Протести фермерів і блокада українського кордону: погляд з Польщі

Про те, як у Польщі бачать причини фермерських протестів, через які частково заблоковано кордон з Україною, якою є тут роль Росії, чи почали в Польщі знову згадувати про Волинь-1943 на фоні цих подій і як вони вплинули на ставлення поляків до українців загалом – в коментарі РБК-Україна розповів координатор програми Східної Європи Польського інституту міжнародних відносин Даніель Шеліговський.

Як загалом у Польщі бачать цей конфлікт? Справа лише і винятково в зерні і економічних моментах, чи проблема більш багатогранна?

Все почалося десь із середини минулого року із зерна, і переросло зараз в таку політичну кризу. Але крім політичної складової, є проблема об'єктивна, тобто існує об'єктивний конфлікт економічних інтересів. Польща та Україна конкурують між собою. Цю економічну проблему треба було вирішити вже давно. На жаль, з українського боку я політичної волі до такого рішення не бачу.

Підхід полягав у тому, щоб домовитись з Брюсселем, з Європейською комісією і сподіватися на те, що Європейська комісія натисне на Варшаву, на польський уряд, і польський уряд зробить крок назад. Це короткостроково спрацювало, але, на жаль, у довгій перспективі це нас призвело до цієї кризи, яка зараз на половину політична.

Кожен демократичний уряд має дослухатися до громадської думки. І у Польщі також неможливо ввести політику, яка б суперечила громадській думці, отже, кожне таке українське висловлювання, як президента Зеленського в ООН, всі такі натяки на Польщу, що Польша працює з Росією, або що її інтереси співпадають з російськими проти українських, це впливає на те, що змінюється громадська думка у Польщі.

І зараз через це все, кожне проукраїнське рішення у Польщі обумовлено набагато вищим політичним коштом. Тобто кожне проукраїнське рішення, проукраїнська політика, просто обходяться набагато дорожче політично, ніж до того. Отже, всі такі заяви – вони не допомагають, навпаки.

Ось тому зараз ми бачимо, що не так легко польській владі цю проблему вирішити, тому що 60-70% людей в Польщі підтримують фермерів. І підтримують те, щоб уряд боровся за їхні інтереси. Отже, дуже важко польському уряду іти проти такої громадської думки. Якщо громадяни підтримують вимоги фермерів, треба якось рахуватись з такими вимогами.

Яких кроків від України, тезово, хотіла би бачити Польща?

Моє особисте враження було таке, що всі в Україні подумали, що ця справа пов'язана з польськими виборами. І Україна, і українська влада вирішила, що це виборча проблема, після виборів її не буде. Отже, якщо її не буде, не треба домовлятися з поляками. Треба просто протриматись, треба почекати, після виборів прийде новий польський уряд і все вирішить.

Чому так сталося, питання до української сторони, до українських експертів і так далі. Українська сторона сама собі створила великі очікування щодо уряду Туска, коли їх не було сповнено, з'явилось розчарування.

Це не політична проблема була, і це не виборча проблема була. Політична складова завжди з'являється перед виборами, звичайно, але об'єктивна причина – цей конфлікт інтересів існує. Як його треба вирішити? Мені здається, треба тристоронній компроміс: Польща, Україна і Європейська комісія. Тому що це формально рішення Європейської комісії було, про відкриття ринку для українських товарів. Отож, інструменти в Єврокомісії є, це не проблема, як на мене. Компроміс знайти можна, потрібна політична воля. Чи вона існує, я, на жаль, не впевнений. У мене враження таке, що українська сторона зараз ці проблеми вирішити не хоче. І грає у медійне шоу, як з цією делегацією на кордоні.

Якою є роль Росії в цій ситуації?

Росія не вигадує цих проблем, але ними користується. Проблема все ж таки існує. Тому її треба вирішити якомога швидше, поки це ще можливо, поки це занадто далеко не зайшло, тому що якраз Росія побачила, що цією проблемою знов можна користуватись, можна грати проти Польщі, проти України.

Якщо, на жаль, з українського боку буде позиція, що треба зачекати, протриматись... Медійне поле грає проти Польщі, на жаль, можу точно сказати, тому що західним журналістам не хочеться заглибюлюватись у деталі. Якщо українська влада думає, що це медійне поле такою мірою зіграє проти Польщі, що Польща піде на якісь шалені поступки і зробить крок назад – то такого не відбудеться. Тому що є у Польщі широкий консенсус, що треба захищати свій ринок, і ніхто на великі поступки не піде. Тим більше, що існує суспільна підтримка такої політики.

Як ці події загалом вплинули на ставлення в польському суспільстві до України, до українців?

Цей конфлікт, на жаль, вплинув негативно на те, як поляки бачать українців. І навпаки. Ці всі емоції, які накручуються, ця проблема, яка накопичується, вона точно грає проти поляків та проти українців. Ще раз, це нам вказує, що її треба вирішити.

Чи проблемні питання польсько-української історії, зокрема події на Волині, актуалізувалися на фоні конфлікту?

Це питання також ще не було вирішено. Його поки що відкладуть вбік, тому що є пріоритети: це війна, це допомога Україні. Але ця проблема повернеться.

Не зараз, я думаю, тому що поки що мені здається, обидві сторони не хочуть про неї говорити, але вона повернеться і вона знову буде негативно впливати на двосторонні відносини і її також треба буде вирішити. Вона десь там нижче столу, але вона є. І моя приватна думка, що вона поступово буде повертатись, тим швидше, якщо не вдасться вирішити цю проблему на кордоні. Вони всі разом будуть накопичуватися. Чим швидше, як на мене, вдасться врегулювати ситуацію на кордоні, плюс взагалі вирішити цю проблему економічної конкуренції, тим для нас буде краще. Значить, це питання історичне повернеться трохи пізніше.

Але саме на політичну підтримку і польською владою, і польським суспільством України у війні це все не впливає?

З польського боку допомога Україні на стратегічному рівні, і в плані війни, і в плані інтеграції з Євросоюзом – не суперечить тому, що Польща хоче і буде захищати свій внутрішній ринок. Скажу більше, чим швидше цю колізію вдасться врегулювати, тим більше маневру матиме польський уряд у питанні допомоги Україні.

І, мабуть, коли вдасться вибудувати наново довіру, в цьому плані цей політичний кошт підтримки України буде трохи нижчим.

Наскільки ця історія нагадує проблеми, з якими свого часу сама Польща стикалася під час своєї європейської інтеграції? І чи погоджуєтеся ви з тезою, що в процесі нашої євроінтеграції різного роду конфліктів з Польщею, з іншими східноєвропейськими країнами, може бути тільки більше?

Якоюсь мірою вона нагадує проблеми Польщі. Польща також була економічним конкурентом для німців. Вони також свій ринок захищали. Тільки справа в тому, що весь процес євроінтеграції Польщі був розтягнутий на декілька років, майже 10 років. Тобто бізнесу в Західній Європі було дано 10 років на те, щоб вони змогли підготуватися до вступу Польщі в Евросоюз. Також з бюджету Євросоюзу багато грошей пішло на підтримку бізнесу.

Тут такого процесу ще не відбулося. Це тимчасовий механізм (скасування мит і квот на український експорт до ЄС, - ред.). У мене враження таке, що українська влада хоче його легалізувати, зробити новий статус кво. Я розумію, що це вигідно для українського бюджету, але для інших гравців, в тому числі для Польщі, погодитися з такими рішеннями неможливо.