Як покращити прохідність автомобіля: вивчаємо усі доступні методи

Часи, коли наявність приводу 4х4 вирішувала всі питання прохідності машини, минули. Сьогодні навіть якщо йдеться про повнопривідний кросовер, для руху за межами асфальту часто потрібно вжити додаткових заходів з поліпшення позашляхових можливостей.

Що покращує прохідність автомобіля

Перш за все треба розуміти, що повний привід не є запорукою успішного подолання бездоріжжя, і тим більше він – не єдиний атрибут справжнього всюдихода. Так ось деякі начебто другорядні ознаки і можуть суттєво вплинути на можливості вашого монопривідного авто. Тим більше що більшість з них власник може організувати власними силами.

Геометрична прохідність. Саме так звучить технічний термін, який об’єднує параметри, що уберігають машину від контактів з грунтом, яким вона рухається. Взагалі на цей параметр впливають  колісна база (вона бажана менша), кліренс (більше – краще), передній та задній звіси (бажано якомога коротші).

Вкоротити колісну базу без радикальної перебудови всього авто не можна, а ось кліренс збільшити можна – і таке ліфтування також збільшить так звані кути в’їзду і з’їзду.

Аби авто не чіплялося за дорогу (або те, що нею називається) днищем, бортами та бамперами, потрібен більший кліренс – просвіт між найнижчою точкою машини і грунтом. Відносно нескладними засобами його можна збільшити на 3 – 4 см. Можна і більше, але це вже відбиватиметься на керованості машини і ресурсі її ходової.

При цьому інструменти ліфтування прості: додаються проставки під пружини підвіски, іноді ще й під амортизатори. Також певною мірою допомагає використання шин більшого діаметру – наскільки дозволить ходова частина і геометрія крил авто. Проте роль шин у підвищення прохідності не обмежується збільшенням діаметра.

Шини. Спеціальні позашляхові шини потрібні всім авто, які мають штурмувати бездоріжжя – у тому числі і найкрутішим позашляховикам з приводом 4х4. Зрозуміло, що гума для багна класу M+S (Mud+Snow) з великими шашками протектора на ведучих колесах принципово покращить прохідність і монопривідної машини. Інша справа, що підібрати такі покришки можна не для всіх легкових авто. У крайньому випадку можна використати зимові шини арктичного типу – вони мають протектор, схожий за нарізкою з "грязевою" гумою.

Навички водія. Певно, не менше половини успіху автомобіля на бездоріжжі – це рівень майстерності водія. І авто без повного приводу це стосується в першу чергу. Керування машиною на важких дорогах – тема окремої статті, але тут коротко скажемо про головні навички:

• Розпізнавання початку буксування коліс, адже реакція на нього має бути миттєвою;
• Вміння вести машину на невеликих обертах двигуна "внатяжку" – коли мотор не глухне, але й не передає надмірної тяги на колеса;
• Досвід рушати з місця без пробуксовки на слизькій поверхні;
• Вміння швидко перемикати трансмісію почергово в режим переднього та заднього ходу. Це потрібно для визволення з багна чи снігу методом розкачування.

Насправді ці прийоми зовсім неважкі, і відпрацювати їх можна шляхом тренувань на підходящій місцевості. При тому бажано навчатись на машині тієї ж моделі і на тій же гумі, що будуть використовуватись під час реальних поїздок важкими шляхами.

Рекомендація

Певно, ви знаєте прислів’я про крутизну джипа і відстань, яку треба бігти за трактором? Тож замислившись про вдосконалення свого авто до рівня позашляховика, пам’ятайте, що в світі немає таких всюдиходів, які б могли проїхати скрізь. І головне для водія перед подоланням бездоріжжя на будь-якій машині – правильно зіставити стан маршруту зі своїми навичками і можливостями автомобіля.

При підготовці статті були використані матеріали "Autobild Всі ведучі" та "Офф-Роуд Центр 4х4".