Конституція заради встановлення миру: чому Вірменії потрібні зміни

Результати виборів: чому перемога Пашиняна не є повною

7 червня у Вірменії відбулися парламентські вибори, за підсумками яких правляча партія Нікола Пашиняна "Громадянський договір" зберегла лідерство, набравши 49,81% голосів.

Однак менше ніж 50% голосів роблять цю перемогу неповною. Пашинян зберіг владу, але не отримав достатнього мандата для зміни Конституції.

Внесення змін до Конституції є найважливішим політичним елементом остаточного мирного врегулювання та розвитку відносин між Баку та Єреваном.

Річ у тім, що в преамбулі чинної Конституції згадується "Декларація про незалежність", спрямована на об’єднання Вірменської РСР і Нагірного Карабаху, який із початку 1990-х років і до 2023 року визнавався Радою Безпеки ООН окупованою територією Азербайджану.

Іншими словами, використовуючи преамбулу нинішньої Конституції, реваншисти з вірменського політичного істеблішменту могли б легко розпочати новий виток регіонального конфлікту. А потім у своїх пропагандистських медіа просувати тезу про те, що для цього в вірменському законодавстві існує певна легітимна основа.

Росія та реваншисти: спроби дестабілізації регіону

Водночас реваншистський прошарок, який відкрито підтримується Росією, зазнав поразки на виборах. Самвел Карапетян і Роберт Кочарян позбавлені можливості перезапустити відносини з Путіним, розпочати мілітаризацію країни та відкрито готуватися до нової війни. Але вони можуть перешкоджати Пашиняну в проведенні конституційної реформи. Тому що головним вигодонабувачем нестабільності на Кавказі є Росія.

Мирний договір між Азербайджаном і Вірменією вигідний і країнам регіону, і Туреччині з Європою, і США. А ось Кремль, який протягом трьох десятиліть виступав геополітичним арбітром у регіоні, втратить залишки свого впливу.

"Протягом десятиліть РФ утримувала конфлікт у замороженому стані, використовуючи свою військову присутність і роль посередника для здійснення тиску як на Вірменію, так і на Азербайджан", - наголошувала у серпні 2025 року Financial Times.

Саме тому адміністрація Путіна наказала пропагандистським ЗМІ подавати результати виборів у Вірменії як "поразку" прозахідного Пашиняна, акцентуючи увагу виключно на недосягненні 50%. Про це незалежному виданню Meduza розповів співробітник одного з лояльних Кремлю медіа.

Легко передбачити, що проросійськи налаштовані чиновники на Кавказі та в ЄС, а також численні "корисні ідіоти" невдовзі почнуть голосно закликати до підписання миру між Азербайджаном і Вірменією "як є" - не чекаючи конституційних реформ.

Але під мирною оболонкою цих гасел уже зараз можна розгледіти кремлівську методичку, покликану сіяти хаос у регіоні традиційних інтересів Росії.

Європейський шлях та необхідність конституційних змін

Міжнародним експертам і вільному суспільству важливо пам’ятати, що мирний договір на Кавказі не зводиться до нормалізації відносин між Пашиняном і Алієвим. Це має бути перезапуск відносин двох народів, народів, які обрали курс на співпрацю, відкритість і процвітання. І справа не лише в загрозі нової війни.

Без підписання повноцінного мирного договору та внесення поправок до Конституції неможливе розблокування регіональних комунікацій - про це неодноразово заявляли лідери Азербайджану та Туреччини.

Водночас саме "відкриття" регіону є найбільш прямим шляхом до економічного процвітання та реальної переорієнтації Вірменії з Росії на Європу.

Пашинян неодноразово демонстрував, що розуміє і визнає необхідність внесення змін до Конституції. Тут доречно згадати його цитату, де він порівнює Вірменію з людиною в червоному одязі, якій потрібно пройти дорогою, вздовж якої з обох боків стоять бики.

У тому ж інтерв’ю 2024 року він заявив, що "в червоному вбранні ми не зможемо пройти цей шлях", маючи на увазі саме необхідність конституційної реформи.

Майбутнє Вірменії: відмова від логіки минулих конфліктів

Майже 50% виборців, які проголосували за Пашиняна 7 червня, є індикатором того, що народ Вірменії чудово розуміє ці деталі. Значна частина вірменського суспільства готова до змін і хоче їх.

Попри відсутність абсолютної більшості, яка дозволяє йому самостійно ініціювати референдум, вірменський прем’єр усе ще може запустити процес зміни Конституції, якщо заручиться підтримкою частини опозиційних депутатів. Аналітичний центр Європейського Союзу EUISS зазначає, що "саме тут будуть зосереджені зусилля Росії зі зриву мирного процесу".

Вірменії потрібна Конституція, яка працює на завтрашній день, а не утримує країну в політиці кінця 1980-х років. Південний Кавказ де-факто живе в іншій реальності, а Карабах більше не є предметом переговорів.

Якщо вірменський народ справді прагне миру, економічного розвитку та відкриття регіональних комунікацій, йому належить зробити наступний крок - прибрати з правової системи все, що заважає Вірменії вийти з логіки конфлікту та зосередитися на розвитку країни.

Саме цей курс об’єктивно необхідний не лише для Вірменії та Азербайджану, а й для всього регіону та Європейського Союзу.