Багато людей живуть не своє життя - будують кар'єру, яку обрали батьки, одружуються "бо час", тягнуть на собі вагон обов'язків або мають виправдати очікування, які ніколи не були їхніми. Це називають життям за чужим сценарієм. Такий шлях веде до емоційного вигоряння, апатії та депресій.
Як зрозуміти, що ви живете не своїм життям, а йдете шляхом нав'язаного сценарію, розповіла для РБК-Україна сімейна та холістична психологиня Анна Богомолець.
За словами психологині, це питання не має швидкої відповіді, бо воно схоже на дзеркало, в яке важко дивитися.
"Ми всі так чи інакше носимо в собі чужі голоси: батьків, вчителів, суспільства, тих, кого любили й хотіли не розчарувати. Вони залишають у нас свої фрази : "так правильно", "так безпечніше", "так треба" і ми часто навіть не помічаємо, як починаємо жити цими словами", - пояснює Анна Богомолець.
Вона додає, що чужий сценарій відчувається як життя "зовні всередину": ти робиш вибір, бо він виглядає гарно, соціально прийнятно, схвально. Але всередині часто порожньо. Наче ти граєш роль у фільмі, де сюжет написаний кимось іншим.
Зверніть увагу на такі ознаки:
Твої рішення продиктовані "як треба"
Ти часто робиш вибір, орієнтуючись не на бажання, а на очікування інших - сім'ї, друзів, суспільства. Якщо в голові звучить фраза "так правильно", а не "так хочу", це перша тривожна ознака.
Ти не відчуваєш задоволення навіть від досягнень
Зовні все добре - стабільна робота, родина, успіхи. Але всередині порожнеча. Це типовий симптом життя "за сценарієм", який не належить тобі.
Ти часто порівнюєш себе з іншими
Постійне відчуття, що інші "живуть краще", свідчить про відсутність власного вектора. Людина, яка знає, куди йде, не звіряє свій шлях із чужими маршрутами.
Ти боїшся розчарувати інших
Якщо страх "підвести" когось сильніший за бажання бути чесним із собою - це не твоє життя. Це роль, яку ти виконуєш для чужих очікувань.
Ти не пам'ятаєш, чого насправді хочеш
Коли запитання "чого я хочу?" викликає розгубленість - це сигнал, що власний голос давно заглушений зовнішніми впливами.
Найперше, на що варто звернути увагу - це відчуття внутрішнього резонансу. Своє життя - це навпаки, воно йде "зсередини назовні". І це не про постійний кайф або рожеві мрії. Це про то, що навіть коли важко, ти все одно знаєш, що це "мій вибір, мій шлях, моя ціна і моя нагорода".
"Є дуже простий маркер: коли ввечері ти залишаєшся сам на сам із собою, чи є всередині відчуття тепла, навіть маленького? Чи є тихе задоволення: "Так, це було по-справжньому моє"? Чи, навпаки, тягар і втома від того, що знову прожив день не своїм голосом?", - каже експертка.
Вона додала, що своє життя починається там, де з'являється чесність з самим собою. Коли ви дозволяєте собі сказати: "я втомився", "мені цікаво інше", "це не моє, навіть якщо інші чекають від мене іншого".
"Ці слова страшні, бо вони руйнують ілюзії, але водночас вони повертають живість. Ми можемо жити чужим сценарієм довго і навіть успішно. Але внутрішня порожнеча ніколи не зникне, поки ми не дозволимо собі переписати текст. Жити своїм життям, взяти перо у власні пуки та дозволити собі писати неідеально, з плямами чорнил, але по-справжньому, по-своєму!" - резюмує психологиня.