Під океаном народжується нова Земля: вчені вперше зафіксували цей процес
Вчені зафіксували народження нової земної кори (фото: Pexels)
Геофізики вперше безпосередньо зафіксували процес народження нової океанічної кори. Спостереження показали, як магма піднімається з надр Землі, застигає під океанічною водою та формує нове морське дно.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Nature.
Наукове відкриття зробила група французьких дослідників за допомогою автономної обсерваторії, встановленої поблизу острова Амстердам в Індійському океані.
Регіон розташований поруч із Південно-Східним Індійським хребтом, де межують Австралійська та Антарктична тектонічні плити.
За допомогою п'яти гідрофонів науковці фіксували сейсмічні та геофізичні коливання на дні океану. Аналіз даних зафіксував серію підводних землетрусів, після яких океанічне дно біля хребта опустилося на 4,2 метра протягом кількох днів.
Механізм розходження океанічного дна
За висновками дослідників, просідання дна відбулося внаслідок спустошення гігантського магматичного резервуара, розташованого на глибині 3,6 кілометра під земною корою.
Хронологія та особливості зафіксованого явища:
- Основне просідання дна відбулося 26 квітня 2024 року впродовж 37 хвилин;
- Подальше зростання температури води підтвердило вихід гарячої лави безпосередньо на поверхню дна;
- Накопичений десятиліттями тектонічний тиск розрядився через серію землетрусів, виверження магми та формування нових ділянок кори.
Значення для геології та експертні оцінки
Хоча концепція спредингу (розширення) океанічного дна давно відома науці завдяки віковим шарам кори та смугастим магнітним аномаліям, зафіксувати цей процес безпосередньо у момент події вдалося вперше.
"Близько двох третин поверхні Землі утворилися саме на серединно-океанічних хребтах під час подібних вивержень", - пояснюють науковці.
Водночас незалежні геофізики відзначають певні обмеження дослідження. Сейсмічні вимірювання дозволили визначити епіцентри землетрусів, але не їхню точну глибину.
Крім того, топографічні заміри дна до та після події мали обмежену роздільну здатність - це й залишає певну невизначеність щодо точних масштабів деформації.
