Нарешті мир? Хто насправді переміг у війні Ірану з Ізраїлем та США
Після понад місяця війни США та Іран заявили про перемир'я на два тижні. За цей час вони мають напрацювати мирну угоду.
РБК-Україна пояснює, чому бойові дії стали на паузу та кого все-таки можна вважати переможцем у протистоянні.
Головне:
- Удавана перемога: США та Іран оголосили про двотижневе перемир’я, при цьому обидві сторони публічно заявили про свій "тріумф".
- Втрати Тегерану: Ізраїль та США ліквідували верхівку Ірану, включаючи аятолу Хаменеї, проте владу вже перейняв його син Моджтаба.
- Асиметрична відповідь: Попри знищення лідерів, режим вистояв, а фактичним замінником ядерної зброї став реальний контроль над Ормузькою протокою.
- Глухий кут: США не змогли дотиснути Тегеран, а нове керівництво Ірану – перед внутрішніми викликами.
- Ізраїльський фактор: Неповна поразка Ірану створює ризики для Ізраїлю, який залишається головним лобістом продовження війни.
Ніч на середу 8 квітня була для світу однією з найбільш напружених з моменту повернення Дональда Трампа у Білий дім. Після погроз знищити іранську цивілізацію ударами по цивільній інфраструктурі та схожих випадів у відповідь, США та Іран оголосили про перемир'я на два тижні.
Як заведено в таких випадках, обидві сторони оголосили про свій успіх. "Це повна й остаточна перемога. 100 відсотків. Без сумніву", – заявив Трамп.
Про свою перемогу заявив також Іран. "Ми повідомляємо великому народу Ірану радісну новину про те, що майже всі цілі війни досягнуто, а ваші хоробрі сини довели ворога до стану історичної безпорадності та остаточної поразки", – йдеться у заяві керівництва Ірану, яка опинилася у розпорядженні CNN.
Навіть Об'єднані Арабські Емірати заявили про свою перемогу. "Ми перемогли завдяки епічній національній обороні, яка захистила суверенітет і гідність та зберегла наші досягнення перед обличчям жорстокої агресії", – йдеться у заяві радника президента ОАЕ Анвара Гаргаша в соцмережах.
Реальність, проте, складніша. Колись британський військовий теоретик Безіл Ліддел Гарт зазначав, що метою війни є досягнення кращого стану миру – хоча б тільки з вашої точки зору. А з цим у обох сторін якраз проблеми.
Досягнення США та Ізраїлю
США за підтримки Ізраїлю знищили більшість політичного та військового керівництва Ірану, включно з верховним лідером аятоллою Алі Хаменеї. Це призвело до втрати частини компетенцій, інституційної пам'яті, а також особистих зв'язків по всьому Близькому Сходу.
Новим лідерам, на чолі з сином вбитого Моджтабою Хаменеї, доводиться все це відновлювати – якщо не з нуля, то з дуже низької бази.
Також серйозно постраждали військові спроможності Ірану. Однак у цій сфері неможливо до кінця оцінити їх нинішній стан. Бравурні заяви про знищення більшої частини іранського потенціалу зіштовхуються з неприємним фактом – досі по Ізраїлю та арабських сусідах Ірану прилітає балістика і дрони.
І ще один неприємний для Ірану момент – опосередкований. Внаслідок цієї війни арабські монархії Затоки перестали бути нейтральними. Раніше вони, попри все, зберігали контакти з Тегераном, а це йому додавало різноманітні бенефіти: від можливості обходити санкції до приховування коштів своєї верхівки.
Куди важливіше, чого США та Ізраїль не змогли. Це ж можна записати в досягнення Ірану.
Переваги асиметричної війни
Режим ісламської республіки в Ірані, попри ліквідацію старої верхівки, вистояв. Ті, хто прийшов на заміну знищеним, відзначаються більшою радикальністю. Це далось взнаки уже через лічені тижні з початку конфлікту.
Ба більше, остаточно знято психологічний бар'єр для війни, який як-не-як зберігався у попередніх лідерів.
Важливо, що в Ірані досі зберігається сировина для ядерної зброї. Мова йде про понад 440 кг урану, збагаченого до 60%. Це трохи менше від 90%, що вважається збройовим рівнем. Наразі невідомо, де він.
За даними американської розвідки, уран може бути під завалами одного з ядерних об'єктів Ірану. США навіть розробляли спецоперацію, аби його відкопати та вивезти, але, схоже, відмовились від неї.
Цей уран був одним з чинників, які спонукали Ізраїль та США почати війну проти Ірану. Але тепер ця сировина не дуже і потрібна. Іран вже отримав її фактичний замінник – можливість блокувати Ормузьку протоку як засіб стримування.
Ядерна зброя потрібна Ірану для забезпечення власної безкарності під час агресивних дій в інших країнах Близького Сходу. Тепер безкарність, до певної міри, може забезпечувати блокування Ормузької протоки, якщо Тегеран не буде нахабнішати понад міру. Раніше така загроза була суто теоретичною, але тепер це цілком реально.
Своєю чергою США та їх партнери так і не знайшли спосіб розблокувати протоку без надмірної ескалації та значних ресурсів.
Кінець чи продовження
Обидві сторони зайшли в глухий кут, вважає співдиректор програм з питань зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник.
"Трамп, зрозуміло, не досягнув того, що він хотів досягти, зростає внутрішня опозиція цій війні в самих Сполучених Штатах, незадоволення практично всіх союзників. Звичайно, це формує клімат, який не сприяє продовженню війни", – сказав він.
В Ірані нове керівництво радикальніше, але точно не має суїцидальних нахилів. "При всіх тих бравурних заявах і тролінгу, який іранці дуже уміло роблять, вони не хочуть, щоб країну загнали в кам'яний вік, якщо почнеться руйнація мостів, електростанцій. І знову ж таки, якщо буде суттєве погіршення внутрішньої ситуації, то це теж загроза режиму", – додав Мельник.
На його думку, з пропозицій, які були озвучені публічно, за бажання можна скласти конструкцію, яка дозволить оголосити про успіх своїй внутрішній аудиторії, незалежно від їх реального змісту.
Іран висунув США 10 пунктів, заявивши, що Трамп їх прийняв. Серед іншого, це розблокування Ормузької протоки, повна виплата компенсацій Ірану за витрати на відновлення, відданість зняттю санкцій з Ірану, розблокування іранських коштів і заморожених активів.
Водночас серед пропозицій: збереження контролю Ірану над Ормузькою протокою, визнання права Ірану на збагачення урану, припинення дії всіх резолюцій Радбезу ООН та МАГАТЕ.
"Якщо обидві сторони будуть налаштовані на якісь компроміси, то тоді можна буде робити висновок про те, що не буде поновлення активної фази бойових дій", – підкреслив Мельник.
Принаймні публічно від США такі сигнали вже надходять. Трамп заявив, що буде тісно співпрацювати з новим керівництвом Ірану.
Додатково ускладнює ситуацію позиція союзників США. Якщо арабські монархії Затоки підтримують припинення війни, то зовсім інша справа з Ізраїлем.
За даними низки американських медіа, ізраїльський прем'єр був головним лобістом початку війни і в кінцевому підсумку схилив Трампа до неї, пообіцявши швидку перемогу. Неповна поразка Ірану, без зміни правлячого режиму, створює для Ізраїлю ризики в довшій перспективі.
По суті, повторюється ситуація минулого року після 12-денної війни. Тоді Ізраїль самочинно атакував Іран, аби знищити його ядерну програму. Цього так і не вдалося досягти, хоча на фінальному етапі до війни також приєдналися США. Як наслідок, Ізраїлю та США довелося розпочинати вже нинішню війну.
Зараз ця історія заходить на нове коло. Але проблема в тому, що після кожного разу Іран стає все агресивнішим (хоч і слабким), а в США все менше бажання приєднуватись до нових операцій, які лобіює Ізраїль.
Питання-відповідь (FAQ)
– Хто переміг у війні між США та Іраном у 2026 році?
– Офіційно обидві сторони оголосили про свій тріумф, проте фактичного переможця немає. США ліквідували верхівку режиму, але Іран зберіг контроль над критичною інфраструктурою та виснажив ресурси союзників, змусивши їх погодитися на перемир’я.
– Які умови висунув Іран для припинення бойових дій?
– Тегеран вимагає виконання 10 пунктів, ключовими з яких є розблокування всіх заморожених активів у США та повна виплата грошових компенсацій за руйнування. Також Іран наполягає на офіційному визнанні свого права на збагачення урану.
– Що буде з Ормузькою протокою після оголошення перемир’я?
– Наразі протока залишається під фактичним контролем Ірану, який використовує її як інструмент стримування замість ядерної зброї. США та їхні партнери не знайшли способу розблокувати цей морський шлях без загрози глобальної ескалації.
– Чому війна на Близькому Сході може відновитися найближчим часом?
– Головним ризиком є суперечність між союзниками: Ізраїль вважає перемир’я "неповною поразкою" Ірану і лобіює продовження ударів до зміни режиму. Водночас у США стрімко зростає внутрішня опозиція до війни, а Дональд Трамп не досяг поставлених цілей, що створює політичну безвихідь і ризик того, що Ізраїль розпочне нову атаку самостійно.