Втрати росіян на Донбасі зросли втричі, а просування мінімальне: інтерв'ю з Палісою

В інтерв'ю РБК-Україна Паліса розповідає про фронт, у чому зараз перевага наших Сил оборони, які реальні наміри росіян і який вплив на нас має конфлікт на Близькому Сході.

Про ситуацію на фронті

– Чи є у якоїсь зі сторін нашої війни – у нас чи у росіян – можливість переломити хід війни в якійсь осяжній перспективі, наприклад, у цьому році? Чи вірите ви в якусь кардинальну зміну ситуації на фронті?

– Наразі не спостерігається умов для перелому війни від жодної зі сторін. Якщо говоримо конкретно про ворога, то в них не складаються передумови для змін оперативного рівня на лінії зіткнення. Так, у них досить амбітні плани на цей рік, як і на подальші. Проте сил для фактичної реалізації цих планів я не бачу.

– Які, за вашою інформацією, їхні плани на весняно-літню кампанію, на яких населених пунктах, напрямках вони будуть концентруватися?

– Росіяни весь час змінюють свої плани, передусім – дедлайни для їх виконання. Безумовно, основна їхня увага цього року буде зосереджена на Донбасі. І також за сприятливих для них умов вони будуть розвивати і нарощувати зусилля на Південному напрямку – це Олександрівський та весь Запорізький напрямок (йдеться про всю Запорізьку область, – ред.).

Що стосується їхніх подальших намірів: у росіян залишається у планах створення буферної зони у Харківській, Сумській і Чернігівській областях, створення умов для спроби захоплення Запоріжжя та Херсонщини і в довгостроковій перспективі реалізувати свої агресивні амбіції із захоплення Миколаївської та Одеської областей.

Павло Паліса про можливість перелому на фронті (колаж: РБК-Україна)

Мало того, у них у планах навіть з'явився пункт щодо створення буферної зони у Вінницькій області зі сторони невизнаного Придністров'я. Це вперше зафіксовано у них плани такого характеру. Відверто кажу, що панікувати тут не варто, тому що на даний момент я не бачу у них сил для реалізації усіх цих намірів.

– Нещодавно президент говорив про те, що росіяни погрожують нам тим, що якщо ми не виведемо війська з Донецької області, то через два місяці вони її все одно захоплять і висунуть нам уже інші умови для переговорів. А що реально вони можуть і чи є така загроза – що вони можуть захопити всю Донецьку область?

– Я спробую вам описати цю картину зі своєї позиції, як я це бачу. Росіяни неодноразово публічно заявляли свої вимоги до України стосовно тих чи інших поступок, паралельно поєднуючи всі ці речі з погрозами, якимись термінами, дедлайнами тощо. Історично росіяни завжди вдаються до подібної переговорної тактики в той момент, коли вони самі відчувають, що не все так добре.

Якщо ми беремо суто військову складову, то у найближчій перспективі вийти на адмінмежі Донецької області вони не зможуть. До прикладу, якщо ми візьмемо статистику загалом по лінії фронту за минулий рік – це в середньому близько 120 вбитих і поранених ворогів на окупований квадратний кілометр нашої території. На напрямку головного удару – минулого року це був Покровський напрямок – у них було приблизно 160 вбитих та поранених на квадратний кілометр захопленої території.

І окремо я хочу виділити статистику за перший квартал 2026 року суто в межах Донецької області – це починаючи частково з Лиманського і на південь – аж до Олександрівського напрямку. Станом на зараз на один окупований квадратний кілометр у Донецькій області у них виходить 316 вбитих та поранених. Тобто порівнюючи напрямки головного удару минулого року та сьогодні є зростання майже вдвічі. А їхні середньостатистичні втрати по лінії зіткнення на Донбасі збільшились майже втричі.

Тому ви можете зробити висновки самі, які в них успіхи на Донецькому напрямку і з якими втратами. Просування в них мінімальні. Тактичні успіхи на кількох ділянках – дуже символічні. Оперативних – немає загалом. Тому вони насправді відірвані від реальності. Водночас я мушу відмітити, що, безумовно, на фронті зараз важко, нашим хлопцям важко, і я вдячний їм за витримку і за те, що вони роблять. Всі ці перераховані результати - це, насамперед, заслуга наших воїнів.

– Ці цифри – це результат того, що ми стали сильнішими, врахували якісь помилки, уроки? Чи це у росіян з'явились проблеми, якісь слабкі місця? Або ж це поєднання обох факторів? Як би ви загалом порівняли стан справ на полі бою минулого року і зараз?

– Тут впливає багато факторів. Нещодавно ми аналізували підсумки російської контрнаступальної операції на Курському напрямку – тоді фіксувалася значна перевага противника у застосуванні дронів на оптоволокні. Частково це і забезпечило потрібний для них результат. Крім того, в першій половині минулого року ми фіксували різке збільшення застосування противником ударних дронів, насамперед FPV. Тобто ми були далекі від паритету з ними. І це впливало на темпи просування росіян.

Натомість зараз співвідношення застосування ударних дронів (front-strike) у нас і у противника дещо інше – це 1,3 до 1 в нашу користь. Тобто ми використовуємо на 30% більше ударних дронів, ніж противник. І це дає свої результати.

До того ж добовий відсоток використання дронів на оптоволокні (за всіх наявних проблем з матеріалами, закупівлями, контрактуванням тощо – я впевнений, ви чули про це) серед загальної кількості ударних дронів у нас становить 32%. А у росіян – 24%. Це дозволяє оцінити, який ривок ми зробили протягом року.

І тут питання не лише про кількість, а й про якість. Треба чесно зазначити, якість така ж, як і у противника, бо він теж свої засоби удосконалює, але і ми зробили дуже відчутний ривок. І це той приклад, який демонструє, як швидкість реакції і здатність до масштабування необхідних проектів впливає на результати на полі бою, як технології допомагають нівелювати кількісну перевагу ворога.

Зараз я привів статистику по лінії зіткнення загалом. Та варто додати, що на деяких ділянках противник все ж зберігає кількісну перевагу у використанні ударних дронів, і наші бійці це, безперечно, відчувають. Є ділянки, на яких росіяни зосереджують зусилля і намагаються створити перевагу у "малому небі", щоб забезпечити, в першу чергу, можливість для тактичного успіху своїх підрозділів на землі.

Російська кампанія з обстрілів

– Якщо говорити про російську кампанію з обстрілів нашої енергетики – вони планують її наразі продовжувати, наприклад, у весняний період чи, можливо, вони змістять фокус на якісь інші об'єкти?

– Це не виключено, і ми вже спостерігаємо цю тенденцію – що в них зміщуються пріоритети щодо об'єктів ураження. З великою ймовірністю противник переключиться на інші об'єкти – це зокрема і об'єкти енергетичного комплексу, розподіленої генерації, водозабезпечення, транспортної інфраструктури. Це все реально.

Павло Паліса про плани ворога щодо створення буферних зон в Україні (колаж: РБК-Україна)

Можливо, він зробить якусь перерву, перш ніж розпочнеться більш спекотний період – коли знову збільшиться навантаження на енергосистему і споживання – і знову буде носити ураження по об'єктах енергетики.

– Останнім часом вони почали запускати залпи "шахедів" і ракет, які летять на наші області, в денний час. Довгий час вони проводили такі масовані обстріли саме у вечірній та нічний час. Чи є у вас пояснення, яка мета саме такої тактики?

– Росіяни почали комбінувати нічні атаки з денними для того, аби завдати більше втрат цивільному населенню. Більше тиску на цивільне населення. Перед цим цей тиск формувався через удари по енергетиці та опаленню. Опалювальний сезон закінчився, вони прагнуть далі тероризувати цивільне населення. От вони це і роблять. Також тут є й економічна складова. Масовані атаки посеред робочого дня суттєво паралізують бізнес.

Сили оборони ефективно працюють по інфраструктурі ворога, яку він використовує для запуску дронів по нашій території. Згадаймо нещодавню атаку на Донецький аеропорт, знищення ретрансляторів для БПЛА в Криму. Відповідно, такі атаки зменшують інфраструктурні можливості ворога. І росіяни відтак неспроможні одночасно запускати до тисячі БПЛА. Тому вони розтягують ці запуски впродовж доби.

Чи можливий напад РФ на НАТО

– Від західних посадовців поступають тривожні сигнали щодо можливості агресії з боку Росії. Чи вважаєте ви реальним збройний напад Росії, наприклад, на країни Балтії, адже саме їх розглядають в контексті найбільших загроз з боку Москви?

– Говорімо фактами. Чи є відомості у наших західних партнерів, здобуті їхньою розвідкою, про плани ймовірного конфлікту з західними країнами? Так, є.

Чи розгортала Росія комплекси наступального озброєння ближче до своїх західних кордонів? У Білорусі є підрозділ, на озброєнні якого стоїть балістична ракета середнього радіусу дії "Орєшник". Це факт і ця інформація у партнерів теж є.

Чи розгортає Росія інфраструктуру, яка дасть можливість проводити масовані комплексні авіаційно-дронові удари по цілях на Заході? У нас є відомості про розгортання спеціальних ретрансляторів, які дають можливість керувати шахедами у режимі реального часу. Чи готувала Росія інфраструктуру для запуску безпілотників на території Білорусі? Так, ця інформація теж є.

Можу ще додати про минулорічні багатонаціональні навчання стратегічного рівня, які проводила Росія, де основною легендою був конфлікт двох блоків, де тренували систему управління з позначенням практичних дій на місцевості.

Звичайно, це можна вважати як елемент залякування та пропаганди. Проте в таких випадках, під час подібних навчань завжди відпрацьовуються ті елементи, які першочергово необхідні для реальних дій на місці.

– Але це плани на майбутнє? Тобто вони можуть розпочати такий конфлікт після закінчення війни з нами, чи вони мають ресурс почати його зараз, поки наша війна триває?

– На ці речі впливає насправді дуже багато факторів, безліч. В теорії це буде залежати від наявного в них ресурсу і від того, як у них будуть йти справи в Україні.

– Якщо приблизно так, як ідуть зараз?

– За умови єдності наших західних партнерів і їхньої готовності виконувати взяті на себе колективні зобов'язання – я думаю, навряд чи. Проте хочу зауважити, що на ці речі впливає дуже багато факторів. Насамперед і політична ситуація, у глобальному розумінні цього слова.

Питання мобілізації

– Одна з теорій, чому у росіян зараз почалося чергове "закручування гайок", зокрема обмеження Telegram – що це може бути підготовка до якихось непопулярних рішень, а найнепопулярніше з усіх, звісно – це мобілізація. Ви бачите підготовку до мобілізації в РФ в масштабах 2022 року, чи, можливо, в менших? Чи є у них така необхідність?

– Протягом усього часу повномасштабного вторгнення у росіян триває прихована мобілізація, де вони залучають до своїх збройних сил вузькопрофільних фахівців з резерву, з запасу тощо. Тобто вона, по суті, і не припинялась.
Водночас для того, щоби провести мобілізацію у класичному розумінні, відкрито, з оголошенням, зробивши висновки з попередніх помилок – на ці речі теж впливає дуже багато факторів. Проте найголовніший, з моєї точки зору – це ідея, яка повинна об'єднати суспільство і виправдати необхідність таких дій.

– "Вставай страна огромная", "враг у ворот" – ось це все? Чи якісь нібито масові теракти, підриви будинків?

– Я сумніваюся, що в такому масштабі якісь підриви спрацюють. Проте якась загальна ідея, яка повинна спрацювати як об'єднавчий фактор суспільства, щоб уникнути тих наслідків, які вони мали в 2022 році, безумовно необхідна.

– А ви бачите якусь таку ідею? Поки вони як платівку уже який рік поспіль прокручують оці історії про "бандерівці вбивають російськомовних" і так далі.

– Я думаю, зараз це дає недостатній ефект, не той, який вони очікують для виправдання мобілізації. А ці речі, про які ви згадували, стосовно закручування гайок в соцмережах – це можна розглядати як факт їхньої підготовки до чогось. Проте мені здається, що станом на зараз це швидше таке собі "закручування гайок", щоби спробувати тримати все під жорсткішим контролем.

– Тобто не підготовка до чогось конкретного, а просто "щоб було"?

– Я не виключаю, що це підготовка. Але, на мою думку, це, в першу чергу, для того, щоб тримати ситуацію під загальним контролем всередині країни. Проте, як я казав раніше, їм необхідна ідея, яка повинна раптово і сильно консолідувати суспільство і виправдати такі рішення влади. Поки я її не бачу.

– Поточні темпи вже нашої мобілізації дозволяють нам закривати втрати, не зовсім дозволяють, чи дозволяють ще й нарощувати чисельність Сил оборони?

– Я намагатимуся відповідати настільки відверто, наскільки можна, щодо такого чутливого питання. У нас уже протягом 10 місяців значно краща ситуація стосовно мобілізації і позитивна динаміка, яка дозволяє Силам оборони відчувати себе краще, ніж минулого року.

Павло Паліса про те, як Україна наростила використання дронів на фронті (колаж: РБК-Україна)

Порівнюючи з минулим роком, і рекрутинг покращився, і покращилась сама мобілізація, були усунуті певні операційні прогалини, які були у процесі мобілізації. Хоча багато роботи зроблено і ще більше роботи треба зробити.

– Чи планується зниження вікового порогу для мобілізації нижче 25 років? І чи планується зміна правил виїзду для чоловіків віком 18-23 років?

– На даний момент по обох позиціях – це не розглядається.

Зміни в армії

– Загалом бачимо позитивні відгуки про перехід нашого війська на корпусну систему, але є один нюанс, про який говорять – що підрозділи корпусів розпорошені по різних напрямках і що корпус воює не своїм корпусним комплектом, а підрозділами, які їм тимчасово підпорядковуються. З відкритої інформації, є тільки один корпус, який воює своїм корпусним комплектом – Третій.

Розуміємо, що в умовах війни важко масово переміщати підрозділи по різних ділянках, але якщо ми плануємо це робити, то скільки часу потрібно, щоб всі підрозділи перебували під єдиним командуванням штатних корпусів?

– Провести реформу такого характеру, тобто створити до 20 армійських корпусів – це складна історія, насправді, навіть у мирний час. А у воюючій країні, коли підрозділи, з'єднання, частини Сил оборони перебувають у стані безпосереднього зіткнення – це геть важка історія.

Але це критична необхідність, яку вимагає поле бою. І перший етап формування корпусів завершений, йде робота над наступним. Насамперед наше завдання – всіх, хто дотичний до військових справ – забезпечити набрання корпусами своїх спроможностей.

Щодо терміну, у який нам вдасться зібрати всі корпуси у їхньому штатному складі – тут я не готовий казати про якісь часові показники. Тому що на різних ділянках, у різних корпусах є різний противник, різна обстановка, різна активність.

Тому по мірі можливостей ці процедури проходять. Багато чого впирається в укомплектованість підрозділів, в активність противника, у певну активність наших військ.

І, зрештою, поступово, плавно цей процес рухається. Насправді, кількість корпусів, які потроху починають збирати свій комплект, весь час зростає. Звичайно, не так, як би хотілося, але позитивна динаміка є.

Окрім того, є питання не тільки збору комплекта своїх підрозділів, а й набору необхідних спроможностей корпусного рівня військових частин. Йдеться, умовно кажучи, про інструменти, які має командир корпусу, щоби бути операбельним як корпусна одиниця. Це своя розвідка та аналітика на відповідну глибину, це і спроможність уражати цілі на відповідну глибину. Це здатність підтримувати на певній ділянці фронту перевагу своїх військ над противником у "малому небі. І одночасно – не давати на іншій ділянці реалізовувати цю перевагу противнику.

Тут ще багато роботи. І насправді вона триває, і небезуспішно. Хоча для отримання необхідних результатів потрібен час.

– У нас запрацювала ініціатива щодо надання у підрозділи переднього краю мінімально фіксованої кількості мобілізованих, і бригади можуть уже самостійно проводити їхню підготовку. Як це вже працює зараз, чи дало вже відчутні зміни для бригад?

– Минуло вже кілька місяців після ухвалення цього рішення, і ми вже бачимо позитивний ефект — про це говорять самі командири корпусів і бригад. Вони почали отримувати більше особового складу, а розуміння, що це відбуватиметься системно, дає можливість краще планувати оборону на своїх ділянках. Це додає гнучкості в управлінні та впевненості в діях.

За умови правильного застосування цей механізм здатен суттєво знизити рівень виснаження підрозділів. Окрім цього, він мотивує бригади розвивати власну навчальну інфраструктуру, зокрема базову загальновійськову підготовку (БЗВП). Адже наявність стабільного поповнення формує потребу системно готувати бійців під конкретні задачі підрозділу.

– Ви нещодавно говорили про те, що в Україні буде запроваджуватись система контрактів, яка буде визначати чіткі терміни служби, і їх зможуть укладати в тому числі вже мобілізовані. Чи могли би ви поділитись ключовими умовами цих можливих нововведень?

– Цей концепт був підготовлений наприкінці минулого року і вже обговорювався і в профільному комітеті ВР. Але у зв'язку зі зміною керівництва Міністерства оборони цю ідею повернули на допрацювання.

Я знаю, що міністр оборони Федоров з командою працюють над цим, я впевнений, що найближчим часом вони дадуть всю необхідну інформацію про цей концепт.

Конфлікт на Близькому Сході та його вплив на Україну

– Ми бачимо, як на Близькому Сході просто "спалюються" світові запаси ракет до Patriot, у шалених кількостях. У короткій перспективі, от буквально тут і зараз, сьогодні-завтра, цього тижня, цього місяця, в Україні буде чим збивати російську балістику?

– Ті зобов'язання, які були у нас від партнерів, виконуються, в більшій своїй частині. Не секрет, що найперша дефіцитна річ – це ракети PAC-3, і їм альтернативи зараз, на жаль, у світі немає.

– SAMP-T поки не дотягують?

– На жаль, попередні версії SAMP-T – це дуже хороша апаратура, але потрібного результату, такого, як забезпечують, наприклад, Patriot з ракетою PAC-3, вони не дають. Над ними, наскільки мені відомо, зараз проводиться робота, щоби вони забезпечували потрібний результат, але це все-таки вимагає часу.

– Зростання ціни на нафту через війну на Близькому Сході зі стратегічної точки зору може стати тим самим "чорним лебедем", який дозволить росіянам продовжувати свою агресію ще не один місяць, а може, і не один рік?

– Давайте глянемо на дві сторони однієї медалі. По-перше, Іран – союзник Росії. І будь-яке послаблення союзника нашого ворога – це плюс для нас у короткостроковій перспективі.

Павло Паліса про справжні наміри росіян щодо завершення війни (колаж: РБК-Україна)

Тепер щодо іншої сторони медалі. Це зміщення фокусу уваги і це не на користь Україні. Зміщення фокусу уваги призводить частково і до зміни потоків озброєння, і особливо тих дефіцитних номенклатур, про які ми щойно згадували.

Щодо зростання цін на нафту – так, ви праві, але ми зробимо все, щоб цією перевагою росіяни не скористалися. Для прикладу, ви бачите, як наші Сили оборони працюють по найбільших вузлах енергетичної інфраструктури росіян: Усть-Луга, Приморськ.

Я впевнений, наприклад, що у 2022 і 2023 році росіяни навіть не могли собі уявити, що ми матимемо спроможності впливати на такі речі. Це теж показник постійного розвитку та зростаючих спроможностей.

Я не прихильник того, щоб ідеалізувати або все малювати в рожевих фарбах. І я зовсім не хочу недооцінювати ворога. Він жорстокий, він агресивний. І його риторику ви теж бачите. З того, що ми бачимо на полі бою – вони не збираються зупинятися найближчим часом. І ви бачите їхню поведінку під час переговорів. Тому з їхньої сторони особливого бажання припиняти війну я не бачу.

Питання-відповіді (FAQ)

– Чи можливий перелом у війні найближчим часом?

Наразі умов для радикального перелому не спостерігається у жодної зі сторін. Попри амбітні плани РФ на цей рік, у ворога немає сил для якихось змін оперативного чи стратегічного рівня, зокрема і для виходу на адмінмежі Донецької області у найближчій перспективі.

– Якою є ціна російського наступу на Донбасі?

Це в середньому близько 316 вбитих і поранених на кожен окупований квадратний кілометр Донецької області. На напрямках головного удару їхні втрати зараз майже вдвічі більші, ніж минулого року. А середньостатистичні втрати по лінії зіткнення на Донбасі збільшились майже втричі.

– Яке співвідношення у використанні дронів між нами та РФ?

Зараз ми використовуємо на 30% більше ударних дронів (front-strike), ніж противник. До того ж добовий відсоток використання дронів на оптоволокні серед загальної кількості ударних дронів у нас становить 32%. А у росіян – 24%.

– Чи готує РФ напад на країни НАТО?

У Білорусі вже розгорнуті комплекси "Орешник", а в Росії – інфраструктура, яка дасть можливість проводити масовані комплексні авіаційно-дронові удари по цілях на Заході. Проте реальність нападу на країни Балтії буде залежати від наявного у росіян ресурсу, єдності Заходу та успіху України на полі бою.

– Що росіяни задумали в плані обстрілів України?

З великою ймовірністю противник буде атакувати і об'єкти енергетичного комплексу, і розподіленої генерації, і водозабезпечення, і транспортної інфраструктури. Можливо, він зробить якусь перерву, перш ніж розпочнеться більш спекотний період, і знову буде носити ураження по об'єктах енергетики. Крім того, росіяни почали комбінувати нічні атаки з денними для того, аби завдати більше втрат цивільному населенню і паралізувати бізнес.