Що ставить під загрозу підготовку країни до наступної зими

Підготовка до опалювального сезону може опинитися на межі зриву через нові ініціативи у парламенті. Аналітик ринку природного газу ExPro Consulting Михайло Свищо у колонці для РБК-Україна розповів про ризики мораторію на стягнення боргів за газ.

Останні тижні ходять вперті чутки про можливе запровадження мораторію на стягнення боргів з виробників тепла. Принаймні в кулуарах парламенту виношують ідею, внести відповідну норму в будь-який з законопроектів, що зараз на розгляді. Якщо це відбудеться - це створює реальну загрозу для всієї країни залишитися взимку без тепла і на додачу вбити черговий клин у відносинах з донорами.

Борги підприємств теплопостачання за спожитий газ досягли рівня, якого Україна не бачила з 1990-х. Ця проблема вже давно перестала бути суто галузевою - сьогодні вона безпосередньо визначає, чи матимуть українці тепло наступної зими. І саме в цей момент лобісти заморожування боргів просувають рішення, яке перетворить кризу на катастрофу.

За публічною інформацією, загальна заборгованість підприємств теплокомуненерго, ТЕЦ та ТЕС за природний газ становить близько 150 млрд грн. Понад 80% з неї - прострочена. Це при тому, що українці, за офіційними даними Держстату, сплачують 98% рахунків. Відповідно проблема очевидно в системі теплопостачання. Це не результат однієї кризової зими, це системне накопичення, яке тривало роками на тлі недосконалого механізму компенсації різниці в тарифах (РВТ) і відсутності політичної волі вирішувати проблему по суті.

Ситуацію загострила повномасштабна війна. У 2025 році інфраструктура зазнала масованих руйнувань, власний видобуток газу скоротився, а потреба в імпорті зросла кратно. Щоб забезпечити країну газом і компенсувати втрати, держава змушена була залучати позики. Позики, які потрібно повертати. Мова йде про сотні мільярдів гривень.

У відповідь на законні вимоги розрахуватися за борги частина тепловиків і їхніх лобістів у парламенті просувають ідею мораторію на стягнення заборгованості.

Аргумент знайомий: "Спершу держава компенсує різницю в тарифах - потім ми заплатимо". Але навіть якщо РВТ буде виплачено у повному обсязі (близько 83,9 млрд грн за оцінками ринку), це покриє лише близько 57% загального боргу. Решта - прямі невиконані зобов'язання.

Мораторій не ліквідує борг - він лише закріплює практику неплатежів як норму. Він не вирішує проблему, а консервує її.

МВФ, донори і ціна поганих рішень

Україна зараз існує на міжнародній фінансовій підтримці. Програма МВФ, підтримка ЄС, двосторонні пакети допомоги від союзників - усе це тримається на конкретних структурних зобов'язаннях у сфері енергетики. Одне з ключових - формування ринкового, фінансово стійкого енергетичного сектору без непрозорих субсидій і квазіфіскальних дефіцитів.

Запровадження мораторію на стягнення боргів прямо суперечить цим зобов'язанням. Міжнародні партнери не раз давали сигнали: мораторії у газовому секторі є неприйнятними - вони консервують субсидування, підривають стимули до розрахунків і деформують ринок. Подібні рішення у минулому призводили до загострення відносин з МВФ і призупинення траншів.

Сьогодні ставки вищі, ніж будь-коли. Україна потребує фінансової підтримки не лише для поточного функціонування - вона потребує її для відновлення. Будь-яке рішення, яке підриває довіру МВФ і партнерів, б'є не по "Нафтогазу" і не по тепловиках - воно б'є по державному бюджету, по курсу гривні, по макрофінансовій стабільності країни.

Усі ці дискусії - про борги, мораторії, РВТ і лобістів - мають один практичний вимір: чи зможе держава закупити газ для підготовки до опалювального сезону 2026/2027? Чи вистачить ресурсу на відновлення пошкодженої зими інфраструктури? Чи буде в домівках тепло?

Без вирішення проблеми боргів тепловиків відповідь на ці питання стає дедалі тривожнішою. Мораторій на стягнення боргів - це не захист тепловиків від тиску. Це "постріл у ногу" системи, від якої залежить тепло в мільйонах українських домівок.

Такими рішеннями ми самі створюємо загрозу залишитися без тепла на наступну зиму.