Держава хоче продати свої банки: з кого почнуть і чи знайдеться покупець під час війни

Зміст

• Трохи історії
• Як держава планує позбуватися банків
• Що не так з продажем банків
• Претенденти на приват
• Глас регулятора

В перші дні осені народні обранці ухвалили в першому читанні обіцяний в рамках зобов’язань України перед МВФ і Світовим банком проект закону про особливості продажу державних банків (№11474). Це сталося вже за три тижні після реєстрації законопроекту в парламенті. А вже 19 вересня закон ухвалили в цілому.

Чи на часі приватизація держбанків саме зараз, під час війни, чи готова держава віддавати свої активи в приватні руки, які саме активи і в які саме руки, і що це може дати українській економіці та бюджету?

Трохи історії

Ще до великої війни уряд планував потроху позбуватися своєї частки в банківському секторі. Ще в лютому 2018 року Кабінет міністрів затвердив засади стратегічного реформування державного банківського сектору. Основною метою реформи державних банків (на той момент їх було чотири – ПриватБанк, Ощадбанк, Укрексімбанк та Укргазбанк) було створення та підтримка надійної та конкурентоспроможної банківської системи, значна частина якої мала стати приватною на середньостроковому горизонті.

Планувалося, що частка держави в банківському секторі зменшиться до рівня нижче 25% до 2025 року. Вихід з капіталу банків держава мала на меті здійснити, навіть якщо це принесе лише часткове повернення вже внесених інвестицій.

Крім того, уряд планував утримуватися від стратегічних ініціатив, що могли б призвести до довгострокового збільшення частки держави в фінансовому секторі, включаючи створення нових державних банків або спільних з державою інституцій.

Від самого початку найближче до приватизації знаходився Укргазбанк. Планувалося, зокрема, що Міжнародна фінансова корпорація (IFC) Світового банку надасть фінустанові позику, яка з часом буде конвертована в додатковий капітал банку. В січні 2021 року IFC видала Укргазбанку кредит на 30 млн євро, які, за умовами договору, протягом п’яти років можна було би обміняти на 20% акцій банку. Та плани щодо подальшої приватизації сплутала повномасштабна війна. Наразі державі в особі Міністерства фінансів належать 94,94% акціонерного капіталу банку.

Що стосується Ощадбанку – планувалося, що участь міжнародних фінансових організацій у капіталі Ощадбанку призведе до мажоритарної або повної приватизації банку до кінця 2025 року.

Також держава мала на меті з часом повністю вийти з капіталу ПриватБанку.

Для Укрексімбанку держава планувала знайти спочатку міноритарного інвестора, з потенційною приватизацією в довгостроковій перспективі.

Початок повномасштабної війни у 2022 році "поставив на паузу" всі плани держави щодо зменшення частки в банківському секторі. Ба більше, через війну довелося націоналізувати ще один великий актив – Сенс Банк (а до того – Альфа-Банк Україна), щодо російських власників якого було запроваджено санкції. Також було націоналізовано невеликий PINBank, який належав представнику держави-агресорки.

В результаті частка держави у банківському секторі досягла майже 57%. Попри те, що в умовах війни такий стан справ виглядає значною мірою виправданим, Україна та її міжнародні партнери не відмовились від стратегії зменшення частки держави у банківському секторі. В січні 2024 року заступник міністра фінансів Юрій Драганчук заявив, що уряд готується до продажу двох державних банків, на які вже нібито є потенційні покупці. Мова йде про Укргазбанк та Сенс Банк.

Як держава планує позбуватися банків

Важливо – наразі Україна не розглядає продаж Ощадбанку і Укрексімбанку. Про це прямо йдеться в тексті законопроекту, підготовленому до другого читання. Відповідна позиція узгоджена з Міжнародним валютним фондом та Світовим банком.

Закон, серед іншого:

• розширює коло потенційних інвесторів, продаж яким готова розглянути держава;

• дозволяє продаж будь-якої частки держави у банку (а не лише 100% акцій держави, як передбачено чинним законодавством);

• підвищує вимоги до юридичних осіб, які можуть залучатися державою в якості фінансових радників з продажу;

• включає міжнародних донорів до участі в процедурі відбору фінансових радників з продажу та процедурі самого продажу;

• оновлює правила щодо визначення ціни та проведення аукціону відповідно до рекомендацій Світового банку;

• враховує вірогідність того, що в аукціоні може брати участь лише один потенційний інвестор;

• приводить вимоги до договору купівлі-продажу у відповідність до ринкових практик;

• запобігає негативному впливу на процедуру продажу (наприклад, зупинку продажу) з боку колишніх бенефіціарних власників (актуально для Сенс Банку) чи поточних міноритарних акціонерів (актуально для Укргазбанку).

Важливий нюанс – росіяни до участі в приватизації українських банків принципово не допускаються.

Представники міжнародних фінансових організацій, Європейського Союзу та його держав-членів та інших міжнародних та іноземних організацій, які надають Україні міжнародну технічну допомогу, залучаються за їх згодою до роботи комісії з продажу з правом висловлювати свою позицію і правом запитувати та отримувати інформацію від комісії з продажу, а також надавати рекомендації, пов’язані з підготовкою та проведенням конкурсу.

Що стосується процедури продажу – якщо жоден учасник конкурсу не запропонував ціну пакета акцій банку, яка дорівнює стартовій ціні торгів або перевищує її, комісія з продажу визнає торги такими, що не відбулися. В такому разі допускається проведення нових торгів, кількість яких не може перевищувати двох, щоразу зі зниженням стартової ціни торгів на 20 відсотків у порівнянні із попередніми торгами.

Стартова ціна торгів, ціна продажу пакета акцій банку, визначена за підсумками торгів, може бути нижче розміру власного капіталу банку та у розрахунку на одну акцію банку нижче номінальної вартості однієї акції банку.

Порядок проведення конкурсу може передбачати виплату додаткової винагороди раднику з продажу у розмірі до 3% від фактичного надходження до державного бюджету України ціни продажу пакета акцій банку.

Договір купівлі-продажу пакета акцій банку повинен передбачати зобов’язання держави повернути покупцю ціну продажу, а також сплатити покупцю штрафні санкції, у разі якщо суд винесе рішення про повернення відповідного пакета акцій банку у власність особам, що були акціонерами, власниками істотної участі та/або кінцевими бенефіціарними власниками такого банку до переходу банку у власність держави.

Що не так з продажем банків

Попри очевидне бажання держави хоча би частково позбутися частки в банківському секторі, зробити це під час війни буде непросто. На це звертають увагу в головному науково-експертному управлінні парламенту. Насамперед, зазначають там, продаж пакетів акцій державних банків (в тому числі системно важливих) в умовах повномасштабної війни виглядає доволі контраверсійним, оскільки масове залучення добросовісних інвесторів, у першу чергу, іноземних, до участі в конкурсах під час військових дій малоймовірно. Це ставить під сумнів досягнення такої мети продажу пакетів акцій банків як фінансування державного бюджету.

Звертають увагу парламентські експерти й на норму закону щодо покрокового зниження стартової ціни на 20 %, а також фінальної ціни продажу пакета акцій банку нижче розміру власного капіталу – це також ставить під сумнів виконання мети – фінансування держбюджету.

Потребує уточнення кількість можливих торгів зі зниженням стартової ціни на 20 %, оскільки не встановлення такої кількості може призвести до необґрунтованого заниження ціни продажу пакетів акцій банку. Також незрозуміло, чому зниження стартової вартості пакета акцій має дорівнювати саме 20 %.

В парламентському комітеті з питань антикорупційної політики звертають увагу на окремі положення документу, що містять корупціогенні фактори. Зокрема, документ містить правову невизначеність та наділяє Кабінет міністрів дискреційними повноваженнями в частині визначення процедури відбору радника з продажу пакетів акцій банків. Так, радник має обиратися з числа юридичних осіб, включених до обраного урядом міжнародно визнаного рейтингу. Але оскільки визначення "міжнародно визнаний рейтинг" в документі відсутнє, це надає можливість уряду на власний розсуд обирати будь-який рейтинг та визначати порядок залучення радника з продажу.

По-друге, створюється можливість штучної зміни переможця конкурсу через бездіяльність державних органів. Так, у разі якщо переможець конкурсу та держава не уклали договір протягом двох місяців після визначення переможця, то переможцем може бути визначений інший учасник, який запропонував наступну за величиною ціну. А оскільки договір може бути не укладено як з вини переможця, так і з вини держави, то це створює умови, за яких бездіяльність державних органів є підставою для зміни переможця, визначеного за результатом конкурсу.

Крім того, документ наділяє Службу безпеки України дискреційним повноваженням впливати на допуск претендентів до участі у конкурсі з продажу пакетів акцій банків. Однією з умов допуску претендента до участі в конкурсі є "відсутність інформації від СБУ про наявність загрози державній безпеці з боку претендента". При цьому не визначається, за якими критеріями і на основі яких відомостей буде формуватись висновок щодо наявності чи відсутності такої загрози.

В парламентському комітеті з питань економічного розвитку зазначають, що закладений в законі механізм попереднього відбору потенційних учасників аукціону з продажу держбанків несе корупційні ризики та штучно обмежує участь неналежних учасників за суб'єктивним фактором, створюючи тим самим ризик обов'язкових оскаржень результату торгів, призводить до витоку інформації про кількість та найменування майбутніх учасників торгів. Уникнути цього, вважають в комітеті, можна шляхом застосування усталених в приватизаційній практиці договорів публічної оферти та обов'язкової сплати гарантійного внеску. А забезпечення конфіденційності інформації, зокрема банківської таємниці, має гарантуватися угодою про нерозголошення, яка укладається з потенційним учасником перед наданням йому доступу до такої інформації.

Ринок завжди правий

Попри застереження колег по цеху щодо необхідності доопрацювання документа, загалом ринок позитивно сприймає бажання держави мінімізувати свою частку в банківському секторі. Це безперечно сприятиме його розвитку та забезпечить надходження коштів від продажу банків до державного бюджету.

"Загалом законопроєкт встановлює доволі детальну рамку процесу продажу державою належних їй акцій банків. Прослідковується мета виключити ризики зловживань під час підготовки та проведення конкурсу та запобігти участі в ньому сумнівних інвесторів – колишніх власників, інвесторів з країн-агресорів тощо, у тому числі через "прокладки" в офшорних юрисдикціях", – аналізує в.о. виконавчого директора Незалежної асоціації банків України Дмитро Глінський.

Він звертає увагу, що документ містить суттєві запобіжники проти ризиків для інвесторів через спори держави з колишніми власниками нині державних банків. Зокрема, передбачено зміни до низки законодавчих актів із головною ідеєю, що жодне оскарження з боку колишніх акціонерів чи інших сторін не може зупинити приватизацію. Всі вимоги можуть бути задоволені лише в грошовій формі.

"Тобто, навіть якщо держава десь теоретично не права, продаж акцій все одно відбудеться, а інша сторона спору можете претендувати тільки на грошову компенсацію. Таким чином, потенційний інвестор не нестиме ризику втратити акції або стикнутися з обмеженням своїх прав як акціонера банку через конфлікти держави з колишніми власниками", – заспокоює банкір.

Що стосується доцільності та можливості продажу банків під час війни – співрозмовник РБК-Україна нагадує, що процес це тривалий, тож процедуру потрібно готувати вже сьогодні. Банківська система попри війну стабільна і наразі показує доволі високу прибутковість, набирає обертів банківське кредитування. Тому можливість для приватизації в цьому секторі є.

Претенденти на приват

З огляду на публічну дискусію та зміст пояснювальної записки до законопроекту, першочергово мова йде саме про повну або часткову приватизацію Сенс Банку та/або Укргазбанку. А вже на основі отриманого досвіду може бути розглянуто питання приватизації більших банків, якими володіє держава, – ПриватБанку, Ощадбанку та/або Укрексімбанку, констатує радник юридичної фірми "Ілляшев та Партнери" Олександр Руденко.

На його думку, повноцінна приватизація - високодохідна, конкурентна та по-справжньому змагальна – можлива радше вже після завершення активної фази війни. Водночас, вже навіть зараз може бути реалізовано часткову приватизацію державних банків, наприклад, за участю міжнародних фінансових організацій, з метою популяризації майбутньої "великої" приватизації держбанків в Україні.

На думку фінансового аналітика групи ICU Михайла Демківа, найімовірніші кандидати на зміну власника – це банки, які мали російськи слід. Продаж таких банків не буде надто чутливим до ціни, адже платники податків поки не витрачали коштів на порятунок цих установ.

"Ці банки – Сенс Банк, PINBank та Мотор-Банк – не платять державі дивідендів, тож для Мінфіну немає аргументів за те, щоб тримати їх у власності", – пояснює співрозмовник РБК-Україна.

Сенс Банк буде цікавий існуючим банківським групам, адже дозволить їм розширити свою присутність на українському ринку і наростити прибутки.

Два дрібніші банки могли би зацікавити компанії, які поки не присутні на українському банківському ринку, але мають помітну частку фінансових доходів. По суті, їх цікавитиме банківська ліцензія.

"До 2022 року Укргазбанк був чи не головним кандидатом на те, щоб скоротити частку держави в акціонерах. Наразі складно сказати, які перспективи це зробити, поки в Україні війна. Але якщо в цей банк найближчими роками прийде інвестор, то це, скоріш за все, може бути саме котрась з міжнародних фінансових компаній", – прогнозує Демків.

Перспективи продажу Ощадбанку чи Укрексімбанку наразі дуже примарні, й не варто очікувати змін там в найближчі роки, переконаний експерт.

Що стосується ПриватБанку, то є низка причин, через які його продаж, навіть частковий, не є ймовірним в наступні кілька років. Передусім – це його розмір.

"Такий банк коштує дорого навіть сьогодні через свій розмір та обсяг прибутку, який він здатен генерувати. Такий обсяг інвестицій в Україну непросто було залучити і до 2022 року, а зараз і поготів", – говорить Демків.

ПриватБанк платить величезні дивіденди державі. Ощадбанк перераховує скромніші суми. У 2024 році ПриватБанк перерахував в держбюджет 30,2 млрд грн дивідендів, у минулому році – 24,2 млрд грн.

"Цілком ймовірно, що за результатами 2024 року банк спрямує акціонеру співмірну суму. Відповідно, складно розраховувати на багатомільярдні інвестиції в настільки прибутковий ПриватБанк, просто через їх обсяг", – пояснює співрозмовник видання.

Та й важко різати курку, яка несе золоті яйця.

З цими твердженнями не під запис погоджуються і в самому ПриватБанку.

Глас регулятора

В Національному банку концептуально підтримують закон про продаж держбанків "як такий, що спрямований на впровадження ефективних процедур зниження частки держави в банківському секторі України". Це, зокрема, сприятиме зростанню конкурентоспроможності в банківській сфері та підвищенню економічної спроможності банків.

"На початку повномасштабного вторгнення держбанки виконували специфічні і критично необхідні функції, зокрема, підтримки кредитування економіки. Однак із середини 2023 року ми бачимо, як весь фінсектор активніше здійснює ринкове кредитування, надає ресурси для фінансування потреб бізнесу та подекуди уряду на ринкових умовах. Тому критичності у збереженні у держави всіх наявних держбанків немає. Більше того, ми залишаємося відданими цілі у довгостроковій перспективі знизити частку держбанків", – запевнили в регуляторі.

Тож, переконані там, можна розпочинати активнішу роботу з приватизації банків, передусім Сенс Банку та Укргазбанку. Умови приватизації безумовно мають бути визначені із максимальним дотриманням інтересів держави. Але із урахуванням того, що навіть в умовах війни банки залишаються операційно стійкими та продовжують генерувати капітал, продаж потенційно можливий навіть до завершення воєнного стану, переконані в НБУ.

Також там порекомендували з питаннями щодо приватизації державних банків звернутися безпосереднього до їх власника – Міністерства фінансів України. Що ми і зробили. Але на момент виходу публікації редакція не отримала коментар від міністерства.