Велична Софія Київська – не лише архітектурна перлина, а й джерело історичних сенсацій. Її тисячолітні фрески, мозаїки й графіті досі приховують княжі таємниці, розкриття яких може докорінно змінити уявлення про наше минуле.
РБК-Україна із посиланням на інтерв'ю з екс-очільницею Заповідника Нелею Куковальською розповідає сім неймовірних фактів про Софію Київську, які перевернуть ваше уявлення про головну святиню України.
Раніше історики вважали, що Софію Київську збудував Ярослав Мудрий, втім нові дослідження показують, що його заклав ще Володимир Великий.
"Є думка, що 1017-1037 роки – час зведення собору і це саме період князювання Ярослава Мудрого. Але Софія нам говорить про більш раннє закладення собору – 1011 рік. Про це свідчать і фрески, і мозаїки, і графіті. І цьому комплексу наукових досліджень не можна не вірити", – пояснила Куковальська.
Центральною і головною фрескою собору є Оранта – Богоматір, яка здійняла руки у молитві до Господа. Її вважають захисницею нашої столиці й України загалом. Серед киян ходить повір'я – поки стоїть Оранта – стоїть Київ.
"Це зображення ніколи не було пошкодженим чи зруйнованим. Скільки було воєн і всяких негараздів, а руки Марії не опустились жодного разу. Софійська Оранта у блакитних шатах зображена на жовто-золотому тлі, в мозаїці також присутні й червоно-чорні кольори. Ці символічні для кожного українця кольори з нами від ХІ століття", – зазначила науковиця.
На Царських воротах собору і дзвіниці зображений двоголовий орел – це символ Вселенського Патріархату, а не герб РФ.
Династичний знак Палеологів двоголовий орел потрапив в Московію разом з останньою спадкоємицею Візантійського двору Софією Палеолог, яка вийшла заміж за Івана ІІІ. Але коли прямі нащадки Софії померли, то наступники за правилами вже не мали права користуватись символом, втім московити узурпували цей герб.
Окрім цього, якщо знати важливі деталі, то можна з легкістю відрізнити символ Вселенського Патріархату від герба РФ. Другий має на грудях орла червоний знак на геральдичному щиті. На церковному символі цього нема.
У радянський час одну із центральних фресок у соборі трактували як зображення дочок Ярослава Мудрого. Втім, коли реставратори розкрили її, то вчені з’ясували, що це насправді ктиторський портрет родини Володимира. На ньому зображені "меценати" храму: Володимир Хреститель і його сини – Ярослав, Борис із дружиною, а також Гліб.
У Софійському соборі вчені розшифрували близько 7 500 графіті. Одними із найцінніших є особистий підпис Анни Ярославни. Такий же вона залишила на і грамоті Суасонського абатства, коли стала королевою Франції.
"А поряд із підписом – графіті про поховання Ярослава Мудрого. Саме з цього напису нам точно відомо, що князя поховали у неділю 20 лютого 1054 року", – зазначила Куковальська.
Ці унікальні графіті можна знайти на колоні собору, праворуч від центрального входу. Вони під склом.
Вчені вважають, що славнозвісна бібліотека Ярослава Мудрого могла бути розташована на південних хорах біля сходової вежі собору.
"При бібліотеці був також скрипторій, в якому переписували книги і робили переклади. Південною вежею підіймались на хори чоловіки – князі та їх близьке оточення, а північною – жінки. Тому фрески у південній вежі чоловічі – зі сценами із полювання на екзотичних звірів", – розповіла науковиця.
Поки вдалося віднайти лише одну книгу із бібліотеки Ярослава Мудрого – Реймське Євангеліє, на якому присягала Анна Ярославівна, коли виходила заміж за французького короля Генріха І. У соборі зберігається факсимільна копія книги.
Ярослав Мудрий і його дружина шведська принцеса Інгігерда були поховані разом у саркофазі, що досі зберігається в соборі. Вперше вчені відкрили його у 1936 році і там дійсно були кістяки чоловіка та жінки.
Через 3 роки саркофаг знову відкрили і рештки відправили на дослідження в Ленінград, а потім їх начебто повернули. У 2009 році його відкрили втретє, але там був лише один скелет – жіночий – Інгігерди.
Після тривалих пошуків виявилось, що разом із кістками під час Другої світової зникла і чудотворна ікона Миколи Мокрого.
"Випадково ми натрапили на статтю доктора історичних наук Сергія Білоконя, який стверджував, що ікона Миколи Мокрого є у Брукліні в українській Церкві Святої Трійці в Нью-Йорку. Ми зачепились за цю ниточку і почали її розкручувати", – розповіла Куковальська.
Зрештою вчені отримали підтвердження, що вже багато десятиліть рештки Ярослава Мудрого і чудотворна ікона зберігаються в українській діаспорі в США. Україна веде переговори про повернення цінностей додому.
Росіяни возять по світу невідомі мощі і презентують їх, як шведську княгиню Інгігерду – дружину Ярослава Мудрого, яка насправді покоїться у Софії Київській.
"Росія переписала історію, що начебто Інгігерда в кінці життя не добре жила із Ярославом, тому пішла в монастир у Новгород. Там стала монахинею під іменем Анни, а після смерті її канонізували. Але дослідження показали, що це кістки жінки 35 років, а Інгігерда померла старшою", – зазначила науковиця.
Скоріш за все, росіяни мають рештки першої дружини Ярослава Мудрого Анни, а не шведської княгині Інгігерди.
Читайте також наше велике інтерв'ю з екс-очільником Києво-Печерської лаври Максимом Остапенком про значення святині та символи, які вона несе зараз.
Раніше ми писали про те, що засновник Москви Юрій Долгорукий міг бути похований у Києво-Печерській лаврі.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.