Особисті межі батьків: як не розчинитися в дитині і жити ще й своє життя
Як будувати зв'язок із дитиною, не втрачаючи себе як особистість (фото: Freepik)
Виховання дитини часто перетворюється для батьків на суцільне самопожертвування. Та психологи наголошують, що дитині потрібні не ідеальні мама чи тато, а живі люди зі своїми почуттями й інтересами. Як знайти баланс між близькістю та власним життям?
Як виховувати дитину та будувати з нею зв'язок, не втрачаючи себе як особистість, розповіла для РБК-Україна сімейна та холістична психологиня Анна Богомолець.
Якість чи кількість часу разом?
Для формування міцного емоційного зв'язку з дитиною важливі не тільки години поруч, а й короткі періоди щирої уваги. Краще 20-30 хвилин без відволікань, ніж цілий день пору, але без реального контакту.
"Зв'язок із дитиною не виникає одразу й автоматично - це процес, який потребує присутності, уваги та щирості. Часто батьки губляться у ролі "ідеальної матері чи батька", забуваючи про себе та свої межі", - пояснює Анна Богомолець.
Батькам потрібно бути чесними
Батькам варто чесно казати, що "це мій час для роботи" або "я маю трохи відпочити" - це вчить дитину поважати чужі кордони та дозволить будувати здорові стосунки у майбутньому. Бути "супергероєм" весь час - це шлях у вигоряння.
"Саме тут народжується справжня гармонія - коли ви живі та автентичні, дитина бачить вас справжніми й вчиться приймати себе так само. Бути собою поруч із дитиною означає дозволяти собі відчувати емоції, визнавати власні потреби та говорити про них, водночас чуючи потреби малюка", - каже психологиня.
Вона додала, що самопожертва і постійне відкладання себе "заради дитини" - не те, що дитині дійсно потрібно, і не те, що допомагає батькам бути ефективними, спокійними та щирими.
Не віддавайте дитині все життя
Завдання батьків не у тому, щоб віддати дитині все своє життя, а ділитися з нею тим життям, що у них є.
"Малюк потребує батька або матір, які цілісні, присутні та внутрішньо стабільні, а не зневірені чи виснажені через постійне "забування себе", - наголошує експертка.
Дитині потрібно показувати свої емоції - радість, втому, навіть роздратування. Це вчить дитину, що емоції - це нормально, їх можна проживати та обговорювати.
Уявіть стосунки, як танець
Даючи час собі, ви не забираєте його у дитини. Навпаки - ви показуєте приклад зрілої людини, яка цінує й власне життя також.
"Уявіть це як танець: ви разом рухаєтеся, але кожен має свій ритм, свободу і простір. Практичні кроки - знайти час для себе, встановлювати маленькі спільні ритуали, чесно виражати емоції та показувати приклад здорового способу їх проживання. Коли ми піклуємося про себе, ми піклуємося і про зв'язок із дитиною - він стає глибоким, справжнім і довготривалим", - резюмує Анна Богомолець.
