, він наочно показав президенту, з яким депутатським матеріалом йому доводиться мати справу, – тобто, очікувати від таких парламентаріїв грандіозних звершень точно не доводиться. Інший слуга заперечує: питання якраз можуть бути до Арахамії, якщо він не може нормально налагодити роботу парламентського механізму, після шести років роботи.

Монобільшість без партнерів

Хоча після історії з НАБУ і САП "Слуга народу" в парламенті не розвалилася, проблем зі збором голосів стає дедалі більше.

"Це, звісно, не турборежим 2019 року, але й не так погано, як могло б бути. Але такого, що Мотовиловець (відповідальний за збір голосів у залі нардеп Андрій Мотовиловець, - ред.) написав у чат – і всі голосують, то такого і раніше вже не було, а зараз узагалі немає", – розповідає один із депутатів від СН.

Монобільшість сама по собі давно вже існує тільки на папері, але раніше фракція "слуг" зазвичай видавала на-гора стабільні 180 голосів. Нині це ядро всохло приблизно до 120-130, решту 50-60 уже доводиться щоразу "добирати": вмовляти депутатів, пояснювати їм щось, вислуховувати їхні зустрічні побажання. Займаються цим керівники парламенту, фракції та профільні комітети, іноді –ініціативні нардепи-автори відповідних законопроєктів.

При цьому окремі "слуги" нарікають РБК-Україна на низьку якість мікроменеджементу під час голосувань: слідкувати за тим, щоб депутати були в залі під час важливих голосувань, вчасно попереджати їх про зміни в порядку денному, не ставити ключові законопроєкти на дні, коли велика частина депутатів перебуває у відрядженнях тощо.

Для кращої координації в Раді навіть оживили призабуту "раду коаліції", за участі членів уряду. А під час обговорення проблемного законопроєкту про штрафи міністрів за неявку до парламенту за викликом депутатів народилося й неформальне "правило 133" – якщо така кількість депутатів виступають за або проти якогось законопроєкту, його, відповідно, вносять або не вносять на розгляд до зали.

Але попри всі ці заходи, з голосуваннями все одно регулярно трапляються проблеми. Головна причина – зіпсовані стосунки з депутатськими групами, без допомоги яких СН уже давно не може проводити через зал суперечливі законопроекти.

Наприклад, групу "Довіра" бентежило те, як складно проходив і як довго підписувався законопроєкт про мита на експорт сої та ріпаку, важливий для її членів. У "За майбутнє", особливо після скандалу з НАБУ і САП, чи не половина депутатів, як розповіли РБК-Україна, хоч завтра готові скласти мандат.

І навіть з уламками ОПЗЖ, які зі зрозумілих причин демонстрували лояльність, останнім часом розладналися стосунки. "У нас вичерпалися аргументи для них. Ці всі численні справи щодо них треба або до суду вже передавати, або закривати. А якщо відкривати нові, вони тоді зовсім розсиплються. У них такі вимоги, що якщо їх задовольнити – то це вже буде виглядати як співпраця, а цього у нас ніхто не хоче", - розповідає РБК-Україна один зі "слуг".

Навіть прохання якось "допомогти" окремим ОПЗЖшникам, що сидять, зараз розбиваються або об залізобетонну доказову базу, або про небажання взагалі комусь "допомагати", розповідає співрозмовник, – у світлі нинішньої війни між силовими структурами.

Нардеп Нестор Шуфрич, який перебуває під арештом (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Тому парламент став провалювати навіть такі важливі законопроекти, як впровадження освітнього онлайн-додатку "Мрія" або серію проектів, потрібних для отримання мільярдів європейського фінансування за програмою Ukraine Facility.

"Якщо нічого не зміниться, то незабаром ми зможемо голосувати тільки продовження воєнного стану, бюджет і такі речі, як ратифікація 100-річної угоди з Великою Британією", – каже один із топ-"слуг".

Відтак, інколи навіть міністрам доводиться напряму домовлятися з парламентом про проходження важливих для них законопроєктів. Приміром, про публічні електронні реєстри від Мінцифри. За цю ініціативу проголосували різні фракції та групи, навіть опозиціонери з "Євросолідарності". "Слуги" ж дали лише 160 голосів.

Кафедра уряду

Початок роботи нового уряду на чолі з Юлією Свириденко повністю затьмарив скандал із НАБУ і САП – на цьому тлі на її перші ініціативи майже ніхто не звертав увагу. Зараз пил влягся, і низка співрозмовників РБК-Україна вже робить перші висновки про те, чи змінилося щось у відносинах з Кабміном.

За словами одного з них, комунікація з Радою стала відчутно кращою.

"Чи то через те, що нові люди хочуть усім сподобається, чи то через те, що в уряді зараз розуміють, що від Ради теж багато що залежить", – каже він.

Інший співрозмовник узагалі вважає, що Свириденко можуть готувати як першого номера якоїсь потенційної провладної політсили на гіпотетичних виборах – і з цією метою активно підбирають їй "правильний" імідж.

Поки що Свириденко дійсно намагається заручитися симпатією нардепів, роблячи деякі символічні кроки. Наприклад, під час її поїздок у регіони на захід запрошують і місцевих мажоритарників. Можливо, практичного результату від цього небагато – але зате це дає можливість депутатам відчути, що на них хтось ще звертає увагу.

"Мені уряд зараз нагадує кафедру у виші 70-х: є молодий завкаф, є студенти, є аспіранти, є досвідчений доцент Шмигаль", – іронізує в розмові з РБК-Україна один зі "слуг".

За його словами, поки Кабмін справляється подекуди трохи краще за очікування –ймовірно тому, що спочатку ці очікування традиційно були невисокими. Хоча ті нардепи, які спочатку скептично сприймали Свириденко-прем'єра, так і залишилися при своїй думці.

Прем'єр-міністр Юлія Свириденко (фото: Getty Images)

Зокрема, депутатів залучають до обговорення програм уряду, як загалом, так і за окремими галузями, на кшталт регіональної політики. Тепер зацікавлений депутат може не лише висловити свою критичну думку в соцмережах, а й прийти на таку зустріч і зробити це особисто.

"Є інша проблема: половина нардепів же не розбирається або не хоче розбиратися. "Які дії міністра зараз вплинуть на стан справ у його сфері через рік" – та хто взагалі такими питаннями задається?!" – каже один із членів СН.

Виборів не чекати

У розпал скандалу з НАБУ і САП багато говорили про "суб'єктність" парламенту, яку він явно втратив (за великим рахунком, ніколи й не мав) і яку зараз може знайти. З одного боку, той факт, що 226 "за" на табло вже не з'являються за помахом руки, можна записати в ознаку суб'єктності.

"Насправді, запит на цю саму "суб'єктність" є тільки у низки людей. Багатьом вона не потрібна. Чого всі хочуть – це трохи більше поваги та особистої безпеки", – говорить РБК-Україна один з лідерів СН.

Депутатів, як і всіх інших, безумовно, турбує питання власного майбутнього. Переважна більшість розуміє: працювати в Раді доведеться ще невизначено довго, мандати скласти не дадуть, але рано чи пізно їхня парламентська історія закінчиться. Тому багато хто зав'язує зв'язки з елітами на місцях, щоб потім пройти до облради або стати мером облцентру, хтось розраховує виїхати за кордон послом, нечисленні реальні фахівці в окремих областях вірять, що їм знайдеться місце і в списках на наступні вибори.

Примітно, що тема виборів, яка хвилює депутатський народ, на зустрічі із Зеленським фактично не обговорювалася. "Які вибори?!" – вигукнув президент, почувши, що це може бути однією з тем розмови на зустрічі в ОП, і далі вкотре пояснив: умов для проведення виборів немає, ідіть працюйте.

Тим часом, крім президента і парламенту, до кінця добігають і каденції мерів та місцевих рад, обраних у жовтні 2020-го. В умовах війни їх теж проводити не можна. Але, на відміну від повноважень парламенту і президента, їхні функції ніяк не подовжуються. Точніше, в законодавстві про це нічого не йдеться.

Через це в кулуарах пішли чутки про те, що нібито влада збирається, користуючись нагодою, замінити всіх "прострочених" мерів на голів військових адміністрацій, пропустивши їх через фільтр: лояльні залишаться у своїх кріслах, нелояльних попросять на вихід.

Але низка співрозмовників РБК-Україна запевняють, що такий сценарій у принципі неможливий, зокрема й після історії з НАБУ і САП. Тема місцевого самоврядування – фактично священна для європейців, тому зараз закривати очі на подібні комбінації вони точно не стали б.

Тому в Раді вирішили виправити цю законодавчу прогалину політичною постановою, яка підтверджує повноваження всіх органів місцевого самоврядування, аж до перших післявоєнних виборів.

Один зі співрозмовників видання в Раді з невеликим скепсисом ставиться до такої ідеї. За його словами, з юридичного погляду ця постанова – не зовсім "залізний" документ.

"Якщо якийсь підкований юрист захоче піти з нею до суду, щоб збити якогось голову ОТГ або мера – питання, на чий бік стане суд. І це все одно ставить місцеве самоврядування в певну залежність", – зазначив один із нардепів. Утім, навіть якщо когось і вдасться збити, то обрати когось йому на заміну – точно не вийде.

"У нас така ситуація, що вибори можуть бути, грубо кажучи, і за три місяці, і за три роки", – каже виданню один із видних "слуг". А поки що Зеленський і депутати намітили проведення нової, більш предметної зустрічі – вже 6-10 жовтня.