10 жовтня світ відзначає День психічного здоров’я. Ми живемо у час, коли турбота про психічне здоров’я стала не розкішшю, а життєвою необхідністю. Війна, постійна тривога й інформаційний тиск виснажують не менше, ніж фізична праця, тому емоційна стійкість сьогодні - такий самий ресурс, як здорове серце чи міцні легені.
РБК-Україна поговорило з психологинею Даріною Аітовою, керівницею програмного відділу "СпівДія Діти", про те, як війна впливає на психіку українських родин, чому навіть найсильніші можуть вигоріти, і як допомогти собі та близьким зберегти внутрішній баланс.
З понад трьох років повномасштабної агресії Росії проти України, психічне здоров’я українців опинилося під тяжким тиском. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, минулого року 46 % українців заявляли про втрату стану здоров’я (порівняно з довоєнним періодом), а проблеми з психікою охоплюють до 41 % населення.
У нещодавньому опитуванні VoxUkraine, проведеного у травні 2025-го, виявилося, що 33,5% українців ймовірно мають симптоми тривожності, а 28,2% - депресивні симптоми. Ці показники перевищують довоєнні рівні майже в шість разів.
Дослідження, опубліковане у журналі International Journal of Mental Health Systems від BioMed Central, показало, що що вже за рік після повномасштабного вторгнення 44,2% дорослих в Україні мали симптоми депресії, 23,1% - тривожні симптоми, а 14,4 % - можливий ПТСР, ще 8,9% - комплексний ПТСР (CPTSD).
За даними Європейської психіатричної асоціації, у дітей, особливо у тих, хто зазнав руйнувань чи переселення, також фіксують значний рівень травматичних симптомів - ПТСР, тривожність, депресивні риси, порушення поведінки.
"Ці статистики - не просто цифри. За ними - люди: мами й тати, діти, які кожного дня живуть в умовах страху, втрат, змін, намагаючись", - говорить психологиня.
Вона додає: сім’я - це система, де переживання одного її члена можуть впливати на всіх інших. Якщо хтось з батьків системно перебуває в стані тривоги, страху чи пригніченості, це може:
Особливо небезпечно, коли всі члени родини водночас переживають психоемоційне навантаження - тоді ризик, що ніхто не матиме сили звернутися за підтримкою чи просто звернути увагу на свій психологічний стан. У такій ситуації працювати з психічним здоров’ям лише одного члена родини - недостатньо.
"Саме тому підхід комплексної родинної підтримки має пріоритет. Іноді навіть ефективніше, коли вся сім’я проходять через психологічний супровід разом: терапія, сімейні психологічні сесії, групова підтримка", - наголошує Аітова.
Ось кілька практичних підходів, рекомендованих у психологічній практиці.
Простір для почуттів і діалогу
Дозволяйте членам родини висловлювати те, що болить чи лякає, без оцінок. Навіть якщо це "я боюся" чи "мені важко прокидатися". Діалог створює міст між внутрішнім і зовнішнім досвідом.
Маленькі ритуали відновлення
Не треба одразу кидатися в масштабні зміни - достатньо дрібних: спільні вечірні прогулянки, вечері без гаджетів, читання вголос, малювання чи інші творчі практики. Ці моменти допомагають відчувати стабільність і спокій.
Фокус на ресурсах
У сім’ї важливо відшукати хоч би один спільний ресурс: місце безпеки, спогади, хобі, сімейні фото, спільні хобі. Підтримуйте взаємні нагадування про внутрішні сили.
Приділяйте час собі
Батьки та дорослі - не машини. Якщо ви не підживлюєте себе (емоційно, фізично), ресурси не поновляться. То ж інвестуйте у власні паузи - хтось піде на прогулянку, хтось - у бібліотеку, хтось - на фестиваль дерунів.
Раннє реагування
Не чекати, доки "вже зовсім тяжко". Якщо з’являються симптоми: тривалий сум, порушення сну, апатія, уникнення контакту, нав’язливі думки - це тривожні сигнали.
Звернення до фахівця не означає, що "з вами щось не так", а навпаки – ви усвідомлюєте проблему та готові її вирішити.
Деякі сигнали вказують на потребу втручання психолога чи психотерапевта:
У таких випадках командна модель підтримки - коли психолог працює з усією сім’єю - дуже ефективна. Фахівець формує розуміння взаємозв’язків, вчить взаємодіяти, створює “родинний простір відновлення”.
У longitudinal-дослідженні серед українців із симптомами ПТСР, після комплексного втручання спостерігали позитивні зміни показників якості життя.
Це підтверджує: навіть у найскладніших умовах психічне здоров’я може поступово стабілізуватися, якщо є підтримка, ресурси і готовність працювати системно.
В Україні наразі працює кілька безоплатних гарячих ліній психологічної підтримки. Ось деякі з них:
Ці лінії працюють по всій Україні, часто цілодобово, і надають першу психологічну підтримку чи скеровують до фахівців.
Окрім того, в Україні працює мережа "СпівДія Діти" - проєкт, що надає допомогу дітям і їхнім батькам. У цих центрах фахівці проводять заняття з психоемоційної підтримки для дітей і підлітків 5-17 років, які зміцнюють емоційну стійкість через творчість, експерименти й майстер-класи.
Також наявні консультації психолога для дітей і батьків, що допомагають налагодити спілкування, краще зрозуміти почуття й потреби один одного.
Крім того, у даних центрах українці проходять тренінги з позитивного батьківства, спрямовані на розвиток навичок підтримувальної комунікації та турботи про психоемоційний стан дитини та родини загалом.
"Психічне здоров’я це не розкіш, це - фундамент того, як ми встанемо, працюватимемо, виховуватимемо дітей і відновлюватимемо країну. Якщо ви чи ваші близькі відчуваєте, що самотужки не справляєтесь - не відкладайте допомогу. Кожна родина, яка дає собі шанс на відновлення, - це внесок у здорову, стійку Україну", - наголошує психологиня.