Технології вже не просто інструменти, а частина повсякденного життя, штучний інтелект став своєрідним співрозмовником. Він не засуджує, не перебиває, не кривиться, не забуває. Він доступний 24/7 і реагує майже миттєво.
Чи може ШІ стати найкращим співрозмовником, замінити друга або стосунки та як це впливає на життя, розповів для РБК-Україна психолог, ЕФТ-терапевт та консультант сервісу Betobee Володимир Цельнікер.
Іноді людина обирає звернутися саме до ШІ - не тому, що не має поруч друзів чи терапевта, а тому, що в певні моменти це здається безпечнішим.
Парадоксально, але в моменти найбільшої емоційної вразливості ми часто шукаємо не живу присутність, а щось дистантне, стерильне, передбачуване.
У сучасному світі стосунки людей із людьми значно змінилися порівняно ще з часом, що був років 20 тому. Робота, життя, спілкування. Все стає дедалі дистантним і швидким. Люди стають більш автономні від інших людей. Це не могло не торкнутися і ніші психології.
ШІ впевнено займає нішу онлайн радника, який підтримує, скаже слова підтримки. Він добре знає техніки емпатичного слухання. І може використовувати елементи різних терапевтичних підходів.
Але ось тільки один нюанс. Він все ж таки не жива людина. Так чи достатньо ШІ для повноцінної психологічної підтримки? І чому люди все частіше обирають його?
Є кілька типових ситуацій:
"Жива людина - це завжди дзеркало. А дзеркало може показати щось, що не хочеться бачити: нашу залежність, нашу потребу в підтримці, нашу злість, дитячість, невпевненість. А ШІ - ні", - наголошує психолог.
ШІ не оцінює, не має власного настрою, не відволікається на свої проблеми. Він не страждає від емоційної перевтоми, не дивиться криво, не затримує паузу так, що стає ніяково. Він не має власних потреб - а значить, не залежить від нас. У цьому й полягає прихована спокуса - це контакт без ризику.
Як казав Мартін Бубер "Справжня зустріч відбувається тоді, коли дві свідомості взаємно визнають одна одну - не як функції, не як ролі, а як живі "Ти". І очевидно це є тою причиною, за якою все ж таки ШІ ще не може замінити повноцінно психотерапію. Про те, все ж таки в певних ситуаціях він може дати певне полегшення.
Полегшення найчастіше виникає від двох речей:
Можливість виговоритись. Коли можна сказати все - без побоювання, що це "займе занадто багато часу" або "навантажить" когось.
Відчуття, що тебе чують і розуміють. Навіть якщо це алгоритм, навіть якщо відповідь - відтворення патернів мови. Сама форма діалогу створює відчуття присутності. Принаймні певною мірою.
"Ми давно знаємо з психології, що людині іноді достатньо симуляції уваги, щоб відчути полегшення. Це той самий ефект, коли люди говорять з домашніми тваринами або з небом уночі - не очікуючи реальної відповіді. ШІ лише робить це доступнішим. Але полегшення не завжди означає внутрішні зміни", - каже Володимир Цельнікер.
Це залежить від того, що почалось усередині. У багатьох випадках ШІ працює як "емоційний протез": він знімає гостроту переживання, але не трансформує його. Це як холодний компрес при болю - полегшує, але не лікує.
Штучний інтелект може структуровано, логічно й спокійно розкласти емоцію по поличках. Це справді знижує інтенсивність переживання. Але те, що зникає напруга, не означає, що розв’язана причина.
ШІ дає ілюзію стабільності:
А людина - жива. І непередбачувана. А значить, може:
"Доктор Стівен Мітчелл (провідний теоретик реляційного психоаналізу) писав: "Справжня зустріч завжди містить ризик". ШІ не ризикує. І ми також не ризикуємо. Але саме ризик створює справжню близькість", - додає експерт.
Так, може. Особливо коли взаємодія з ним стає "безпечним притулком", де немає фрустрації та де не потрібно тренувати вміння:
"Живі стосунки вимагають сили. Вони вимагають гнучкості й ризику. Інколи й болю. Якщо людина вже має схильність уникати емоційної близькості, вона може легко замінити живі стосунки цифровою взаємодією, де немає конфліктів, де її не побачать у слабкості, де вона не відчує себе незручно чи відкинуто", - пояснює психолог.
Що стається, коли ми вимикаємо чат? Ми втрачаємо опору, яка здавалась стабільною. Але вона була тимчасовою. Бо контакт з ШІ не має тяглости. Він не пам'ятає нас таким, якими ми були вчора, не бачить нашого росту, не має власного досвіду поруч з нами. Він не переживає стосунки - він їх моделює.
Людські стосунки - це завжди історія. Історія, яка триває. Зі спогадами, зворотним зв'язком, інтонаціями, жестами. З моментами, які накопичуються і формують довіру. У віртуальному контакті цього немає.
Тому після розмови з ШІ інколи з'являється легка пустка: ніякого продовження, ніякої взаємності. І постає питання: "Чи була там близькість, а може лише її ілюзія?"
ШІ може бути корисним інструментом, щоб:
"Але емоційний розвиток, стосунки, близькість, довіра, процес психотерапії та глибинних змін це зовсім не про алгоритми. Це про ризик, про зустріч, про взаємність, про двох людей, які намагаються бути ближче та зрозуміти одне одного. Іноді невпевнено, іноді сміливо, але разом. ШІ може бути першим кроком в терапії. Але подальші кроки мають бути за живими людьми", - резюмує Володимир Цельнікер.