Масові вимирання на Землі могли бути не випадковими: фізик знайшов пояснення

За гіпотезою Мюллера, Немезида - це червоний карлик із масою щонайменше 5 відсотків від маси Сонця, який рухається витягнутою орбітою навколо спільного центру мас із нашою зорею.

Коли він наближається до найщільнішої частини Хмари Оорта, його гравітація збурює орбіти мільярдів крижаних тіл і спрямовує частину з них у бік внутрішньої Сонячної системи.

Такі періоди, за припущенням науковця, спричиняють тривалі кометні дощі, які можуть тривати близько мільйона років. Мюллер пов'язує цю гіпотезу з даними про можливу циклічність масових вимирань на Землі - приблизно раз на 26 мільйонів років.

Один із таких періодів припав на межу крейдового та палеогенового періодів, близько 66 мільйонів років тому, коли вимерли динозаври.

Дослідник припускає, що причиною катастрофи могла бути комета, а не астероїд, який, за загальноприйнятою версією, впав поблизу сучасного півострова Юкатан. Водночас наслідки зіткнення небесних тіл подібного розміру можуть бути настільки схожими, що розрізнити їх непросто.

На відміну від випадкових зближень із зорями, вплив Немезиди мав би повторюватися регулярно. За розрахунками Мюллера, така закономірність могла зберігатися протягом останніх 250 мільйонів років.

Читайте більше: Blue Origin суттєво здешевить космічні запуски: що зміниться у ракеті New Glenn

Чому астрономи досі не знайшли таємничу зірку?

Головний аргумент скептиків полягає у тому, що звичайний червоний карлик давно мав потрапити у поле зору телескопів. Однак Немезида рухається разом із Сонцем навколо спільного барицентру, через що її власне зміщення на тлі далеких зірок залишається мінімальним.

Серед головних причин, чому об'єкт складно виявити, виділяють:

• Тьмяність (8-ма або 9-та зоряна величина), що унеможливлює спостереження неозброєним оком.
• Розташування у площині екліптики, де зірка ховається серед мільйонів інших об'єктів зовнішньої Сонячної системи.
• Відсутність відчутного радіального руху відносно нашої системи.

Не пропустіть цікаве: У Землі з’явився новий супутник: чому він залишиться лише до грудня

Перспективи нових досліджень

Походження Хмари Оорта, яка, за оцінками астрономів, простягається на відстань до 1,6 світлового року від Сонця, досі залишається предметом досліджень.

Вважається, що вона сформувалася з планетезималей - невеликих тіл ранньої Сонячної системи, - а також матеріалу сусідніх зірок із зоряного скупчення, в якому народилося Сонце, та захоплених міжзоряних об'єктів.

Більше даних про цю віддалену область астрономи сподіваються отримати завдяки обсерваторії імені Віри Рубін. Вона допоможе виявити значно більше довгоперіодичних комет і точніше визначити їхні орбіти.

Це дасть змогу перевірити гіпотези про походження цих об'єктів та можливий вплив на них інших зірок.

Водночас безпосередньої загрози для Землі немає: за оцінками дослідників, наступний масштабний кометний дощ, здатний завдати планеті серйозної шкоди, може статися не раніше ніж через 12-15 мільйонів років.