Гра Путіна і мовчання Трампа: що Росія готує проти України
Переговори між Україною та Росією в Стамбулі та подальші заяви Путіна не показують, що Москва готова закінчувати війну. При цьому Трамп все ще не збирається вводити проти неї нові санкції, як погрожував це зробити раніше. В яку гру грає Путін, що він планує на фронті і чому на це ніяк не реагує США - в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-Україна Уляни Безпалько.
Головне:
- Чи готовий Путін справді припиняти вогонь та бойові дії
- На яких ділянках фронту Росія зосередиться влітку
- Які саме санкції США ще може ввести проти РФ
- Чому Трамп все ще не діє жорстко проти Путіна
- Як Кремль намагається купити лояльність Білого дому
Попри гучні обіцянки команди Дональда Трампа швидко завершити війну, її кінець досі не проглядається в осяжній перспективі. Пропозиція Білого дому та згода України почати з 30-денного припинення вогню на фронті була відкинута Путіним – звісно, не прямо, а по факту.
У той же спосіб Кремль завуальовано відхилив і так званий мирний план США, де йшлося про юридичне визнання окупованого Криму російським та інші "пряники" для Москви.
Путін теж зробив свій хід, ініціювавши прямі переговори з Україною у Стамбулі. Щоправда, вони завершились майже безрезультатно, за виключенням можливості проведення масштабного обміну. І незважаючи на те, що українська та російська делегації домовились про підготовку наступної зустрічі, Москва одночасно готується до чергової наступальної кампанії на фронті.
Усі ці фактори та факти в сумі не змусили адміністрацію Трампа перейти до рішучих заходів стосовно Росії. Ба більше, низка останніх публікацій в західних медіа та заяв самого Трампа вселяють сумніви, чи не вирішив він загалом відійти від переговорного процесу, на якому сам же й наполягав.
Що замислив Путін: сценарії
Попри демонстративну готовність до переговорів, поведінка, риторика та дії Путіна свідчать про складнішу гру. Перший сценарій – Кремль насправді взагалі не хоче завершувати війну, бо лише в її продовженні Путін вбачає запоруку збереження свого режиму. А згодою на переговори він лише намагається створити ілюзію конструктивності для Трампа, щоби не посваритись з ним прямою відмовою.
При цьому розрахунок Москви може полягати в тому, що у Білого дому з часом пропаде інтерес до російсько-української війни через відсутність зрушень у мирному процесі і той поступово переключиться на інші питання. Проти цієї версії грає те, що за такого розвитку подій Путін повністю ігнорує власну здатність продовжувати бойові дії та внутрішні ризики – економічні, соціальні, мобілізаційні, які зростають із затягуванням війни.
Другий сценарій – Путін під тиском Заходу піде лише на тимчасове перемир'я, однак використає його лише для підготовки до наступного наступу та послаблення санкційного тиску. Загроза цього сценарію в тому, що Захід може хибно сприйняти це за початок деескалації і послабити підтримку України. Однак цю паузу може використати і Україна. І Захід може, навпаки, прискорити оборонну допомогу і після порушення Росією перемир'я зреагувати ще жорсткіше.
Третій сценарій допускає, що Путін готовий закінчувати війну. Проте наразі він цілеспрямовано висуває заздалегідь максималістські умови, щоби сторгуватись на щось менше, що теж буде його задовольняти. Варто згадати, що у Стамбулі Мединський вимагав від України для припинення вогню вивід наших військ з тих територій, які Росія взагалі не контролює.
І це теж є класичною дипломатією Кремля: спочатку заявити максимум, а потім "піти назустріч", вигравши на поступках. Проти цієї версії свідчить те, що наразі немає жодних ознак, які би демонстрували готовність Путіна до компромісу не на словах. Навпаки, він заявляє про плани створити буферну зону на кордонах з Україною.
Тож більш імовірним виглядає четвертий сценарій – Путін поки готовий закінчувати війну лише на своїх максималістських вимогах, які він, власне, зараз і заявляє. Оскільки він розуміє, що Україна зараз на них не піде, то він хоче якомога більше приблизити ці умови "на землі", продовжуючи наступальну кампанію влітку. Водночас це має ще більше виснажити українську армію та цивільних, зробивши їх більш поступливими перед вимогами Москви. А нещодавній початок переговорів у Стамбулі – лише прикриття для Заходу та спосіб затягування часу.
З цієї ж логіки Кремль не погоджується на припинення вогню до узгодження якихось пунктів угоди про перемир'я, щоби підкріплювати дипломатичний тиск військовим.
Що Росія планує на фронті
Схоже, Путін поки переконаний, що справи у його армії на фронті йдуть добре, а у війні на виснаження він цілком може перестояти Україну. За інформацією РБК-Україна, у 2025 році росіяни планують набрати на контрактну службу приблизно 343 тисячі осіб. Це поповнення, навіть з огляду на поточні втрати окупаційної армії, дозволять їй підтримувати нинішню інтенсивність бойових дій щонайменше до кінця року. У росіян є серйозні проблеми з бронетехнікою, але вони змогли повсюдно заміняти її на мотоцикли, квадроцикли та баги.
Кілька інформованих джерел видання у Силах оборони підтверджують: Москва вже визначила пріоритети на літньо-осінню кампанію і поки не має планів згортати бойові дії.
За даними джерел РБК-Україна, протягом літньо-осінньої наступальної кампанії противник планує зосередити основні зусилля на виконанні двох стратегічних завдань. Перше – це захоплення всієї території Луганської та Донецької областей в їхніх адмінмежах. Друге завдання – формування так званої буферної зони глибиною в 15-20 кілометрів насамперед у Сумській та Харківській областях.
"У разі успіхів на цих напрямках далі ворог планує наступальні дії з метою захоплення нових територій у Запорізькій та Херсонській областях", – уточнив один із співрозмовників видання.
Ці оцінки підтверджують і прогнози американського Інституту вивчення війни. Аналітик з питань Росії в ISW Анжеліка Еванс вважає, що наступальні операції РФ влітку будуть зосереджені на напрямках Покровська, Костянтинівки та Новопавлівки. Вона зазначила, що протягом останніх п’яти місяців росіяни передислокували кілька підрозділів із районів Великої Новосілки та Оріхова до району Покровськ–Костянтинівка. Це може свідчити про намір посилити ці напрямки перед ймовірною черговою фазою активних бойових дій.
"Російські війська просуваються у напрямку Покровська і вже понад рік створюють умови для його оточення. Улітку 2025 року вони можуть знову активізувати ці зусилля. Також нещодавно росіяни здійснили кілька атак у південній частині Бєлгородської області, що може свідчити про спробу розширити плацдарм у північній частині Харківської області. Але варто зазначити, що на харківському напрямку противник не досяг значних успіхів майже протягом року. І хоча посилення активності там можливе, малоймовірно, що цей напрям буде для них пріоритетним цього літа", – розповіла РБК-Україна Еванс.
Водночас співрозмовники видання у Силах оборони прогнозують, що під час літньо-осінньої кампанії Путіну не вдасться суттєво посилити свої позиції на полі бою. Здатність Росії вийти на адмінмежі Донецької, Запорізької та Херсонської областей або повне захоплення однієї з них до кінця цього літа чи навіть до кінця року вони вважають нереалістичною.
Такої ж думки притримуються і в ISW. За словами Еванс, від початку 2022 року російська армія не демонструвала спроможності проводити швидкі механізовані маневри, необхідні для стрімкого захоплення великих територій. При цьому лише захоплення всієї Донецької області за поточними темпами – це багаторічна кампанія.
"Нинішня концепція перемоги президента Росії Володимира Путіна, яка базується на повільному, виснажливому просуванні піхоти, схоже, влаштовує російське військове командування. Попри значні втрати, просування відбувається на 1-2 кілометри на день. Малоймовірно, що в найближчій перспективі ми побачимо істотні зміни у тактиці чи спроможностях, які б дозволили Росії здійснювати глибокі прориви або швидко захоплювати великі території", – кажуть в Інституті вивчення війни.
За словами Еванс, російські війська впродовж найближчих тижнів або місяців також можуть спробувати зайти до Дніпропетровської області. До її адмінмежі від найближчих позицій противника (поблизу Новопавлівки та Великої Новосілки) – приблизно три кілометри, хоча ворог стоїть там уже кілька місяців і ніяк не може прорватись вперед.
"Вони можуть перетнути східні рубежі Дніпропетровської області впродовж найближчих тижнів або місяців, однак за умови збереження оборонних і дронових спроможностей ЗСУ, просування там, найімовірніше, буде таким же повільним і виснажливим, як і на Донеччині. Водночас російські посадовці, ймовірно, намагатимуться перебільшити значення цих територіальних здобутків і, можливо, навіть використають обмежене просування в Дніпропетровській області як аргумент на користь додаткових територіальних поступок з боку України під час майбутніх переговорів", – припускає аналітик ISW.
Чому не діє Трамп
Навряд чи плани Росії є секретом для американської розвідки чи Білого дому. Попри це Трамп все одно не переходить до контрдій, якими він сам погрожував і які від нього чекали Європа та Україна. У Вашингтона зберігається набір інструментів, як підвищити ціну війни для Росії.
Це і посилення енергетичних санкцій, зокрема нарощування санкцій проти тіньового флоту РФ, обмеження на продаж її нафти через посередників або введення високих мит для тих, хто купує нафту чи газ у Москви. Таку ідею зараз просуває двопартійна група сенаторів на чолі з Ліндсі Гремом.
Крім того, Росії можна додатково зробити "боляче" повним відключенням її банків від SWIFT і введенням вторинних санкцій проти компаній із третіх країн, які допомагають їй обходити санкції. Крім того, вже введені санкції не сильно зачепили "Росатом", "Газпромбанк", російську IT, золото-алмазну та космічну галузь.
Однак непослідовність дій та суперечливість заяв Трампа, навпаки, нівелюють страх Кремля перед тим, що США взагалі скористаються цими інструментами. І тут теж можна навести кілька версій та пояснень його поведінки. Одна з них – спрощене бачення шляхів до миру, в якому все вимірюється категоріями "угод", "торгів", та ігнорування класичної дипломатії. Друга – Трамп не хоче сильно тиснути на Росію, щоб ще більше не штовхати її "в обійми" Китаю, який США бачить ще більшою загрозою.
Є й інша версія, яку в розмові з РБК-Україна навів політолог Аббас Галлямов, який колись мешкав у Росії та в кінці нульових був спічрайтером Путіна. За його словами, російський диктатор не хоче сваритись Трампом, оскільки його сильно лякає перспектива нових санкцій або збільшення постачання американської зброї Україні. Тому Москва, на його думку, могла просто "купити" лояльність нової команди Білого дому.
"Згідно з витоком з апарату Кремля, за підсумками зустрічей і розмов Кирила Дмитрієва та Стіва Віткоффа вже узгоджено і знаходиться на високій стадії готовності щонайменше три великих американсько-російських проекти. До них залучене досить широке коло осіб, вони беруть участь у підготовці й опрацюванні деталей цих проектів", – розповідає Галлямов.
Перший – це торгівля російським газом у Європі. Суть ідеї, за словами Галлямова, полягає в тому, що США будуть купували газ на біржі в Росії за внутрішньоросійською ціною, проганятимуть через її трубопроводи в Європу і продаватимуть вже там за європейською ціною.
"Але газ при цьому вже буде вважатися американським, адже вони його купили. І весь прибуток йде американцям. Кажуть, що оператором цього проекту узгоджена компанія Chevron. Другий проект стосується трьох нафтопереробних заводів, розташованих у Німеччині, частки в яких належать "Роснефти". Нібито її пакети планують передати тій самій Chevron за вкрай вигідною ціною", – додав співрозмовник.
Третій проект стосується "Восток Ойл", який був колись запущений "Роснефтью" для видобутку нафти і газових конденсатів в районі півострова Таймир у Красноярському краю. Як пояснив Галлямов, співпраця за цією темою передбачає постачання нафтового обладнання від Chevron, Halliburton та ще кількох менших американських компаній. Росія, своєю чергою, розраховуватиметься з ними сирою нафтою, яка вже як американська буде постачатися на світові ринки. Так званий обмінний курс – за яке обладнання скільки нафти – також буде передбачений вкрай вигідним для американців, каже співрозмовник.
Проектів, які є предметом переговорів між Росією і США – значно більше, уточнює Галлямов. Це і видобуток рідкоземельних металів, титану та золота, і співпраця в галузі атомної енергетики.
"Їх готує велика кількість людей у органах, у держкомпаніях – у "Газпромі", у "Роснефти", у "Росатомі", у "Полюсі золота". Ротенберг, Токарєв із "Транснафти" також готують свої пропозиції. Все це проходить, у тому числі, через уряд, а врешті-решт збирається у заступника голови АП з економіки Максима Орєшкіна. А потім усе це вже в зібраному вигляді йде до Дмитрієва, а далі – до американців. Останній візит Віткоффа до Путіна стосувався саме цієї співпраці", – каже Галлямов.
Ця співпраця не обов'язково означає корупцію в буквальному сенсі, уточнює співрозмовник. Однак у разі реалізації цих проектів гроші будуть надходити американським компаніям. А це означає додатковий приток податків до казни США і створення робочих місць – усе те, що Трамп обіцяв своїм виборцям.
Натомість же Росія сподівається на більшу поступливість Трампа у плані введення санкцій або банально виторговує відстрочку щодо завершенням бойових дій, допускає Галлямов. Адже навряд чи Білий дім захоче вступати в ще більшу контрофронтацію зі своїм потенційним партнером, коли на карту поставлені такі суттєві вигоди. Зірвати цей сценарій може лише частина республіканського оточення Трампа, яка все ще вороже налаштована до Росії і не готова до "business as usual", Європа та сама Україна.