Навіщо Зеленський призначив Буданова головою ОП і звільняє Малюка

Про те, чому Володимир Зеленський затіяв масштабні кадрові перестановки у владі, чи стане Кирило Буданов його можливим наступником на президентській посаді – або ж Зеленський таким чином прибираэ конкурента на виборах, навіщо він міняє Дениса Шмигаля на Михайла Федорова в Міноборони та які претензії у президента до голови СБУ Василя Малюка –читайте в матеріалі журналістів РБК-Україна Мілана Лєліча та Уляни Безпалько.

Головне:

• Чому з-поміж усіх кандидатів на посаду глави ОП Зеленський обрав Буданова?
• Призначенням Буданова Зеленський прибирає конкурента на виборах чи готує наступника?
• Як вдалося вмовити Шмигаля очолити Міненерго?
• Як "Міндічгейт" вдарив по позиціях Василя Малюка?

"Це буде конфедерація. Це не так, що молодий напівсамостійний герцог пішов у служіння до старого короля", – коментує РБК-Україна один з видних "слуг народу" головну внутрішньополітичну новину: призначення начальника ГУР Кирила Буданова головою Офісу президента.

Буданов хоч і значився в шорт-листі кандидатів буквально з другого дня, як Андрій Єрмак звільнив крісло глави ОП, спочатку точно не виглядав найімовірнішим його наступником на посаді. Якраз через свою самостійність і явне формування власного політичного іміджу. Але після кількох тижнів роздумів Володимир Зеленський все ж зупинив вибір саме на ньому.

Заодно президент провів цілу низку гучних кадрових перестановок, які викликали певне здивування у навколополітичної публіки. Але найбільше запитань – до тих перестановок, які поки що не відбулися. Хоча можуть статися вже в найближчому майбутньому.

Новий голова ОП

Пауза з призначенням нового глави Офісу президента, безумовно, затягнулася. Втім, як уже зазначало РБК-Україна, на роботу глави держави це не мало видимого впливу: візити, зустрічі, переговорні та інші процеси йшли своєю чергою.

"Президент вибирав формат, як краще діяти. Він ще давно думав зробити оновлення в ДБР, потім вирішив, що є ще деякі позиції, які слід поміняти, і думав: до кінця року чи початку наступного. Вибрав такий таймінг – між переговорами з американцями", – розповідає РБК-Україна співрозмовник на Банковій.

Протягом грудня вищі шанси обійняти цю посаду мав перший віце-прем'єр Михайло Федоров. "Вчора вже всі думали, що буде Федоров на 99%", – говорив РБК-Україна ще один співрозмовник в ОП кілька тижнів тому. Але міністр-діджиталізатор відлякав Зеленського надмірно радикальною програмою реформи Офісу, яка президенту здалася надмірною.

Вибір у підсумку був зроблений перед самим Новим роком, але пару днів зберігався в суворій таємниці. Поінформовані співрозмовники РБК-Україна кажуть, що свою згоду піти в ОП Буданов дав, не радячись ні з ким зі свого оточення.

"Він просто сказав, що не зміг відмовитися, не пояснивши подробиць, чому так. Тепер Кирило Олексійович ходитиме на роботу в костюмі", – каже один зі співрозмовників видання. Можливо, і буде, але у свій перший повний робочий день, у суботу 3 січня, Буданов з'явився в ОП у старій "ГУРівській" формі.

"Мілітарного духу в ОП, звичайно, тепер побільшає", – вважає співрозмовник РБК-Україна в "Слузі народу".

Зеленський і Буданов у день призначення нового глави ОП (фото: Офіс президента України)

Чому Зеленський у підсумку зупинив свій вибір на Буданові? Різні джерела РБК-Україна дають кілька версій, які доповнюють одна одну.

Найбільш очевидний фактор, хоча, по суті, другорядний – остаточно вивітрити з ОП дух попередника і припинити розмови про те, що Єрмак, як і раніше, усім керує, тільки вже з тіні.

Із попереднім главою ОП у Буданова склалися непрості стосунки. Приблизно з літа 2024-го і до осені 2025-го в політичних і військових колах говорили, що Єрмак прямо хоче домогтися відставки начальника ГУР.

Довгий час вони навіть нормально не спілкувалися між собою – тільки на офіційних заходах. А під час кульмінації "Міндічгейту", напередодні відставки Єрмака, Буданов більше тяжів до табору "революціонерів", які домагалися звільнення глави ОП.

"Не було якогось одного чинника під час призначення Буданова, швидше, сукупність чинників і вага самої фігури. Кирило – сильна фігура, дуже досвідчений, і якраз у темі переговорів і в питаннях безпеки це хороший вибір", – пояснює співрозмовник видання на Банковій.

Дійсно, у Буданова склалися непогані стосунки з нинішньою американською адміністрацією, є досвід участі в переговорах, зокрема й найскладніших і найнеприємніших – із росіянами. Щонайменше, щодо теми обміну полонених і повернення цивільних в Україну.

Від кількох нардепів РБК-Україна чуло ще один аргумент на користь призначення саме Буданова. Якщо зрештою Україні доведеться піти на суперечливу мирну угоду, з тими самими "болючими компромісами", буде краще, якщо цю тему від влади комунікуватиме саме Буданов – людина з бездоганним військовим бекграундом – ніж хтось із "цивільних". Тоді рівень "зради" в суспільстві, особливо у світлі можливого референдуму щодо тієї самої угоди, можливо, вдасться втримати під контролем. Як і низку радикальних сил, зокрема у військовому середовищі, які з цією угодою можуть бути категорично незгодні.

Усі ці міркування цілком логічні. Але куди більший інтерес викликає саме політичний аспект приходу Буданова в ОП. Чого тим самим домагається Зеленський: готує собі наступника чи навпаки, прибирає потенційного конкурента на виборах?

Чому президент вибрав Буданова

Серед співрозмовників РБК-Україна в політичних колах вистачає прихильників обох версій.

Сценарій з Будановим як наступником Зеленського реалізується за умови, якщо сам Зеленський через різні обставини вирішить не йти на наступні вибори. Наприклад, якщо йому доведеться підписувати такий варіант мирної угоди, який більшість населення вважатиме поганим і несправедливим.

Причому головне слово тут – "вважатиме". Не так важливо, наскільки справді (не)вигідною для України буде мирна угода, але якщо більшість електорату вирішить, що "ми програли війну", то вся відповідальність за це автоматом ляже на Зеленського і ні на кого іншого.

До того ж відносно "узгоджена" передача влади супроводжуватиметься і деякими непублічними гарантіями особистої недоторканності, навіть не стільки самому Зеленському, скільки його оточенню. Власне, головний сенс "наступника" саме в цьому.

Стартові позиції у Буданова вже непогані. Згідно з даними соцопитувань, він уже серед лідерів майбутніх президентських перегонів. "Залужний, Зеленський і Буданов. Це три прізвища, які користуються найбільшою довірою серед українців", – говорив у недавньому інтерв'ю РБК-Україна керівник Соціологічної групи "Рейтинг" Олексій Антипович.

Поки в цій трійці Буданов, за інформацією РБК-Україна, посідає третє місце, причому з великим відривом від Залужного із Зеленським. Але нова посада дає йому багато ресурсів для зростання.

"Поки що Буданова політично "бачать" ті, хто цікавиться війною. Тепер його почнуть "бачити" й інші групи населення", – пояснює РБК-Україна один із досвідчених "слуг народу".

Є певна частина електорату, причому чимала, до 10%, яка орієнтується "на прапор", тобто підтримує чинну владу, просто тому що це влада, і у воєнних умовах іншої влади в Україні не буде. Частина цих виборців може з часом переорієнтуватися на Буданова, особливо, якщо активніше підуть "інсайди" про те, що Зеленський не піде на другий термін - хоч у The Wall Street Journal, хоч в анонімних телеграм-каналах.

До того ж Буданов "гризтиме" електорат головного конкурента Зеленського – Валерія Залужного. І якщо лондонський посол усе ж таки наважиться брати участь у виборах, йому доведеться якось активніше реагувати на події, що відбуваються в Україні та світі. А там де активність – там завжди і ризик зробити помилку.

Примітно, що за словами співрозмовника РБК-Україна в "Слузі народу", на Буданова вже орієнтується частина "старого" електорату Зеленського зразка 2019 року – молодь, жителі центру, півдня і сходу.

З канонічної світоглядної тріади "Армія-Мова-Віра" Буданов активний тільки в першому компоненті. Теми мови і віри під час свого перебування главою ГУР він особливо не педалював, що може залучити частину електорату. При цьому ніяку "проросійськість" Буданову не можна пришити просто за визначенням.

Незважаючи на те, що запропонований Буданову пост можна вважати підвищенням, адже за сформованою політичною ієрархією керівник ОП – майже віце-президент, низка опитаних співрозмовників РБК-Україна з обережністю дивляться на нове призначення Буданова. Нова посада може стати як стартовим майданчиком для його політичної кар'єри, так і спробою її придушити.

"І хоча багато хто зараз говорить про версію з наступником, я в неї не дуже вірю. Поки що не схоже на те, що Зеленський вирішив не йти на наступні вибори. Тоді чому він призначає найближчого конкурента в рейтингах своєю, по суті, правою рукою?" – розмірковує один зі співрозмовників РБК-Україна.

За українською політичною традицією, глава ОП часто стає губкою, що вбирає весь негатив на адресу влади, заслужено і ні. І попередник Буданова на посаді міг би багато чого розповісти на цю тему.

У ГУР у Буданова була вибудувана система, сформована команда та інфраструктура. Його знали як відмінного військового й архітектора зухвалих операцій проти ворога.

"Але якщо на посаді глави ГУР його особистий рейтинг залишався стабільно високим і багато в чому поза політичною турбулентністю, то нова посада може зробити його більш вразливим до суспільних настроїв. Причому ще до початку виборчого процесу. Може, саме на це робився розрахунок?" – зазначає одне з джерел видання.

На користь цієї версії співрозмовники видання звертають увагу на ще один момент. Новим начальником ГУР призначили людину не з команди або близького кола Буданова. Олег Іващенко очолював Службу зовнішньої розвідки, куди прийшов 2024 року з посади першого заступника начальника ГУР.

Олег Іващенко (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

"Іващенка можна описати як військового технократа. Швидше за все, його підходи призведуть до змін у ГУР. І що можна сказати з високою ймовірністю – так це те, що ГУР тепер стане більш закритою структурою", – зазначило одне з джерел видання.

Деякі співрозмовники РБК-Україна називають Іващенка "людиною, яка, як і раніше, лояльна до Єрмака", хоч більшість все ж характеризують його як самостійну фігуру. За даними видання, кандидатура нового шефа ГУР була обрана президентом, але не за рекомендацією Буданова.

"Якщо переведення Буданова в Офіс виявиться грою для його нейтралізації – це не вердикт. Все залежить від того, як сам Буданов почне грати в цю гру", –говорить ще один співрозмовник РБК-Україна.

Нові посади для Шмигаля і Федорова

Призначенням Буданова кадрові перестановки не обмежилися. Михайло Федоров все ж отримав нову посаду – не глави ОП, але міністра оборони. Ця ротація не повинна особливо дивувати: і на нинішній посаді головний із діджиталізації Федоров давно і предметно займався питаннями military-tech, і сам хотів очолити Міноборони.

"Як у нас кажуть, Федоров – єдина людина, у якої є план війни, отже, така людина має очолити МО: розібратися зі старою неефективною генеральською гвардією, працювати за зрозумілими KPI, навести лад із ТЦК тощо. Тут якраз радикальні реформи потрібні", – говорить співрозмовник РБК-Україна у владі.

Але з переведенням Федорова на Міноборони виникло питання, що робити з нинішнім міністром Денисом Шмигалем. У Зеленського відразу була готова відповідь – поставити Шмигаля керувати вакантним, проблемним і замазаним у "Міндічгейті" міністерством енергетики.

Але співрозмовники РБК-Україна стверджують, що першу пропозицію про перехід з Міноборони в Міненерго Шмигаль делікатно відхилив.

"По-перше, ця нова посада вдарила по ньому як грім з ясного неба. Адже він тільки почав вникати в роботу свого міністерства, щось змінювати. А тут через кілька місяців його кидають розгрібати нові авгієві стайні. По-друге, йому, очевидно, не до душі, що після прем'єрства його роблять людиною, якою затикають дірки", – зазначив один зі співрозмовників.

Дійсно, незважаючи на відсутність скандалів і загалом будь-яких претензій до його роботи в уряді, кар'єра Шмигаля чомусь почала розвиватися у зворотний бік. Спершу – пониження з посади глави Кабміну до міністра, нехай і ключового в країні, що воює, міністерства. Міненерго ж у неформальній ієрархії явно стоїть нижче.

У результаті другого дня переговорів Шмигалю запропонували на додачу до Міністерства енергетики посаду першого віцепрем'єра, яка звільниться після переведення Федорова в МО. На це Шмигаль уже погодився, формально ставши другою людиною в уряді.

Водночас із переходом Федорова в Міноборони може загостритися ще один конфлікт. Кілька джерел видання з різних військово-політичних кіл зазначають, що у нього не найкращі взаємини з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським.

По суті, головком керує армією, а міністр оборони керує системою, в якій існує армія. І за процедурою, саме міністр оборони вносить президенту подання про відставку головкома, яке глава держави, втім, має право як прийняти, так і відхилити. Наскільки вони зможуть конструктивно спрацюватися разом – велике питання, з огляду на очевидну різницю поколінь і світоглядів.

Денис Шмигаль на зустрічі із Зеленським (фото: Офіс президента України)

Після того, як сам Зеленський у суботу анонсував "велике перезавантаження", зокрема й у ЗСУ, журналісти прямо запитали його щодо заміни Сирського. Президент відповів, що поки його міняти не збирається.

"Якщо ми продовжимо воювати – то, найімовірніше, звільнення Сирського не відбудеться. Але якщо буде якесь перемир'я – тоді існують ризики, що це станеться, а Федоров запропонує альтернативного кандидата, ймовірно, Драпатого (командувача Об'єднаними силами, - ред.)", – вважає один зі співрозмовників РБК-Україна в Генштабі.

Що буде з Малюком

Найпроблемніше кадрове питання всього "великого перезавантаження" – те, про яке офіційно нічого не заявлялося. Без видимих причин захиталося крісло під головою СБУ Василем Малюком, що підтверджують джерела РБК-Україна та низки інших ЗМІ.

За даними видання, минулої п'ятниці, у перший день масштабних перестановок, Зеленський запропонував Малюку перейти на іншу посаду – або керувати СЗР замість Іващенка, або секретарем РНБО замість Рустема Умерова. За інформацією РБК-Україна, глава СБУ відмовився.

Опитані виданням співрозмовники в політичних колах бачать лише одне пояснення того, чому президент задумався про заміну Малюка – втрата довіри.

"Коли почалася операція "Мідас" і НАБУ прийшло до Єрмака – Малюк не був на його боці. Він приводив керівництво НАБУ і САП на переговори до президента. Схоже, Зеленський вважає, що Малюк тим самим виступив не на його боці", – міркує один зі співрозмовників.

Утім, ще до "Міндічгейта", під час літнього скандалу навколо повноважень НАБУ і САП, Малюк публічно підтримав лінію влади, викликавши на себе вогонь критики з боку антикорупціонерів і публіки, яка їх підтримала. А в розпал "Міндічгейта" радше зайняв нейтральну позицію, не бажаючи бути "використаним" у чиїхось інтересах. Ймовірно, цієї нейтральності комусь здалося занадто мало.

При цьому інше джерело видання зазначає, що Іващенка призначили в ГУР насамперед для того, щоб звільнити посаду в СЗР для Малюка. А на місце глави СБУ, за словами співрозмовника, розглядали одного із заступників – Олександра Поклада, і його ж одночасно розглядали і на посаду начальника ГУР замість Буданова.

Із заміною голови СБУ є ще один нюанс, який буде складно обійти. Його відставку (як і призначення нового керівника СБУ) ще повинна буде проголосувати Верховна Рада.

З іншими перестановками, що стосуються Федорова і Шмигаля, особливих проблем бути не повинно. Хоча в Раді все ж таки лунають обурені голоси: мовляв, після відставки Єрмака депутатам обіцяли, що більше не будуть спускати міністрів "згори", а обов'язково узгоджуватимуть із депутатами, передусім із профільним комітетом.

Відповіді на обурення не було, але її передбачити нескладно: у нардепів було більше місяця для того, щоб визначитися з кандидатами на главу Міненерго, але вони цю місію провалили. Ймовірно, ці питання обговорюватимуть на засіданні фракції, коли депутати повернуться до пленарної роботи наступного тижня.

А ось з Малюком ситуація виглядає більш серйозною. Кілька опитаних РБК-Україна представників "Слуги народу" кажуть, що не розуміють необхідності знімати з посади ефективного главу спецслужби. Отже, більшість співрозмовників вважають, що достатньої кількості голосів у залі щодо Малюка поки не набирається.

Василь Малюк (фото: facebook.com/SecurSerUkraine)

На тлі чуток про відставку Малюка низка відомих військових почали публічно висловлюватися на його захист. На запитання журналістів про плани замінити Малюка після цих звернень президент відповів: "Усіх поважаю. Я буду робити ті ротації, які я вирішив зробити". Практика показує, що в таких випадках Зеленський зазвичай доводить задумане до кінця.

При цьому, за останньою інформацією РБК-Україна, відповідну заяву про відставку Малюка може бути зроблено сьогодні, 5 січня. Але ні в кого зі співрозмовників видання немає впевненості в тому, що в парламенті знайдуться необхідні голоси за це рішення.

***

"Це поки що перший хід тільки. Якщо побачимо, що у Кирила рейтинг зростає, що він у другому турі виграє у Валери – тоді можна грати в "наступника". Якщо ні – ну, будемо думати, що далі", - каже співрозмовник у президентському оточенні.

Утім, усі ці розклади мають сенс тільки в тому разі, якщо справа колись дійде до самих виборів. Поки ж ознак закінчення війни не видно. І призначення Буданова, кажуть у владі, якраз і посилає суспільству такий меседж: незважаючи на всі зусилля в мирних переговорах, поки що нам доводиться воювати далі. І при цьому паралельно посилюючи дипломатію – першим заступником Буданова став активний учасник мирних переговорів, екс-заступник голови МЗС Сергій Кислиця.

Але запущені Зеленським перестановки – це, очевидно, тільки перші серії обіцяного ним днями "великого перезавантаження". За словами президента, ротації зачеплять чи не всі сектори. Тож протягом січня, найімовірніше, буде ще багато різних новин, але навряд чи – нових облич. Адже, по суті, навіть усі гучні призначення, що відбулися, – це лише перестановки наявних фігур.