НРК не здатні замінити "броню": інтерв'ю з генеральним директором "Укр Армо Тех"

Головне:

• За останні роки змінилися вимоги до військової техніки. Сьогодні на полі бою немає повністю універсальних машин.
• Сьогодні український фронт має відчутний дефіцит бронетехніки практично всіх типів. Потреби – від броньованих медеваків до гусеничних БМП.
• Велика кількість розвідувальних БпЛА значно скоротила час між виявленням цілі та спробою її ураження. Тому сьогодні виживання машини забезпечує вже не тільки товщина броні.
• Зробити велику машину безпілотною технічно можливо. Набагато складніше зробити її надійною, автономною та реально придатною для використання на полі бою.

Про актуальні бронемашини для фронту

– Яких броньованих машин сьогодні найбільше потребує фронт і чому?

– Сьогодні український фронт має відчутий дефіцит бронетехніки практично всіх типів. Потреби – від броньованих медеваків до гусеничних БМП. Основний акцент змістився на техніку з високим протимінним захистом, інтегрованими РЕБ-системами, якісною оптикою.

Наприклад, якщо ми говоримо про евакуаційні авто, це один із найкритичніших запитів: тут часто називають дефіцит у 80%. "Укр Армо Тех" може виробляти медико-евакуаційні машини на базі GYURZA.

Також цього року ми створили прототип легкої гусеничної машини – по суті "Скіф" став першою українською "гусеницею", втіленою в металі, що пройшла випробування для подальшого вдосконалення.

Колісні платформи 4×4 та 8×8 для транспортування штурмових груп та піхоти до ліній зіткнення також зберігають свою актуальність. Особливо оснащені сучасними системами кругового огляду та ремонтопридатні і прості в обслуговуванні.

До речі, ми створили і кодифікували UAT-SPIDER – це перший броньований екскаватор, який ми в УАТ називаємо улюбленою машиною піхоти і, впевнені, вона такою і буде із дуже прагматичної причини: вона не втомлюється, робить за людей найважчу роботу і, на відміну від звичайної будівельної техніки і людини, має броню і здатна пережити бойове ураження.

Це значно спрощує – а подекуди і буквально рятує – життя особового складу на небезпечних ділянках і фронту, і прифронтової території, яка сьогодні також не є цілком безпечною через масові мінування та збільшення кількості і якості ударних дронів в арсеналі ворога.

Отже, так само, як навіть найкращий мультитул не замінює повної скриньки інструментів, немає і однієї бронемашини, яка закриває всі потреби фронту. Досвід війни показав необхідність мати різні класи техніки для різних завдань.

Важкі броньовані машини залишаються необхідними там, де потрібно перевозити людей в умовах високої мінної, осколкової та вогневої загрози. Насамперед це захищений транспорт особового складу, евакуаційні машини та спеціалізовані платформи.

Але одночасно різко зросла потреба у легших і мобільніших машинах.

Сучасне поле бою дуже прозоре. Велика кількість розвідувальних БпЛА та FPV-дронів значно скоротила час між виявленням цілі та спробою її ураження. Тому сьогодні виживання машини забезпечує вже не тільки товщина броні.

Читайте також: Пікапи та "корчі": на чому їздить армія, та чи пересядуть ЗСУ на українські авто

Це комплекс характеристик: захист, мобільність, швидкість, прохідність, низька помітність, ремонтопридатність і можливість швидко залишити небезпечну ділянку. Ми також усвідомлюємо, що у ворога дуже широкий арсенал різноманітних засобів ураження, тож жодна броня не робить машину повністю невразливою. Але вона дає людям додаткові секунди, метри й шанси повернутися. Наша задача – викрутити ці шанси на максимум.

Тому ми робимо не "ідеальні бронемашини", а створюємо збалансований парк – від легких маневрених тактичних автомобілів до важких машин з високим рівнем протимінного та балістичного захисту.

– Які машини компанія виробляє у відповідь на ці потреби?

– Лінійка броньованої техніки "Укр Армо Тех" включає сімейство автомобілів GYURZA, легкі тактичні броньовані автомобілі TISA, багатоцільову платформу DESNA та броньований пікап FOX.

Ми випускаємо автомобілі класу MRAP, спеціальні модифікації та платформи для транспортування особового складу, евакуації, логістичних, інженерних, командно-штабних і бойових завдань.

Щодо попиту, то уся наша техніка актуальна і затребувана військом, бо ми розробляємо і випускаємо саме те, чого потребує фронт. Від нашого першого зразка ми постійно на зв’язку з військовими: вивчаємо практичний досвід війни і враховуємо вимоги та побажання щодо балістичного і протимінного захисту, мобільності, ремонтопридатності та інтеграції спеціального обладнання.

Останній кодифікований нами автомобіль – пікап GYURZA-01. Це одна з можливих модифікацій базової першої "Гюрзи". Сьогодні ми бачимо значний інтерес військових до цієї версії.

За останні роки змінилися вимоги до військової техніки. Треба розуміти, що на полі бою немає повністю універсальних машин. Перевагу дають правильно підібрані інструменти для конкретного завдання. Це є основною причиною того, чому ми постійно модифікуємо наші вироби і кодифікуємо кожну із цих модифікацій.

Для прикладу, на базі GYURZA ми можемо зробити як модель для безпечного перевезення особового складу, так і пікап-версію для захищеного транспортування вантажів. Тож наша задача як конструкторів – зробити якомога більш універсальну платформу, здатну до варіативності.

GYURZA може використовуватися для перевезення особового складу, боєкомплекту та майна, евакуаційних і логістичних завдань, а також як база для встановлення різного обладнання. Фактично це броньований мультитул: його цінність не в одній ефектній функції, а в здатності щодня закривати десятки різних потреб підрозділу.

Ще один важливий фактор – масовість. Війську потрібні не лише складні й дорогі спеціалізовані машини. Потрібна велика кількість відносно простих, надійних автомобілів, які можна швидко виробляти, обслуговувати та повертати в стрій.

На війні навіть найдосконаліший одиничний зразок не замінить сотні машин, які вже сьогодні перевозять людей, боєкомплект і поранених. Фронт воює не прототипами, а серіями. А ще він дуже швидко відокремлює справжню інженерію від красивої презентації.

Окремо зазначу, що у війні на виснаження перемагає не найдорожча машина, а промисловість, здатна виробляти, ремонтувати й повертати техніку в стрій в дуже стислі терміни.

Чому НРК не зможуть стати заміною бронемашин

– Чи хибно вважати, що з початку війни роль бронемашин суттєво зменшується, і їх замінять НРК?

– Ця думка дійсно є хибною, бо вона не враховує різницю у функціоналі та можливостях. Там, де задачу може виконати роботизований комплекс, нема чого робити важкій "броні" ще і з людьми, які наражаються на небезпеку.

Але, на жаль, не всюди і не завжди НРК може замінити військового, який має пересуватися на захищеній техніці. Одна справа, коли йдеться про підвоз боєкомплекту чи продуктів, інша, наприклад, – коли говоримо про евакуацію поранених, що у більшості випадків потребує наявності як мінімум на другому етапі захищеного медеваку.

Ми як виробники і машин, і НРК можемо запевнити: НРК не скасовує бронемашину так само, як дрон не скасував артилерію. Це новий інструмент, який не прибирає існуючі завдання, але дозволяє розподіляти їх розумніше й менше ризикувати життям і здоров’ям людей.

– У чому переваги бронемашин над НРК?

– Я б хотів ще раз акцентувати на тому, що ми маємо говорити про грамотне поєднання різних видів техніки для виконання місій. На першому місці – безпека людей і доцільність. Фронту потрібні бронемашини, фронту потрібні НРК. І їх потрібно багато.

Ми п’ятий рік поспіль ведемо інтенсивну війну з противником, який нас ресурсно переважає. І саме вміння поєднувати різні інструменти для захисту і ураження багато в чому тримає нас на плаву.

– У чому складнощі при створенні великих НРК розміром з бронемашини?

– Зробити велику машину безпілотною технічно можливо. Набагато складніше зробити її надійною, автономною та реально придатною для використання на полі бою.

Чим більша і важча машина, тим складнішими стають системи керування, навігації, сприйняття навколишнього середовища та забезпечення безпеки руху.

Перша проблема – людина за кермом постійно приймає велику кількість мікрорішень, причому робить це майже несвідомо: оцінює ґрунт, перешкоди, ухил, колію, можливість проїзду. Для НРК усе це повинні робити сенсори, програмне забезпечення або дистанційний оператор, і це той випадок, коли досвід і сприйняття водія часто виявляються дієвішими за алгоритми.

Друга проблема – зв’язок. На сучасному полі бою активно застосовуються засоби радіоелектронної боротьби, тому система не може бути повністю залежною від постійного каналу управління.

Звідси виникає третя і, на мою думку, головна задача – автономність. Машина повинна зберігати здатність виконувати хоча б базові функції при погіршенні або втраті зв’язку.

І зрештою – економіка. Якщо ми створюємо роботизовану платформу, яка за складністю та вартістю наближається до повноцінної бронемашини, необхідно чітко розуміти, яку перевагу вона дає військовому.

Підсумовуючи, зазначу, що НРК потрібен не для того, щоб повністю прибрати людину з війська, а для того, щоб замінити її на тих ділянках, де ризикувати життям недоцільно. Сенс роботизації полягає в тому, що втрата людини на місії є непоправною, а втрата машини – просто неприємною.

Локалізація та майбутні бронеавто для фронту

– Для ваших бронемашин ви використовуєте окремі компоненти, чи берете цілі готові шасі?

– Наш модельний ряд включає як машини на готових, але посилених та удосконалених шасі – GYURZA-01 у базовій версії та версії пікап, TISA, UAT-FOX, так і наші флагманські авто на спеціалізованих шасі, розроблених нашими інженерами саме для військових броньованих авто, – GYURZA-02, GYURZA-03, DESNA.

– Де переважно берете компоненти для авто, яка у них гарантія?

– Ми працюємо безпосередньо з виробниками, офіційними дилерами та перевіреними постачальниками. Використовуємо українську та зарубіжну продукцію. Наші клієнти – Сили оборони – отримують три роки гарантії на нашу техніку. Ми як ніхто зацікавлені в якісних матеріалах та комплектуючих до наших машин, бо кожне ненадійне рішення зрештою повернеться до виробника разом із машиною.

– Чи працюєте ви над локалізацію крупних вузлів та комплектуючих?

– Так, звісно. Це один з пріоритетів. Ми поставили собі за мету досягти показник у 70% в цілому по техніці. Але є те, що поки не має вітчизняної альтернативи. Наприклад, силовий блок. Україна не виробляє двигуни для бронемашин, отже, ця імпортна позиція, скоріш за все, такою і залишатиметься ще якийсь час. Бронесталь або алюміній – питання того ж порядку.

Читайте також: Tisa на базі Toyota. В Україні розробили нову техніку для радіаційної розвідки

Але ми постійно моніторимо українських виробників, оскільки кожен компонент, який можна стабільно виробляти в Україні, означає меншу залежність від ситуацій і рішень, на які ми не впливаємо.

Сьогодні багато чого ми розробляємо спільно із нашими компаніями та стартапами. Це переважно програмне забезпечення, системи управління, моніторингу середовища, активного захисту тощо. Україна вже давно довела свою IT-спроможність і ми не маємо права нехтувати цим потенціалом.

– Сучасні бронеавто з високим рівнем захисту – це відмінна мішень для дронів та артилерії. Чому сьогодні компанії не створюють компактні авто на кшталт ТПК чи "Віллісів"?

– Великі броньовані машини справді стали більш помітними на сучасному полі бою. Але це не означає, що "броня" втратила сенс.

Якщо машина потрапляє під обстріл, наїжджає на міну або опиняється під впливом уламків, саме рівень захисту може визначити, чи виживе екіпаж. Це вже неодноразово підтверджувалося на практиці, адже ми постійно збираємо фідбек від військових.

Ось конкретний приклад: на північному кордоні FPV-дрон на оптоволокні залетів ззаду під 12-тонну GYURZA-01. Вибух підкинув машину й серйозно пошкодив корпус та колеса, але вона не перекинулася, і екіпаж не зазнав серйозних травм. Завдяки вставкам RUN-FLAT в колесах машина самостійно подолала кілька кілометрів і дісталася до бази.

Проблема полягає в іншому: сьогодні неможливо компенсувати всі загрози лише збільшенням бронювання. Кожна додаткова тонна захисту означає більшу масу, навантаження на шасі, витрату пального та складнішу логістику. Машина стає дорожчою і менш мобільною.

Тому ідея сучасного аналога Willys або ТПК насправді має сенс. Більше того, саме розвиток легких тактичних платформ певною мірою є поверненням до цієї концепції – але вже на сучасному технологічному рівні.

Це може бути компактна, швидка, відносно недорога машина для логістики, підвезення боєкомплекту, евакуації, перевезення невеликих груп та інших завдань, де використання важкої бронемашини просто нераціональне. Але, знову ж таки, повністю замінити нею захищені машини неможливо.

Тому майбутнє, на мою думку, не за вибором "важка броня або легкий автомобіль", а за правильною комбінацією платформ.

Наші інженери працюють не над тим, аби побудувати найбільший сейф на колесах, а постійно шукають баланс, за якого машина витримує удар і після нього зберігає шанс вивезти людей навіть по складному ландшафту.

Показовий приклад такого балансу – історія бійців одного з підрозділів "Азову": їхня GYURZA-01 пройшла 16 кілометрів з відірваним правим переднім колесом і витримала п’ять атак FPV-дронів, два з яких влучили у водійські двері.

Для одних завдань потрібен високий рівень захисту. Для інших – швидкість, компактність і масовість. І сучасна війна якраз чітко демонструє, наскільки важливо мати якомога ширші можливості на полі бою.