Земля не існуватиме вічно: Сонячна система постійно змінюється, наближаючи нові космічні загрози. Астрономи назвали 4 сценарії, які можуть знищити нашу планету і систему, у якій вона знаходиться.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на BBC Sky At Night Magazine.
Удари космічних тіл - це не фантастика, а доведений факт. Так, падіння 10-кілометрового астероїда 66 мільйонів років тому в районі півострова Юкатан призвело до вимирання динозаврів.
Навіть об'єкт розміром із будинок на швидкості близько 50 тисяч км/год здатен викликати вибух потужністю як у атомної бомби та зруйнувати будівлі у радіусі 8 кілометрів.
Зіткнення з астероїдом діаметром 11-13 км викличе цунамі, підніме в атмосферу тонни пилу та заблокує сонячне світло, що спричинить глобальне похолодання.
А камінь розміром 97 км повністю знищить усе живе.
Зауважимо, що завдяки спостереженням NASA та випробуванням системи DART людство вже вчиться змінювати траєкторії небезпечних астероїдів.
Астрономи припускають, що Сонячна система залишатиметься стабільною щонайменше ще 40 мільйонів років.
Проте надалі гравітаційні взаємодії між гігантами можуть вибити внутрішні планети з їхніх орбіт. Через вплив Юпітера існує ймовірність, що орбіта Меркурія сильно витягнеться протягом 5 мільярдів років.
Це загрожує масштабною катастрофою:
Супутник Землі повільно дрейфує геть зі швидкістю близько 3,8 см на рік. Гравітація Місяця створює океанські припливи, які гальмують обертання Землі, а втрата кутового моменту компенсується прискоренням самого супутника та його віддаленням.
Цей процес матиме незворотні наслідки, а саме:
Зміна клімату: послаблення припливів зруйнує прибережні екосистеми та змінить океанські течії, що формують погоду.
Втрата сезонності: Місяць стабілізує нахил земної осі. Якщо ця стабільність порушиться, звична зміна пір року зникне.
Зникнення сонячних затемнень: через 600 мільйонів років Місяць буде занадто далеко, щоб повністю перекривати сонячний диск.
Приблизно через 5 мільярдів років у ядрі Сонця вичерпається водневе паливо. Зоря почне стискатися, нагріватися та синтезувати гелій у важчі елементи.
Термоядерні реакції у зовнішніх шарах змусять Сонце розширитися до розмірів червоного гіганта.
У процесі передсмертної еволюції Сонце поглине та випарує Меркурій і Венеру. Навіть якщо Земля уникне поглинання, її атмосфера та поверхня будуть повністю спалені потужною радіацією.
Втративши майже половину маси, Сонце послабить гравітаційне тяжіння, через що орбіти вцілілих планет-гігантів віддаляться у два рази далі, ніж вони є сьогодні.