Кінець "Дружби": як США та ЄС готують фінальний удар по енергетичній імперії Орбана

Євросоюз та США починають остаточно витісняти російські енергоресурси з Європи, залишаючи Орбана перед складним вибором. 

Як великий переділ енергоринку позбавляє Кремль останніх важелів впливу на континенті – читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.

Читайте також: Чому Орбан та Фіцо почали атаку на Україну: шантаж "Дружбою" та вибори в Угорщині

Головне:

• 15 квітня: Єврокомісія презентує юридичну заборону на імпорт російської нафти через "Дружбу".
• Більшість замість одностайності: Брюссель планує обійти вето Угорщини через регламент REPowerEU, де не потрібна згода всіх країн.
• Контракт із Chevron: Угорщина вже почала диверсифікацію, підписавши угоду на постачання американського газу.
• Пресинг США: Вашингтон посилює тиск на Угорщину, змушуючи купувати власний газ замість російського.

Угорщина поряд зі Словаччиною залишаються найбільшими покупцями вуглеводнів РФ у Європі (інфографіка: РБК-Україна)

В Угорщині продовжуються виборчі перипетії – вперше за багато років Віктор Орбан може втратити владу. Але паралельно триває інший процес – переділ європейського енергетичного ринку.

Історія з нафтопроводом "Дружба" знову підсвітила давню проблему російських газу та нафти, які все ще надходять в Угорщину і Словаччину.

На тлі нинішніх подій Єврокомісія 15 квітня представить юридичну пропозицію про постійну заборону на імпорт російської нафти. Це станеться через три дні після парламентських виборів в Угорщині. І це лише один з аспектів неминучого процесу. Рано чи пізно, російської нафти і газу у Європі не стане.

"Це ущільнення санкцій проти Росії. Для нас, звісно що не залишається чого транспортувати по "Дружбі". Ми хіба що зможемо постачати наш невеликий нафтовидобуток на НПЗ в Чехії. Але в Росії зникнуть політичні важелі впливу в регіоні", – сказав РБК-Україна президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

Проте за цією геополітичною перемогою, якщо вона таки відбудеться, стоїть складна шахова партія. У ній економічні інтереси угорських еліт, стратегічні розрахунки Брюсселя та "бізнес-дипломатія" Вашингтона сплітаються у заплутаний вузол.

Угорський гігант

Угорщина отримує російську нафту на 15–20 % дешевше, ніж вона могла б її брати в інших покупців. Саме це – одна з головних причин енергетичних "успіхів" країни. Угорська нафтогазова компанія MOL Group стала одним з найбільш помітних гравців Центрально-Східної Європи.

"MOL Group – в принципі достатньо потужна європейська компанія. Так, вона не порівнювана із Shell чи TotalEnergies, але в регіоні центральної Європи вони мають серйозні позиції", – сказав Михайло Гончар.

Компанія, заснована 1991 року як правонаступник державного тресту, після приватизації 1995-го обрала стратегію регіональної експансії.

MOL володіє низкою активів поза межами Угорщини (інфографіка: РБК-Україна)

Серед іншого, MOL домінує в Словаччині, що є однією з причин, чому тамтешній прем'єр Роберт Фіцо так активно виступає у тандемі з Орбаном щодо нафтопроводу "Дружба".

Саме Віктор Орбан зробив MOL частиною своєї енергетичної та політичної машини. У 2011 році уряд викупив 21,2 % акцій компанії в російського "Сургутнефтегазу". Ще три фонди, пов’язані з Орбаном – Mathias Corvinus Collegium, Maecenas Universitatis Corvini та MOL New Europe Foundation – контролюють близько 30 % акцій MOL.

Прибутки від дешевої російської нафти, яку компанія перепродає за ринковими цінами, йдуть не на зниження цін для угорців – навпаки, пальне в Угорщині у 2025 році було на 18 % дорожче, ніж у Чехії. При цьому операційний дохід MOL зріс на 30% порівняно з довоєнним рівнем.

Тіньові гроші

За оцінками Center for the Study of Democracy, ці надприбутки "опосередковано фінансують тіньові мережі впливу Орбана в Угорщині".

У 2000-х MOL створювала спільні підприємства з російською компанією ЮКОС і купувала видобувні ділянки в Сибіру. Пізніше ці активи були продані або повністю заморожені після 2022 року.

У 2009 році російська компанія "Сургутнефтегаз" купила понад 20% акцій угорського гіганта. Згодом уряд Орбана розцінив це як спробу взяти контроль над стратегічною компанією, і вже 2011 року держава викупила цей пакет назад.

Головним же "мостом" між MOL та російськими компаніями став маловідомий трейдер Normeston Trading, свідчить розслідування OCCRP/iStories.

З боку РФ за ним стояли люди з кола близького до Кремля олігарха Геннадія Тимченка та колишні топ-менеджери Lukoil. З угорського – близькі до Орбана бізнесмени Іштван Гаранчі та Дьордь Надь, а також колишній консультант MOL Імре Фазакаш.

При цьому говорити про повну підконтрольність MOL Орбану не варто. Зважаючи на масштаб компанії, це щонайменше симбіоз. Більше того, MOL зіграла не останню роль у перетворенні Орбана з політика-ліберала, яким він був під час свого першого терміну наприкінці 90-х, на того, ким він є зараз.

"Чинник MOL у нас є недооціненим. В Угорщині вони були тою залаштунковою силою, яка теж впливала на Орбана, спрямовуючи його до "прагматичної", на їх думку, співпраці з Росією", – зазначив Михайло Гончар.

Сьогодні MOL може стати покупцем активів російських компаній Лукойл та Роснєфть у Європі. Вони їх продають після того, як минулого року США наклали на них санкції.

Так, 20 січня MOL підписала попередню угоду з "Газпром нєфть" про купівлю контрольного пакету акцій сербської нафтової компанії NIS. Це дозволить єдиному НПЗ Сербії в Панчево вийти з-під санкцій США.

Також компанія заявляла про наміри купити російські мережі АЗС в Болгарії, Румунії, Північній Македонії, Чорногорії та Хорватії. Однак поки що цьому заважають низка чинників у кожній країні – від протидії місцевої влади, наявності інших бажаючих отримати російські активи і до необхідності отримати дозвіл фінансового регулятора США щодо виведення їх з-під санкцій.

Друга енергетична "голка", на якій сидить Угорщина, – газова. Імпорт "блакитного палива" йде не через MOL, а перш за все через державну компанію MVM CEEnergy. Вона має довгостроковий контракт з російським Газпромом, що забезпечує близько 90% газового імпорту в Угорщину.

Хоча це друге джерело прибутків для оточення Орбана, компанія не може похвалитися такою ж суб'єктністю, як MOL, і є повністю підконтрольною владі.

ЄС завдає удару по російській нафті

Шлях ЄС до енергетичної незалежності від Кремля, який розпочався у 2022 році, був повільним і болісним. Практично одразу ЄС відмовився від російського вугілля. Потім, у грудні 2022-го – від сирої нафти, яку транспортували морем.

У лютому 2023 року санкції розширили на російські нафтопродукти. За цей час частка Росії в імпорті нафти до ЄС обвалилася з понад 25% до менш ніж 3%, а більшість країн, як-от Німеччина та Польща, добровільно відмовилися навіть від трубопровідних постачань.

Поки Угорщина і Словаччина тримаються за винятки із санкцій, ЄС готує ґрунт для повного закриття "нафтового крану" з Росії. Стратегічна мета Єврокомісії незмінна – припинення будь-якого імпорту сировини з РФ до кінця 2027 року.

Зараз процес переходить у юридичну площину: готується документ, який має скасувати тимчасовий дозвіл на постачання через південну гілку нафтопроводу "Дружба".

За даними Reuters, Єврокомісія планує закріпити повну відмову від російської нафти на рівні законодавства. Це означає, що навіть у разі гіпотетичного завершення війни в Україні чи зняття з Росії частини санкцій юридична заборона на імпорт діятиме як автономний запобіжник.

Читайте також: Україна проти Орбана та бюрократії. Хто найбільше заважає вступу країни до Євросоюзу

Найцікавіше, як саме Брюссель планує обійти неминуче вето Угорщини. Європейські дипломати в коментарі Politico пояснюють, що цього разу ставку зроблять на механізм "кваліфікованої більшості".

Замість того, щоб намагатися домовитися з Орбаном у межах чергового санкційного пакету, де потрібна одностайність, обмеження можуть впровадити як частину оновленого регламенту щодо енергетичної диверсифікації REPowerEU. Це дозволить схвалити рішення голосами 25 країн, фактично обійшовши Угорщину та Словаччину.

Нафтопереробний завод Slovnaft у Словаччині, який належить MOL (фото:Getty Images)

Реакція Будапешта на цю ідею прогнозована. Угорщина вже пригрозила звернутися до Суду ЄС. Однак у Брюсселі до цього готові.

Єврокомісар з питань енергетики Дан Йоргенсен підкреслив, що альтернативи російській нафті доступні. Приміром, постачання з інших країн можливі по нафтопроводу Adria через Хорватію. Це означає, що навіть у випадку позовів в Угорщини в судах буде мало шансів на успіх.

Дружній тиск Штатів

Удару по російських енергоносіях завдають і США. Проте для Вашингтона ключовою є не нафта.

США вже тривалий час заміщують російський газ у Європі власним. До повномасштабного вторгнення Росії, у 2021 році Європа отримувала від Штатів лише 4–5 % газу. Перш за все це були постачання зрідженого природного газу (ЗПГ) через спеціальні термінали.

Після 2022-го частка США зросла в рази, оскільки Євросоюз відмовляється від російського газу.

Американські компанії поступово займають місце РФ у Європі (інфографіка: РБК-Україна)

США також заповнили нішу щодо нафтопродуктів. Після ембарго ЄС на російські дизель і бензин з 2023 року американський експорт дизельного палива до Європи сягає рекордних показників. Приміром, за даними Kpler/Vortexa, в січні цього року він склав 336–410 тис. барелів на добу.

Угорщина все ще тримається за дешевий трубопровідний газ з Росії, але під тиском США поступово йде на компроміси. Не останню роль тут відіграє бажання Орбана підтримувати теплі стосунки з президентом США Дональдом Трампом.

В листопаді минулого року, під час візиту Орбана у США, Угорщина зобов'язалася купувати американський ЗПГ. У грудні угорська державна компанія MVM підписала конкретний 5-річний контракт з американською Chevron. Угода передбачає постачання 400 мільйонів кубічних метрів ЗПГ щорічно.

Газ, ймовірно, надходитиме через термінал у Хорватії на острові Крк або інші подібні маршрути. Втім, це все одно лише 10 % від загального споживання Угорщини. Для порівняння, у 2025 році країна імпортувала близько 7,5 млрд куб. м російського газу.

Втім, схоже, поки що Вашингтон готовий закривати очі на небажання Орбана переходити на американський газ.

Читайте також: "Маємо перемогти і їх": Орбан поскаржився Рубіо на Україну

Відносини Угорщини і США розвиваються у паралельних площинах. В ідеологічній частині між прихильниками ідей MAGA і Орбаном панує повне суголосся.

"Радикальним республіканським консерваторам угорський прем’єр потрібен як троянський кінь у ЄС, що й надалі послаблюватиме Союз та просуватиме там ідеї сувереністів. Проте бізнес є бізнес, тож підтримку поєднуватимуть із тиском у цих питаннях", – сказав РБК-Україна заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергій Герасимчук.

Зміни після виборів

Після виборів 12 квітня тиск США на Угорщину щодо газу посилиться, погоджуються опитані РБК-Україна експерти. Якщо Орбан знову втримається при владі, на нього чекатиме жорстка бізнес-логіка Трампа.

"Орбан вже пішов на певні поступки у питаннях ядерної енергетики, впускаючи на свій ринок Westinghouse, хоча дотепер монополія "Росатому" вважалася беззаперечною. Нафтогазові питання американці теж "дотискатимуть". Щоправда, вже після виборів. Нашкодити Орбану напередодні них Вашингтон все ж не хоче", – зазначив Герасимчук.

Прикметним у цьому плані був нещодавній візит в Угорщину і Словаччину держсекретаря США Марко Рубіо. З одного боку, він явно висловив Орбану політичну підтримку та додав політичних балів перед виборами. З іншого – прямо заявляв напередодні, що буде говорити про відмову від російських енергоносіїв.

При цьому можлива зміна влади в Угорщині може хіба що прискорити цей процес. Суперник Орбана Петер Мадяр та його команда відкрито заявляють про плани відмовитися від російських енергоносіїв.

"Ми повинні диверсифікувати постачання, щоб мати альтернативу. Наразі Угорщина в енергетичному секторі (нафта та газ) на 87 % залежить від одного джерела – Росії. Навіть відкинувши політичний аспект, це не добре", – вважає радник Мадяра з економічних питань Іштван Капітань.

До слова, Капітань раніше багато років працював топ-менеджером американської нафтовидобувної компанії Shell. Інша радниця Мадяра, відповідальна за зовнішню політику – Аніта Орбан (не родичка чинного прем'єра), раніше займалася енергетичною дипломатією і також є палкою прихильницею відмови від постачань з Росії.

Читайте також: Вибори-2026: США, Угорщина, Ізраїль. Чому кожні з них важливі для України

Втім, попри те, що опозиція не викликає у США відторгнення, до того "бромансу", який є між Орбаном і Трампом – дуже далеко.

"Звісно, якщо Петер Мадяр переможе, то вже наявні бізнес-зв’язки його команди з американцями матимуть додану вартість. Проте команда Трампа ставитиметься до нього з обережністю", – вважає Сергій Герасимчук.

За його словами, зустріч Мадяра і прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска на полях Мюнхенської конференції стала для американців сигналом – "Тиса" налаштована до співпраці з європейською елітою, а отже є для представників MAGA чужою.

"Весь океан у одній краплі"

Те, що відбувається навколо Угорщини – наочна ілюстрація того, як Центрально-Східна Європа перетворюється на простір боротьби між двома різними підходами до безпеки.

З одного боку – Брюссель, який через юридичні норми та регламенти на кшталт REPowerEU намагається вибудувати колективну броню проти російського впливу.

З іншого – Вашингтон, який за адміністрації Трампа робить ставку на прямі, часто персоналізовані угоди.

Марко Рубіо і Віктор Орбан в Будапешті (фото: Getty Images)

Для України цей переділ ринку має стратегічне значення. Остаточне закриття південної гілки "Дружби" та перехід Угорщини на американські ЗПГ і ядерне паливо – це не лише удар по доходах Кремля, а й демонтаж останніх важелів енергетичного шантажу, які Росія десятиліттями використовувала в нашому регіоні.

Проте майбутня конфігурація сил залежатиме від того, чи зможе Київ та європейські столиці адаптуватися до нової реальності дипломатії США у стилі "ти – мені, я – тобі".

"Регіон надто дрібний і розколотий з точки зору Вашингтону, тож тут застосовуватимуть транзакційну політику та "батіг і пряник"", – підкреслив Сергій Герасимчук.

"Пряники" дістануться тим, хто допомагатиме Вашингтону балансувати вплив Брюсселя, відкриватиме ворота для американського капіталу та демонструватиме персональну лояльність Дональду Трампу.

Натомість "батоги" чекають на тих у Європі, хто готовий чинити опір команді Трампа в їхньому бажанні панувати на енергетичному ринку.

У підсумку, хто б не переміг 12 квітня в Угорщині – Віктор Орбан чи Петер Мадяр – простір для "особливих стосунків" із Москвою стрімко стискається. Об’єднана юридична воля ЄС та енергетична експансія США, хоч і мають різні мотиви, працюють на один результат: перетворення російських енергоносіїв з "чорного золота" на токсичний актив, від якого Європа нарешті може позбутися.

Запитання-відповіді (FAQ):

– Коли ЄС повністю заборонить імпорт російської нафти через Угорщину?

– Єврокомісія планує представити юридичну пропозицію про повну заборону імпорту 15 квітня 2026 року. Остаточна стратегічна мета Брюсселя - повне припинення постачань сировини з РФ до кінця 2027 року.

– Як Євросоюз планує обійти вето Віктора Орбана щодо нафтових санкцій?

– Брюссель планує використати механізм «кваліфікованої більшості» в межах регламенту REPowerEU. Це дозволить ухвалити рішення голосами 25 країн-членів, не потребуючи одностайної згоди Угорщини та Словаччини.

– Чи зможе Угорщина вижити без російських енергоносіїв?

Так, альтернативні маршрути вже існують. Нафта може постачатися через нафтопровід Adria із Хорватії, а дефіцит газу вже частково покривається 5-річним контрактом з американською компанією Chevron.

– Як результати виборів в Угорщині вплинуть на енергетичну політику країни?

– Переобрання Орбана означатиме продовження тиску з боку США (формат «батога і пряника» Трампа), тоді як перемога Петера Мадяра призведе до швидкої диверсифікації. Опозиція вже заявила про плани терміново зменшити 87-відсоткову залежність країни від Росії.

– Чому США тиснуть на Угорщину щодо відмови від газу з РФ?

– США реалізують стратегію заміщення російського газу власним зрідженим природним газом (ЗПГ), частка якого на ринку ЄС вже перевищила 27%. Окрім економічної вигоди, Вашингтон прагне ліквідувати політичні важелі впливу Кремля в Центральній Європі.