Рись без кордонів: фотопастки у Карпатах зафіксували "гіперактивного" хижака

Головне:

• Унікальний самець ID-4: Дослідники впізнають його за "паспортом" - неповторним візерунком плям. Через активність у нацпарках його прозвали "Соніком" та "Борсуком".
• Життя без кордонів: Рись легко долає до 20-30 км за добу, регулярно перетинаючи кордон між Україною та Словаччиною.
• Період розмноження: З лютого по березень тихі хижаки стають "говіркими". З 1 квітня в Україні починається "сезон тиші", щоб не турбувати малят, які народяться у травні.
• Точний підрахунок: За допомогою фотопасток науковці створюють базу "облич", аби не рахувати одну й ту саму тварину кілька разів у різних регіонах чи країнах.
• Головна загроза: В Україні лишилося близько 500 особин. Будівництво доріг та міст розділяє ліси на ізольовані ділянки, що заважає рисям знаходити партнерів.

Що відомо про самця рисі євразійської ID-4?

Цей самець уже не перший рік перебуває у фокусі уваги дослідників WWF-Україна. Його впізнають за унікальним візерунком плям на хутрі - своєрідним "паспортом", який дозволяє точно ідентифікувати тварину серед інших особин.

Оскільки візерунок плям на хутрі кожної рисі такий же унікальний, як відбитки пальців у людини, помилитися неможливо. Не існує двох однакових візерунків, що дозволяє вченим знати кожну особину "в обличчя".

Працівники Ужанського нацпарку назвали його "Сонік", на честь культового персонажу відеоігор, надзвичайно спритного і кмітливого, який вражає своєю енергією. Словацькі ж колеги прозвали його "Борсуком".

ID-4 щоразу демонструє активну поведінку, часто рухається територією парку у нічний час, що є типовим для цього виду. Науковці WWF-Україна вже давно прозвали його "гіперактивним", адже самець регулярно долає значні відстані та перебуває у постійному русі.

ID-4 здатен за короткий час переміщатися між Україною та Словаччиною, перетинаючи державний кордон. Він легко долає відстані до 20 км, переходячи з українського Ужанського НПП до словацького національного парку "Полоніни" і повертаючись назад.

До речі, максимальний добовий перехід рисі може сягати 30 км, і спостереження за ID-4 наочно демонструють ці вражаючі можливості особин цього виду.

Це ще раз підтверджує: великі хижаки не визнають адміністративних меж і потребують цілісних природних територій для життя.

У рисей триває період розмноження

Наразі цей самець особливо активний, адже з лютого по березень у рисей триває період розмноження.

Саме в цей час зазвичай "мовчазні" хижаки стають дуже "говіркими". Самці та самиці видають гучні звуки, схожі на грубе нявкання або короткий гавкіт, щоб знайти одне одного. Тварини активніше мітять територію сечею та залишають подряпини на корі дерев.

Вагітність рисі триває приблизно 67-74 дні. Кошенята зазвичай народжуються у травні або на початку червня. Самиця обирає для лігва найбільш затишні та важкодоступні місця - під вивернутими коренями дерев, у розщелинах скель або в густих чагарниках.

Фото: рись в Карпатах (WWF-Україна, Ужанський нацпарк)

У цей період особливо важливо не турбувати диких тварин. Саме тому з 1 квітня до 15 червня в Україні триває так званий "сезон тиші" - час, коли більшість видів розмножуються, народжують і вигодовують потомство.

У цей період варто уникати зайвого шуму, пересуватися лише маркованими маршрутами та не втручатися у природне життя тварин. Зокрема, фахівці WWF-Україна підкреслюють: не можна чіпати диких тварин і їхніх дитинчат.

Навіть якщо здається, що маля залишилося саме, у більшості випадків батьки знаходяться поруч. Побачивши дитинча хижака, слід негайно відійти, щоб не наражати себе і тварину на небезпеку.

Навіщо потрібен науковий моніторинг рисі за допомогою фотопасток?

Моніторинг рідкісної рисі на Закарпатті здійснюється за допомогою фотопасток (по дві на одній локації) і базується на підході, коли кожну особину фотографують на "паспорт" з двох боків, аби потім ідентифікувати за індивідуальним рисунком.

Такий метод дозволяє не лише фіксувати присутність виду, а й відстежувати переміщення конкретних тварин, їхню поведінку та використання територій.

За словами науковців WWF-Україна, саме такі дані є критично важливими для розуміння реальної чисельності рисі та розробки ефективних заходів її збереження.

Над унікальним проєктом з моніторингу великого хижака працюють експерти WWF-Україна та науковці Ужанського НПП за підтримки міжнародного проєкту LECA (Supporting the coexistence and conservation of Carpathian LargE Carnivores / Підтримка співіснування та збереження карпатських великих хижаків).

"Основна проблема в тому, що немає єдиної системи моніторингу та не вистачає координації між різними установами - як на національному так і міжнародному рівнях. Через це одна й та сама тварина може бути порахована кілька разів, що призводить часто до завищення їх реальної чисельності”, - пояснює Роман Черепанин, менеджер проєктів "Рідкісні види" WWF-Україна, доцент кафедри біології та екології Карпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Показовим є випадок молодого самця бурого ведмедя на ім’я Iwo, якого у 2015 році польські науковці відстежували за допомогою GPS-нашийника. Тварина здійснила тривалий міграційний перехід із Польських Бескид через Словаччину до України.

На території Українських Карпат ведмідь перебував одразу в межах трьох областей і п’яти адміністративних районів. Цей приклад демонструє важливість координації обліків: за відсутності синхронізованого моніторингу одну й ту саму тварину могли б зарахувати до статистики кілька разів.

Зокрема, ведмедя могли б порахувати щонайменше двічі в кожному з п’яти районів - і в підсумку один самець “перетворився” б у звітності на десять особин.

Рись євразійська в Україні: що варто знати

Рись євразійська - найбільша дика кішка Європи та рідкісний вид, який перебуває під охороною в Україні й на міжнародному рівні (Червона книга України, МСОП, CITES, Бернська конвенція). Цей хижак є одним із символів дикої природи цих регіонів і перебуває під опікою WWF-Україна.

За офіційними даними, в Україні мешкає понад 500 особин: близько 400 - у Карпатах і понад 100 - на Поліссі.

Одним із головних викликів для виду залишається фрагментація середовища існування. Розвиток інфраструктури - розбудова міст, доріг, залізниць і прикордонних споруд - розділяє природні території на ізольовані ділянки.

У результаті тваринам стає складніше переміщуватися, знаходити партнерів і забезпечувати стабільну кормову базу, що в довгостроковій перспективі загрожує генетичному різноманіттю та виживанню популяції.