"Пам'ять жива, поки потрібна". Історик пояснив, чи пам'ятає світ уроки Другої світової

Чи можуть люди втратити пам'ять про Голокост

Експерт визнав, що пам'ять про Голокост може перетворитись на "набір фактів із книг", без сакрального значення. А може - і не перетворитися.

"Так може бути, а може і не бути. З єврейського погляду, Голокост - це вбивства євреїв, унікальне явище. Але з загальнолюдського погляду це ще й узагальнюючий символ", - зауважив історик.

Отже, такий символ "має стосуватися всіх".

"Всіх геноцидів, їх причин і наслідків. І розуміння того, як не можна чинити, які межі не можна переходити", - пояснив Нахманович.

Він повідомив, що світ у наш час "руйнується", тож "все буде по-новому перекроювано".

"11 листопада 1918 року закінчилася Перша світова війна (того дня було підписано Комп'єнське перемир'я між Антантою та Німеччиною, - Ред.). Люди вважали, що все, це - остання війна. Ліга Націй, 14 пунктів Вільсона (програма президента США Вудро Вільсона (1918) з принципами післявоєнного миру: самовизначення народів, обмеження озброєнь, відкрита дипломатія та створення Ліги Націй, - Ред.). Люди сподівалися, що відтепер ми будемо жити в мирі", - нагадав фахівець.

Те, що сталося потім, за його словами, "був такий жах, який не можна осягнути".

"Мало хто на Заході усвідомлював, що цей жах вже почався. Адже більшовики вже рік як захопили владу. Так само те, що відбувається зараз - це початок, а не кінець. "Вчора" вже не буде", - наголосив історик.

Він додав, що Голокост органічно "посів ледь не центральне місце у самосвідомості та історичній пам'яті європейських країн".

При цьому зараз це - "складова частина ліберального світу, ліберальної свідомості".

"А оскільки на наших очах цей ліберальний світ закінчується, то велике питання, що буде згодом і з пам'яттю про Голокост. Чи буде місце Голокосту в нових умовах? Для мене це - відкрите питання", - визнав науковець.

На наших очах ліберальний світ закінчується, і велике питання, що буде з пам'яттю про Голокост згодом, - історик Віталій Нахманович (інфографіка РБК-Україна)

Чи "працюють" у сучасному світі уроки Другої світової

Нахманович повідомив, що "історичні уроки взагалі працюють, поки живуть люди, які їх пам'ятають".

"Ось навіть символічно. Нещодавно пішла англійська королева - остання керівниця держави, яка брала особисту участь у Другій світовій війні. Цього покоління більше немає. А прийшли трампи-путіни, для яких Друга світова - це якісь красиві героїчні байки", - зауважив він.

Він пояснив, що ці фігури "звикли, що навколо - все добре, адже від 1945 року об'єктивно життя ставало тільки краще".

"І ось це покоління виросло, про війну вони знають із фільмів. Поки тут і там сиділи люди, які війну пройшли, ця пам'ять була найбільш живою. І радянські керівники - вони ж теж не хотіли повторення такої війни", - розповів історик.

Він додав, що не вірить, що "Єльцин почав би таку війну, як Путін", оскільки він знав, "що таке справжня війна".

Так само у США: "майже пішли старі республіканці - люди, чиї цінності закладалися ще за часів Рейгана (Рональд Рейган - 40-й президент США (1981-1989) від Республіканської партії, - Ред.)".

Як зберегти пам'ять поколінь про трагедії минулого

Історик повідомив, що нині питання в тому - "чи ми зможемо зберегти цю пам'ять" (пам'ять поколінь про трагедії минулого, про Голокост, Другу світову війну в цілому).

"Пам'ять жива, поки вона потрібна", - наголосив Нахманович.

На його думку, все можна зберегти, якщо:

• спробувати об'єднатися;
• почати говорити "більше про причини трагедії, про тих, хто чинив їй опір";
• не згадувати натомість "давно померлих злочинців і шукати на кого з сусідів покласти відповідальність".

І тоді все це, на думку науковця, "буде актуально й сьогодні".

"Якщо ж ми будемо використовувати це в своїх егоїстичних цілях, тягнути на себе рядно й сваритися, кого і де більше загинуло, це просто стане ще одним засобом розриву нашої пам'яті та нашого суспільства", - підсумував Нахманович.