Космічна таємниця віком 80 000 років: у льоду Антарктиди знайшли сліди вибухів зірок
Сліди вибухів наднових знайшли під кригою Антарктиди (фото: NASA/JPL-Caltech)
Антарктичний лід зберіг сліди вибухів далеких зірок - вони розкрили, крізь які космічні хмари проходила Сонячна система. Рідкісний ізотоп заліза допоміг ученим відтворити її шлях за останні 80 тисяч років.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на дослідження, опубліковане у науковому журналі Physical Review Letters.
Антарктичний лід як галактичний архів
Традиційна астрономія вивчає світло далеких об'єктів за допомогою телескопів, проте аналіз антарктичного льоду пропонує інший підхід - дослідження залишків зоряного пилу безпосередньо на Землі.
Під час вибухів наднових у космос викидаються різноманітні елементи, серед яких є рідкісний радіоактивний ізотоп заліза-60.
Частки цього пилу дрейфують галактикою і поступово осідають на поверхні нашої планети. Накопичуючись у шарах антарктичного снігу, вони утворюють часовий хронікальний шар, який зберігається протягом десятиліть і тисячоліть.
Результати аналізу та розгадка сигналу
Під час попередніх досліджень 500 кілограмів снігу науковці зафіксували наявність заліза-60, що викликало дискусії щодо його походження.
Для перевірки гіпотез автори роботи виділили та проаналізували атоми ізотопу з 300 кілограмів льоду віком від 40000 до 80000 років.
За допомогою методу прискорювальної мас-спектрометрії вчені виявили наступні факти:
Показники заліза-60 у давньому льоду виявилися суттєво нижчими за рівні, зафіксовані в сучасному снігу та океанічних відкладеннях.
.png)
Радіоактивний ізотоп, прихований у стародавньому антарктичному льоді, може свідчити про проходження Сонячної системи крізь сусідні хмари міжзоряної речовини (фото: Інститут імені Альфреда Вегенера/Естер Горват)
Зміна концентрації ізотопу відбулася на відносно короткому астрофізичному проміжку часу, що виключає теорію про довготривалий "залишковий шлейф" від давніх наднових.
Зменшення обсягів пилу збігається з розрахунками астрономів, згідно з якими Сонячна система увійшла до складу Локальної міжзоряної хмари в період між 40000 та 124000 роками тому.
Неузгодженості та подальші дослідження
Отримані дані підтверджують, що структуру міжзоряних хмар закарбовано в геологічному розрізі Землі.
Водночас виявлена кількість заліза-60 виявилася меншою за теоретично очікувану для хмар, які виникли безпосередньо внаслідок вибуху зірки.
Науковці планують продовжити дослідження глибших і давніших шарів антарктичного льоду, щоб остаточно з'ясувати походження та повну історію навколишніх міжзоряних хмар.
