Понад 83% українців вважають безбарʼєрність новою цінністю суспільства: як її реалізувати на практиці

Вона зазначила, що в Україні до війни питання безбар‘єрності, на превеликий жаль, не розглядалися настільки повноцінно, як це вже багато років відбувається, зокрема в ЄС. Попри те, що у цьому є колосальна потреба. Більше, того, підкреслює Шуляк, наразі безбар’єрність вважають новою цінністю для суспільства 83% українців. Втім, стосується це далеко не лише пандусу коло під‘їздів і облаштування громадського простору для людей з вадами слуху, зору чи маломобільних. 

"Йдеться про створення соціального простору з повагою до потреб різних людей. І це не лише фізичні перепони, а й перешкоди в роботі, навчанні, дозвіллі, взагалі в повноцінному житті. Відтак, для України, яка наразі планує і реалізує своє відновлення за принципом "Краще, ніж було", надважливо дбати як про фізичну безбар‘єрність міст, а і про соціальну інклюзію для військовослужбовців та ВПО, покращення цифрової доступності послуг, доступність у навчання і соціальну економіку", - пояснила Олена Шуляк. 

За її словами, перший напрямок - безбар'єрність закладів соціальної інфраструктури: адміністративних будівель, закладів освіти, медичних закладів, будинків культури, спортивних об’єктів. Також потрібна реконструкція за принципами безбар'єрності об'єктів благоустрою, автомобільних і пішохідних доріг.

Йдеться про нанесення горизонтальних та вертикальних направляючих шляхах руху у всіх населених пунктах, озвучення пішохідних переходів, облаштування благоустрою та паркових зон, входів до житлових будинків, ристосування автомобільних та пішохідних, доріг з пониженнями для заїзду на тротуари.

"Без перебільшення, кожен з нас рано чи пізно буде потребувати безбар’єрних просторів. Коли ми станемо старшими – будемо потребувати зручного ліфта. Або коли з дитячим візком не зможемо потрапити до під’їзду власного будинку. Або коли під час повітряної тривоги не знайдемо маршруту до безпечного укриття. Особливо в умовах активних бойових дій, бар’єри, які раніше були не у фокусі, стали видимими", - зауважила Шуляк.

Другий надважливий напрямок забезпечення безбар‘єрності - соціальна інклюзія для ВПО. Волонтери та органи влади з перших днів війни надавали та продовжують надавати підтримку ВПО в частині забезпечення базових потреб у житлі, продуктах харчування, засобів гігієни тощо.

Але, у деяких випадках територіальні громади не розглядають ВПО як ресурс для розвитку своїх громад. Зокрема, йдеться про тих осіб, хто планують залишитися на тривалий час або назавжди. Таким чином, питання соціальної інтеграції ВПО до життя територіальної громади часто залишаються поза зоною уваги органів місцевого самоврядування.

Це, переконана Шуляк, потрібно виправляти і йдеться як про варіанти вирішення житлового питання – не короткострокові, а довгострокові рішення, так і про комплекс заходів по працевлаштуванню, перенавчанню та підвищенню професійного рівня таких громадян, а також про надання переселенцям правової допомоги, консультативних, інформаційних та інших видів послуг.

Третій напрямок безбар‘єрного відновлення - освітня безбар‘єрність. Інклюзія в освіті передбачає, що, попри певні життєві обставини, в яких опиняється дитина, у неї має бути можливість і доступ до якісної освіти й підтримка з боку вчителів. Але у випадку освітньої безбар‘єрності йдеться не лише про освіту для дітей, а і, наприклад, про перекваліфікацію дорослих громадян.

"У цьому плані ми маємо чудовий приклад Київщини, яка готуючи програму свого комплексного відновлення (ПКВ), передбачила цілий комплекс освітніх заходів для дорослих, зокрема, і ветеранів. Так, на Київщині планують цілий ряд навчальних закладів перекваліфікувати під ветеранів війни. Йдеться про створення курсів перекваліфікації на базі існуючих закладів професійно-технічної освіти, зокрема у Бориспілі та Білій Церкві", - розповіла Голова Комітету містобудування. 

За її словами, також планується реконструкція 3-ох закладів освіти і декількох гуртожитків. Крім цього, проводитимуться тренінги для персону закладів щодо освітньої безбар’єрності. Допомагатимуть також у виборі професій, які можуть здобути ветерани у вже згаданих закладах освіти.

Четвертий напрямок - покращення цифрової доступності, зокрема в наданні послуг. За словами Шуляк, доля українців, які мають цифрові навички на базовому та вищому рівні, становить 52,2%. За її словами, у середньому індекс цифрової трансформації в межах України становить 0,65 бала з 1 можливого.

"Цей індекс враховує вісім основних блоків: інституційна спроможність, розвиток інтернету, розвиток ЦНАП, режим "без паперів", цифрова освіта, візитка області, проникнення базових електронних послуг та галузева цифрова трансформація", - пояснила нардепка.

Вона нагадала, що однією зі сфер, де цифровізація вже показала економічно відчутні результати є, зокрема, сфера будівництва. Так, ще три роки назад в Україні запрацювала Єдина державна електронна система у сфері будівництва, антикорупційний ефект якої за три роки роботи становить 11,2 млрд грн, при тому, що реальний антикорупційний ефект від цифровізації будівельної галузі становить 1,5 млрд грн на рік.

"Завдяки запуску ЄДЕССБ важливий через те, що більшість послуг стали набагато доступнішими. Тривалий час будівельна сфера була однією з найбільш корумпованих галузей у країні. Українці роками не могли отримати дозволи на будівництво — паперові документи губили, підробляли чи гальмували їхній розгляд заради хабарів. Втім, завдяки Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ) вся будівельна документація стала створюватись виключно в е-системі. Усі процеси почали відбуватися онлайн, а кожна дія фіксуватися", - повідомила Шуляк. 

Вона зауважила, що цей інструмент планують розвивати і надалі - наступними кроками мають стати запуск автоматичної видачі дозволів на будівництво об’єктів класу наслідків СС2 і СС3 за умови, якщо всі необхідні відомості містяться в національних електронних інформаційних ресурсах та інформація, яка подана замовником, пройшла успішну перевірку

П‘ятим напрямом безбар‘єрного відновлення, зазначила Шуляк, має стати розвиток соціальної економіки - підприємств з корпоративною соціальною відповідальністю (КСВ), громадського сектору, кооперативів та соціальних підприємств. 

"Поняття соціального підприємництва існує ще з 1950-х років. Наприклад, соціальні підприємства визнаються потужним механізмом протистояння бідності, розширення прав і можливостей жінок, каталізатором соціальних перетворень та інституційних змін та чинником зростання прожиткового мінімуму”, - повідомила Олена Шуляк.

Шуляк додала, що в Україні такі кейси теж є - наприклад,  пекарні, де працюють люди з ментальною інвалідністю, соціальні майстерні, де працюють ветерани та люди, які проходять лікування від алко- та наркозалежності. Таких прикладів чимало. Виданий кілька років тому каталог соціальних підприємств України налічує більше 150 компаній. Всі вони різні за зонами впливу, бізнес-моделями та масштабами, проте всі вони змінюють правила гри

Вона наголосила, що нині в Україні слід створювати більше умов для розвитку соціальних підприємств. Наприклад, у ЄС ще кілька років потому нараховувалось понад 2 млн. соціальних підприємств, а це 10% усього бізнесу. Понад 11 мільйонів людей — близько 6% працівників ЄС — працюють на підприємствах соціальної економіки. Лише протягом останнього десятиліття 16 країн ЄС ухвалили нове законодавство, а 11 країн створили чітку політику підтримки соціальної економіки. Для запровадження і розвитку реальної безбар‘єрності Україна має запозичити і використати їх досвід, резюмувала парламентарка.