Вчені з Університету Брістоля у Великій Британії запропонували теорію проєктування ДНК за допомогою процесу, який раніше вважали помилкою природи. Метод "дудлінгу" дозволяє створювати наддовгі ланцюги ДНК без копіювання чинних зразків.
Про це інформує РБК-Україна, посилаючись на наукове дослідження, опубліковане у фаховому віснику Nature Communications.
Десятиліттями біологи вважали, що ферменти (полімерази) можуть будувати ДНК лише за готовим шаблоном. Проте іноді вони "відхиляються" від інструкції та створюють довільні ланцюги - саме цей процес назвали "дудлінгом" (від англ. doodling - малювання закарлючок).
Раніше це вважали біологічним курйозом, однак нове дослідження довело
Виняткову довжину: за допомогою "дудлінгу" вчені змогли створити ланцюги довжиною до 85 364 нуклеотидів ("цеглинок", з яких побудовані молекули ДНК і РНК).
Для порівняння, звичайний хімічний синтез дозволяє створити лише близько 200 ланок.
Відсутність шаблону: науковцям більше не потрібно мати існуючий зразок ДНК, щоб сконструювати щось нове.
Контрольований "дудлінг" може перетворити розробку ліків із "гри в лотерею" на точний інженерний процес. Замість того, щоб перевіряти тисячі сполук, вчені зможуть проєктувати ДНК-послідовності для боротьби з конкретними вірусами чи раковими клітинами.
"ДНК містить генетичну інформацію, яка є ключовою для всього життя на Землі. Вона працює як набір інструкцій для клітин: допомагає їм синтезувати потрібні молекули, будувати власні внутрішні структури та координувати різні процеси всередині організму", - пояснюють науковці.
"Водночас досі залишається відкритим питання, як саме біологічна інформація може виникати “з нуля", - додають вони.
Персоналізована терапія: створення препаратів, які відповідають метаболізму та імунній відповіді конкретного пацієнта. У майбутньому це мінімізує побічні ефекти.
Надточна діагностика: метод дозволяє відфільтрувати "шум" при тестуванні, що зробить ранні скринінги на рак та інфекції значно надійнішими.
Розвиток CRISPR (редагування геному): технологія допоможе швидше будувати складні генетичні конструкції для точнішого редагування геному.
Хоча впровадження методу у живі клітини все ще вважається складним завданням (живі організми досі намагаються видалити "нешаблонну" ДНК як помилку), вчені впевнені, що це лише питання часу.