Радники Трампа: хто має найбільший вплив на президента та політику США
"Він сам це все вигадує чи йому хтось підказує?" – таке питання логічно виникає після чергових заяв та ініціатив президента США Дональда Трампа. Хоча фінальне рішення – завжди за ним самим, Трамп має вузьке коло людей, до думки яких також прислухається.
РБК-Україна розповідає про ключових людей в оточенні Трампа та їхній вплив на політику Білого дому.
Читайте також: Трамп розхвалив Віткоффа за 4-годинні переговори з Путіним: його любить і Україна, і РФ
Головне:
- Битва за "голову" Трампа. Усередині Білого дому триває постійна боротьба між радикалами і особистими друзями президента, та професіоналами, які лишаються "єдиними дорослими в кімнаті".
- Тіньова дипломатія. Ключові світові рішення, зокрема щодо війни в Україні, дедалі частіше приймаються не кадровими дипломатами, а неформальними посланцями та близькими друзями Трампа в обхід офіційних інституцій США.
- Політичне "кумівство" Трампа. Професійність у Білому домі поступається місцем особистій лояльності. Вплив мають не ті, хто вміє керувати, а ті, хто особисто цікавий президенту або здатен підігрувати його радикальним ідеям.
Несподівані ідеї, шокуючі заяви, парадоксальні висновки – за рік президентства Дональда Трампа, здається, всі вже звикли до такої манери поведінки президента США. Він обожнює перебувати в центрі суспільної увагу, відтісняючи всіх своїх соратників на другий чи третій план.
Тоді як традиційно, адміністрація президента США – це якраз історія про "командну гру", а не тільки про першу особу в Овальному кабінеті. Однак Трамп, безперечно, є максимально нетиповим президентом, в усіх можливих аспектах.
Тож і в його найближчому оточенні перемішалися ідеологічна упередженість, особиста вірність лідеру та спроби деяких чиновників зберегти крихти професіоналізму.
РБК-Україна розповідає про найближчих радників Трампа, які могли докластися до його нестандартних ідей та проектів. Або ж навпаки, балансувати окремі вибрики голови держави.
Другий після Трампа
Найважливішою людиною після Трампа наразі є його віце-президент Джей Ді Венс. Якщо нинішнього президента в США часто сприймають як популіста, який сам до кінця не вірить в ідеї, які постулює, то у Венса зовсім інша репутація – справжнього втілення MAGA-ідеології.
Венс має широке коло зв'язків у консервативних колах. Наприклад, він давно співпрацює із Heritage Foundation, одним з найвідоміших правих аналітичних центрів Вашингтона. "У майбутніх битвах ці ідеї є важливою зброєю", - написав Венс у передмові до книги керівника фонду Кевіна Робертса. Також близьким до віце-президента є коло консервативних бізнесменів із Кремнієвої долини.
Таке оточення сформувало систему поглядів Венса. У 2025 році він приголомшив Європу своєю промовою на Мюнхенській конференції з безпеки.
Читайте також: Уроки Мюнхена. Яке майбутнє Трамп приготував Європі та чи став мир ближчим для України
"Загроза, яка мене найбільше хвилює стосовно Європи, – це не Росія, не Китай, не якийсь інший зовнішній гравець. А те, що мене хвилює, – це загроза зсередини, відхід Європи від деяких своїх найфундаментальніших цінностей", – заявив тоді Венс у промові.
Вона ознаменувала крутий розворот у зовнішній політиці США і вперше поставила під сумнів міцність союзу Європи і США.
Венса можна назвати відповідальним за повернення ультраконсервативних ідей в політичний мейнстрім. У грудні 2025-го під час свого виступу на заході "AmericaFest" віце-президент похвалився: "У Сполучених Штатах вам більше не потрібно вибачатися за те, що ви білі". Він також відзначив, що американці були і назавжди лишаться "християнською нацією".
Хоча сам Трамп часто публічно відхрещувався від цих ідей, він зробив їхнього виразника другою людиною у Сполучених Штатах. Прагнув цього президент чи ні, це стало частиною його політики і може стати основою його політичного спадку. Особливо якщо Венс справді стане кандидатом на пост президента від республіканців у 2028 році, що поки виглядає найбільш імовірним сценарієм.
Сьюзі Вайлз – єдина "доросла" в Білому домі
Сьюзі Вайлз не є найвідомішою людиною з чинної команди Трампа. Тим не менш, її вплив не варто недооцінювати.
Чинна голова адміністрації Білого дому пройшла шлях від директора виборчої кампанії Трампа у Флориді у 2016 році до старшого радника на президентських вииборах-2024. Їй приписують проведення дисциплінованої і справді професійної кампанії, яка допомогла Трампу забезпечити переконливу перемогу на виборах.
Вайлз заслужила повагу та увагу Трампа і продемонструвала здатність контролювати його імпульси – принаймні наскільки це можливо. В чинній адміністрації вона є одним з небагатьох професіоналів у спражньому розумінні цього слова.
Це стає особливо важливим із наближенням проміжних виборів до Конгресу в листопаді цього року. Ставки для Трампа та керівника його апарату стають все вищими. "Вона може бути більш значущою, ніж будь-хто з нас", – сказав журналу Vanity Fair один з колишніх лідерів Республіканської партії.
Її професіоналізм та досвід – Вайлз брала участь ще у кампанії Рональда Рейгана 1980 року – різко контрастує із рештою трампівської команди, яка переповнена ідеологічними фанатиками та політичними дилетантами.
"Раніше іншим головам адміністрацій потрібно було постійно боротися із іншими професіоналами. Зараз проблема полягає в іншому: в багатьох випадках Вайлз лишалась єдиною "дорослою в кімнаті", – сказав у коментарі РБК-Україна директор програми "Північна Америка" Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв.
Читайте також: Без Віткоффа та Кушнера не вийде? Трамп оцінив шанси на угоду між Україною та РФ
Перед Вайлз стоїть дійсно непросте завдання. Американський президент стає все більш самовпевненим, а приводів для критики дає дедалі більше.
Голова апарату усвідомлює це. На її думку, Трампу слід частіше переходити від світових справ до політичних питань. "Ймовірно, потрібно більше розмов про внутрішню економіку і менше про Саудівську Аравію", – сказала Вайлз в інтерв'ю Vanity Fair. "Вони люблять мир у світі. Але його обрали не для цього", – додала вона,маючи на увазі інтереси американських виборців.
Такий тверезий погляд – рідкість в команді президента. Проте саме такий підхід може врятувати Трампа від потенційної політичної катастрофи в майбутньому.
"Права рука" Трампа
Один із символів нового каденції Трампа – массові депортації мігрантів та брутальні рейди міграційної поліції (ІСЕ). Жорстка міграційна політика стала однією із ідеологічних доктрин нової адміністрації. За нею стоїть один із найбільш радикальних членів президентської команди – Стівен Міллер.
Офіційна посада Міллера в Білому домі – заступник керівника апарату з питань політики та радник з питань внутрішньої безпеки. У травні 2025-го саме Міллер вимагав від посадовців імміграційної служби активізувати затримання та депортації нелегальних мігрантів. Із часом він фактично перетворився на відповідального за цей напрям.
Олександр Краєв в розмові з РБК-Україна звертає увагу на те, що дії ІСЕ курує радник президента, хоча формально міграційна поліція знаходиться в підпорядкуванні Міністерства внутрішньої безпеки. "Все, що я роблю, я роблю за вказівкою президента та Стівена", – нещодавно заявила Axios міністерка внутрішньої безпеки Крісті Ноем, намагаючись захистити себе від критичних закидів.
Проте його вплив не обмежується тільки питаннями міграції. Він дедалі частіше заявляє про себе і в питаннях зовнішньої політики.
Від ударів по Ємену та організації захоплення Мадуро до ідей анексії Гренландії – усі найзухваліші політичні дії адміністрації Трампа знаходять схвалення Міллера. "Ми живемо у світі, яким править сила", – сказав він незабаром після американських ударів по Венесуелі. І така риторика все більше перегукується зі стилем Трампа.
Міллер – один з небагатьох радників президента, хто працює з Трампом вже досить довго. Він належить до тієї ексклюзивної групи людей, яким президент повністю довіряє. Ця довіра виникла під час першого терміну Трампа, коли Міллер був спічрайтером і старшим політичним радником.
Дехто у Вашингтоні називає його "мозком Трампа", оскільки йому приписують авторство багатьох найрадикальніших політичних рішень президента, на кшталт згаданих вище. Тож усім, хто хоче знати, що насправді думає Трамп – і що він може зробити далі – варто звертати пильну увагу саме на Міллера.
Головний "укладач угод"
Міністр торгівлі Говард Лутнік став одним із символів нової торговельної політики США. Він активно захищав ідею тарифів у медіа. Він же – після лавини критики – пояснював розрахунки, на яких ця політика офіційно ґрунтувалася (до слова, також розкритиковані економістами).
Тим не менш, автором ідеї тарифів Лутніка не можна назвати. Він і сам не приписує їх собі, повсякчас нагадуючи, що ця "блискуча ідея" належить Трампу. Міністр надає перевагу скромнішим досягненням, наприклад він заявляв, що є автором ідеї продажу американського громадянства. Він називає це "карткою Трампа" і пропонував продавати її за 5 мільйонів долларів за особу.
Як і сам Трамп, міністр не відмовляє собі у пафосі. Лутнік заявляв, що має безліч "великих ідей", як кардинально трансформувати уряд та повернути "золоту добу" американської економіки.
Проте в першу чергу він вважає себе головним "укладачем угод" президента. У багатьох відношеннях Лутнік є найбільш "трампівським" членом президентської команди. Він мислить категоріями вигод та прибутків, а політику бачить лише як форму бізнесу.
Після початку тарифних воєн США зі світом Лутнік неодноразово піднімався на сміх за свої спроби пояснити тарифну політику через недолугі аналогії та жарти.
Окрім цього, постійно мінялося обґрунтування тарифів: то вони мали на меті покарати торговельних партнерів Америки за "обман", то мали уповільнити потік фентанілу в країну, то вони мали залучити мільярди, "навіть трильйони" доларів доходів для Америки. Всі поінформовані люди розуміли, що міністр торгівлі є лише виразником візії свого боса.
Читайте також: "Він шахрай": губернатор Каліфорнії про мита Трампа і рішення Верховного суду США
У лютому 2026 року тарифна політика Трампа зазнала серйозного удару. Ім'я Лутніка виявили у "файлах Епштейна", а найголовніше – Верховний суд США визнав впровадження тарифів незаконним. Однак Дональд Трамп не звик відступати перед законом. Він продовжить стояти на своєму, лишивши Лутніка біля себе.
Два обличчя американської дипломатії
Зовнішня політика Трампа неоднозначна в усіх сенсах. Майже через рік після інавгурації він стверджує, що завершив вісім воєн – твердження безперечно перебільшене. Так він запустив міжнародну Раду миру, із не до кінця зрозумілими повноваженнями та самим собою на чолі. Американська дипломатія розділилась на дві гілки, які тривалий час існували паралельно.
Уособленням першої є Державний департамент. Марко Рубіо є другим, після Генрі Кіссінджера, хто зараз поєднує ролі державного секретаря та радника з національної безпеки. Він вважається професіоналом та одним з головних "яструбів" команди Трампа.
Рубіо був одним із головних прихильників військової операції проти режиму Мадуро у Венесуелі та активізації тиску на Кубу. Вважається, що візія Рубіо збігається із настроями Трампа – пріоритетом є домінування США у Західній півкулі.
Водночас, держсекретар активно говорить і про необхідність збереження союзу із Європою. У своїй промові на Мюнхенській конференції він назвав США "дитиною Європи" та закликав європейських лідерів "оживити Захід".
Друга гілка американської дипломатії виросла і розквітла неочікувано для багатьох. На своєму другому терміні Дональд Трамп все частіше вдається до "паралельної" та неформальної дипломатії, яка йде в обхід Держдепу. Саме через відданість такому підходу світу стало відоме ім’я Стіва Віткоффа.
Віткофф, забудовник та інвестор, який знає Трампа з 1980-х, ніколи до цього не мав досвіду дипломатичної роботи, однак за останній рік коло питань під його опікою тільки зростає.
Почавши як спецпосланець президента США на Близькому Сході,він вже багато місяців представляє США і на переговорах щодо російсько-української війни. У парі із Віткоффом уже традиційно працює Джаред Кушнер – бізнесмен та, що найважливіше, зять Дональда Трампа.
Така ситуація дипломатичного "двовладдя" є нетиповою для американської політики. Вона прямо б’є по авторитету Держдепу як політичної інституції, проте Рубіо, вочевидь, вимушено прийняв це.
Як сказав один з чиновників адміністрації Джо Байдена в коментарі The Guardian, "Марко Рубіо схожий на державного секретаря, який не хоче володіти всім світом".
Читайте також: Сарказм чи попередження? Трамп "налякав" Рубіо відставкою
"Здається, що він цілком задоволений тим, що є віце-королем Венесуели, турбуючись про західну півкулю та, можливо, ще кілька питань, дозволяючи Стіву Віткоффу, Джареду Кушнеру та іншим працювати над складними питаннями Гази, Росії, України тощо", – сказав посадовець.
Схожої думки притримується і Олександр Краєв. "Якщо раніше Віткофф і Кушнер йшли паралельно треку Держдепартаменту, то зараз я просто не бачу треку Держдепартаменту", - сказав він у коментарі РБК-Україна.
За словами експерта, хоча останнім часом дипломатична лінія стала більш узгодженою, все більше стає схожим, що Держдеп грає роль помічника для довірених осіб президента. А роль провідних дипломатів якраз перебирають на себе президентські посланці.
***
Підхід Дональда Трампа до кадрової політики часто називають непотизмом, або ж "кумівством", у більш звичній для України термінології. Він був схильним до цього завжди, просуваючи до адміністрації своїх родичів. Проте на другому терміні Трамп вирішив оточити себе тільки приємними йому особисто людьми. "Справами займається не той, хто вміє, а та людина, яка цікава Трампу і з якою Трампу хочеться працювати", – сказав виданню Краєв.
Трамп бачить у таких людях, як Лутнік чи Віткофф, старого друга чи укладача угод. Йому імпонує радикалізм Міллера і його тяготять спроби Вайлз чи Рубіо стримати його примхи.
Президент США прагне зав’язати на собі все більше рішень, однак їхня тональність, радикальність і напрям значною мірою досі залежать від його найближчого кола. І саме ця комбінація – волюнтаризму Трампа та амбіцій його радників – визначатиме, наскільки стабільною і передбачуваною буде політика США у найближчі роки.
Питання-відповідь (FAQ)
– Хто реально керує процесами в Білому домі?
Дональд Трамп замикає всі ключові рішення на собі, проте їхня тональність та напрям залежать від "вертикалі довіри". Найбільший вплив мають Сьюзі Вайлз, яка намагається дисциплінувати президента, та Стівен Міллер, якого називають "мозком Трампа".
– Як змінилася роль Держдепартаменту при Трампі?
Вплив офіційної дипломатії помітно знизився. Хоча Марко Рубіо поєднує посади Держсекретаря та радника з нацбезпеки, він фактично зосередився на Західній півкулі. Натомість складні треки, як-от війна в Україні чи ситуація в Газі, перейшли до рук неформальних посланців — Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера.
– За яким принципом Трамп обирає своє оточення?
На другому терміні президент остаточно надав перевагу особистій лояльності та "кумівству". Посади отримують не стільки професійні управлінці, скільки люди, які цікаві Трампу особисто або з якими йому комфортно працювати (наприклад, Говард Лутнік чи Стів Віткофф).
– Чи є в команді люди, здатні стримувати радикалізм президента?
Головним фактором стабільності вважають Сьюзі Вайлз — "єдину дорослу в кімнаті". Вона намагається контролювати імпульси Трампа та переорієнтувати його з глобальних амбіцій на внутрішні економічні питання, щоб уникнути політичної катастрофи перед виборами до Конгресу.