Як Трамп замахнувся на Гренландію
Про те, чим небезпечні зазіхання майбутнього президента США Дональда Трампа на Гренландію і чи варто острову вже зараз прагнути незалежності від Данії – читайте в колонці колишнього прем'єр-міністра й ексглави МЗС Швеції Карла Більдта.
У 2019 році, коли Дональд Трамп уперше заявив, що Сполучені Штати повинні "купити Гренландію", прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен справедливо назвала цю ідею "абсурдною", зазначивши, що Гренландія не продається. Незважаючи на те, що Данія керує зовнішньою та оборонною політикою території, внутрішні справи перебувають під контролем самої Гренландії.
Зараз, коли Трамп повертається в Білий дім, він вважає, що "володіння і контроль" над величезною арктичною територією – це "абсолютна необхідність" для США. Ще більш шокуючим є те, що він не виключає можливості застосування військової сили для досягнення цієї мети, хоча його найкращим варіантом залишається загроза введення "величезних тарифів".
Якими б приголомшливими не здавалися такі заяви, до них не можна ставитися легковажно. Гренландія – це важливе і чутливе дипломатичне питання. Щоб уникнути великої кризи, яка не буде вигідна нікому, статус Гренландії слід розглядати з обережністю і співчуттям.
Тут має значення історія. До 1953 року Гренландія була данською колонією, після чого стала провінцією Данії. Цей великий острів (найбільший у світі) отримав право на самоврядування 1979 року. З 2009 року Гренландія і Королівство Данія підтримують широку автономію, за якої лише деякі сфери – переважно безпека та оборона - залишаються під контролем Копенгагена.
Гренландія (фото: Getty Images)
Більшість політичних партій Гренландії прагнуть незалежності острова, і в рамках угоди 2009 року вони мають право організувати референдум з цього питання. Однак більшість гренландців розуміють, що поки зарано робити такий крок. Спочатку потрібно розвинути необхідні здібності для функціонування як незалежної держави.
З урахуванням останніх дій Трампа можна з упевненістю припустити, що питання незалежності домінуватиме на наступних виборах у Гренландії, які відбудуться не пізніше 6 квітня. Але навряд чи знайдеться багато прихильників обміну м'якого управління з боку Данії на чіпкі руки Трампа і його MAGA коаліції. Так чи інакше, гренландці прихильні до північної моделі добробуту і не захочуть відмовитися від неї на користь американської.
Хоча Гренландія не входить до Європейського Союзу, її жителі є громадянами Данії. Більше половини бюджету острова покривається данським урядом, а 90% експорту (здебільшого креветки) надходить до ЄС, де він має привілейований доступ.
Хоча Росія і Китай також мають територіальні та економічні амбіції в Арктиці, військові загрози для Гренландії мінімальні. Найближчий російський форпост розташований за 2 000 кілометрів, а два арктичних дослідницьких судна Китаю, схоже, в основному активні у водах навколо Антарктики.
Крім того, згідно з угодою 1951 року (і наступними), США вже мають право розміщувати військові об'єкти в Гренландії. База Туле на півночі острова була величезним об'єктом у перші роки Холодної війни і, попри публічні заперечення, там навіть зберігалася ядерна зброя. Нині вона перейменована на Космічну базу Пітуффік і виконує функції раннього попередження та космічного спостереження. Але, за погодженням із владою Данії та Гренландії, американські військові можуть робити на острові практично все, що захочуть.
Данія, в свою чергу, патрулює води навколо Гренландії і незабаром придбає дрони для спостереження. Але основне призначення її незначної військової присутності – це пошуково-рятувальні операції.
Звісно, зі спадщиною колоніалізму завжди складно справлятися. Близько 88% населення Гренландії - інуїти, і сучасні відносини між Гренландією і Данією не вільні від складнощів минулого. Але США, які також мають сумну історію поводження зі своїм корінним населенням, не мають права читати лекції на цю тему.
Так, у Гренландії є великі запаси рідкоземельних мінералів, які використовуються у високотехнологічному виробництві. Однак інвестиційний клімат для їхнього видобутку далекий від ідеального через нову політичну невизначеність, брак робочої сили і крихке природне середовище. Ба більше, Гренландія та решта Арктики нагріваються щонайменше вдвічі швидше, ніж решта планети, що призводить до економічної, соціальної та політичної вразливості. Це ще одна причина для того, щоб Гренландія поступово переходила до більшої автономії - а можливо, і до незалежності – з обережністю, а не з погрозами і залякуваннями.
Непристойна пропозиція Трампа, зроблена під дулом пістолета, є не тільки абсурдною, а й небезпечною. Поступовий і гнучкий розвиток відносин Гренландії з Данією – це явно найкращий шлях для острова.
Авторські права: Project Syndicate, 2025.