"Гарантії безпеки". Що це таке та навіщо вони потрібні Україні

При підготовці матеріалу використовувалися: проект Kyiv Security Compact , декларація "Великої сімки" від 12 липня 2023 року, текст угоди між Україною та Великобританією, публікація Reuters, заяви західних та українських чиновників, аналіз "Центру міжнародної безпеки".

"Гарантії безпеки". Чого хотіла Україна та до чого дійшли партнери

Питання гарантій безпеки наша країна порушувала майже від початку повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році. Сенс у цьому, щоб попередити інші спроби нападу у майбутньому, поки країна не вступить до НАТО і не буде захищена ст. 5 про колективну оборону. У якості прикладу наводилися Швеція та Фінляндія, які після подачі заявки отримали гарантії від Великобританії на випадок агресії третьої сторони.

Україна хотіла закласти в основу напрацьований восени 2022 року проект Kyiv Security Compact робочої групи глави Офісу президента Андрія Єрмака та колишнього генсека НАТО Андерса фог Расмуссена. По суті, це концепція з переліком рекомендацій, серед яких зобов'язання західних партнерів щодо утримання Збройних сил, довгострокових інвестицій в оборонку, передачі озброєнь, розвідінформації тощо.

Передбачалося, що гарантії можуть містити додаткові компоненти, такі як угоди про протиракетну оборону (ПРО) або регіональну безпеку, а в числі гарантів Київ бачив як мінімум США, Великобританію, Канаду, Австралію, Польщу, Італію, Німеччину, Францію, Туреччину, країни Балтії, Північної, Центральної та Східної Європи. Пропозиції містили превентивні та термінові заходи, наприклад, консультації протягом 24 кроків та конкретні заходи підтримки протягом 72 годин з моменту можливого нападу. Партнери періодично робили оптимістичні заяви, але без прив'язки до Kyiv Security Compact. 2023 року стало зрозуміло, що на Заході під тим, що в Україні називають гарантіями, скоріше розуміють багаторічні пакети допомоги.

Фото: лідери G7 на полях саміту у Вільнюсі виступили із декларацією про підтримку України (Getty Images)

Реальною точкою відліку стала декларація "Великої сімки" (G7), оголошена на полях саміту НАТО у Вільнюсі, що відбувся 11-12 липня 2023 року. Саме вона фактично запустила процес формалізації угод через двосторонні зобов'язання. Заява полягала в тому, що партнери працюватимуть над забезпеченням стійких сил, здатних захищати Україну прямо зараз і стримувати російську агресію у майбутньому. Зокрема, йшлося про:

• допомогу у сфері безпеки та постачання сучасної військової техніки
• підтримку оборонно-промислової бази
• тренування та навчання українських Збройних сил
• обмін розвідданими

Як очікується, партнери візьмуть зобов'язання щодо економічної, фінансової та технічної підтримки, а у разі нового нападу Росії нададуть всю необхідну допомогу. В обмін на це Україна проведе реформи, щоб наголосити на відданості демократії, верховенству закону, повазі прав людини та свободи ЗМІ та поставити економіку на стійкий шлях. Декларація є відкритою, крім учасників G7 до неї приєдналася низка європейських країн.

Зазначимо, термін "гарантії безпеки" переважно використовують в Україні. Західні партнери називають їх угодами про безпеку.

Перша угода. Які зобов'язання взяла Великобританія

Як і у багатьох питаннях підтримки України, піонером виступила Велика Британія. Угода була підписана під час візиту прем'єра Ріші Сунака до Києва 12 січня 2024 року. Новий договір посилює співпрацю між країнами та містить кілька блоків.

Військова співпраця

Великобританія взяла зобов'язання щодо посилення оборонних можливостей України, у тому числі шляхом постачання сучасного військового обладнання на суші, у повітрі та на морі, у космосі та в кіберсфері. Пріоритет - ППО, артилерія, далекобійні засоби ураження, бронетехніка, бойова авіація, а також допомога у переході на оперативну сумісність із НАТО. Тільки на цей рік анонсовано додаткову підтримку на 2,5 млрд фунтів стерлінгів (майже 3,2 млрд доларів).

Морська безпека

Великобританія очолила Коаліцію можливостей морської безпеки та зобов'язалася зробити вагомий внесок у розвиток морського флоту України. Мета цієї коаліції - зробити Україну повноцінним контрибутором морської безпеки у Чорному та Азовському морях до 2035 року.

Оборонна промисловість

Британська сторона має намір стимулювати свою оборонку до інвестицій в Україну, а також до локалізації виробництва, ремонту та обслуговування військової техніки у нашій країні. Для цього передадуть відповідні технології, а Київ та Лондон обмінюватимуться даними про дослідження та військові розробки.

Фото: Ріші Сунак та Володимир Зеленський на церемонії підписання угод про безпеку (Віталій Носач/РБК-Україна)

Безпека та кібербезпека

Сторони співпрацюватимуть у галузі розвідки та безпеки. Це дозволить Україні виявляти, стримувати та перешкоджати російській агресії, шпигунству та гібридній війні. Учасники угоди запустять спільний протокол стримування та реагування на кібератаки з боку РФ, її сателітів та проросійських хакерських угруповань.

Політичне та економічне співробітництво

Великобританія підтримує "формулу миру" (українське бачення того, чим має закінчитися війна з Росією) та готова відіграти провідну роль у мирних ініціативах. Поки агресія триває, Лондон зобов'язався посилювати санкції проти російської економіки та пов'язаних із війною осіб. Також заявлено про прихильність до притягнення до відповідальності РФ за військові злочини та відшкодування збитків.

Британія пообіцяла допомогти з побудовою сучасної та стабільної економіки України, яка буде невразливою до російського впливу, розвиватиме партнерство у сфері гуманітарного розмінування.

Зобов'язання України

Українська сторона зобов'язалася виконати повний набір політичних вимог, викладених у програмі МВФ. У тому числі щодо інституційної реформи управління, судової системи, боротьби з корупцією в державному та приватному секторах. У секторі безпеки Україна має посилити контроль над Збройними силами (важлива умова для членства в НАТО), а також удосконалити процеси закупівлі.

Якщо Росія знову нападе на майбутнє

Як йдеться в угоді, будь-який майбутній напад Росії серйозно підірве безпеку Великобританії. У цьому випадку гарантується, що сторони договору протягом 24 години проведуть консультації для визначення заходів, необхідних для стримування агресії. У таких обставин Лондон зобов'язується терміново надати сучасну військову техніку (конкретний перелік не вказано) та економічну допомогу.

Угода набула чинності 12 січня 2024 року, вона розрахована на 10 років або поки Україна не вступить до НАТО. Якщо шлях євроатлантичної інтеграції вдасться пройти раніше, сторони ухвалять окреме рішення щодо статусу договору. Як зазначали інформовані джерела РБК-Україна, угода з Британією також має додатки з обмеженим доступом.

"Дуже серйозна та сучасна угода… Це те, що надає нам впевненості зараз, поки ми захищаємось від російської агресії, і фіксуємо наші сильні позиції безпеки на весь період до вступу України до НАТО", - говорив президент Володимир Зеленський.

З ким ще Україна найближчим часом підпише договір

Нові угоди щодо безпеки підпишуть вже сьогодні. Зокрема, 16 лютого Володимир Зеленський перебуватиме з візитом у Німеччині та Франції, які, як пише Reuters, готові стати "другим та третім союзником" України з підписаними договорами.

Деталі угод, які будуть підписані з канцлером Олафом Шольцем та президентом Еммануелем Макроном, поки що не відомі. Але, ймовірно, за основу буде взято угоду з Великою Британією, яка не підміняє стратегічну мету - вступ до НАТО. Очікується, що нові документи теж не обмежаться військовими елементами, і матимуть фінансові та економічні.

"Логіка, що лежить в основі цього, - підтримка України у довгостроковій перспективі, щоб забезпечити провал російської агресії", - наводить Reuters цитату неназваного французького чиновника.

Оновлено від 14:15. На момент підготовки публікації стало відомо про те, що Володимир Зеленський та Олаф Шольц підписали договір. Деталі з'являться найближчим часом.

Фото: Володимир Зеленський та Олаф Шольц на підписанні угоди про безпеку (president.gov.ua)

Минулого тижня Зеленський наголошував, що угодою з Францією сторони можуть вийти на "дуже амбітний рівень, який буде потрібним сигналом усьому глобальному співтовариству".

Майбутня угода щодо безпеки обговорюється у Сполучених Штатах. Як заявив представник Держдепу Деніель Сайзек в інтерв'ю РБК-Україна, така угода може вимагати схвалення Конгресу. Він також зазначив, що необхідність довгострокової підтримки України, в тому числі, зумовлена агресивною риторикою Володимира Путіна.

Зазначимо, що до цього глава Офісу президента Андрій Єрмак казав, що в угоді зі США буде більше пунктів, ніж в українсько-британському документі. За його словами, документ має бути особливим, оскільки Америка, як і раніше, залишається головним партнером і союзником. Крім того, тривають переговори з Нідерландами, Польщею, Італією, Румунією та Канадою. Міністр закордонних справ Канади Мелоні Жолі ще два тижні тому заявила, що угода на фінішній прямій.

Подібний документ також готується із боку Євросоюзу. У грудні європейська делегація відвідала Київ та привезла проект документа з наступними пріоритетами:

• допомога військовою технікою та обладнанням
• навчання військових
• співробітництво з оборонкою
• протистояння кібер- та гібридним загрозам
• допомога у розмінуванні
• реалізація реформ, пов'язаних із процесом вступу до ЄС
• обмін розвідданими, зокрема супутниковими знімками

Як працюють угоди щодо безпеки. Досвід Південної Кореї, Тайваню та Ізраїлю

Зобов'язання щодо безпеки для України не є унікальним випадком у світовій історії. На сьогодні, наприклад, у схожих відносинах із партнерами перебувають Південна Корея, Тайвань та Ізраїль.

Після війни 1950-1953 років Південна Корея була однією з найбідніших країн світу зі зруйнованою інфраструктурою, безпека залишалася під серйозною загрозою, оскільки вона відставала від КНДР як в економічному, так і військовому вимірах. Економічне зростання, досягнуте до кінця 1960-х, стало можливим у тому числі завдяки "парасольці" США, з якими було підписано договір про взаємну оборону.

Відповідно до нього Південна Корея надавала право використовувати наземні, повітряні та морські сили США на своїй території. А формулювання про те, що збройний напад вважатиметься загрозою безпеці США, дало Вашингтону простір для реагування у разі вторгнення КНДР. Сеул віддав частину свого суверенітету в обмін на безпеку. У разі перемир'я Південна Корея зберігає оперативний контроль над армією, але у разі війни збройні сили переходять під командування США.

Як показав час, договір разом із розміщенням американського контингенту вберегли азіатську країну від повторного вторгнення КНДР. На даний час на території Південної Кореї знаходяться близько 28,5 тисячі американських військових.

Тайвань відчуває пряму загрозу з боку Китайської народної республіки з 1949 року. У 1950 році Сьомий флот ВМС США на тлі війни в Кореї був відправлений до Тайванської протоки, а в 1954 році сторони підписали договір про взаємну оборону. Документ не зобов'язує США захищати Тайвань, але передбачає надання військової допомоги. Угода була розірвана у 1979 році.

На даний час у цих відносинах Вашингтон керується спеціальним актом, трьома комюніке та "Шістьма запевненнями" Рональда Рейгана. Хоча США не мають юридичних зобов'язань перед Тайванем, але є двопартійний консенсус щодо безпеки острова. Зазначимо, останніми роками асиметрія у військових можливостях між Китаєм і Тайванем продовжує зростати. І у разі агресії збереження суверенітету залежатиме від втручання США.

Ізраїль багато років перебуває у стані постійного збройного конфлікту. Першим договором у сфері безпеки та оборони зі США стала угода про взаємодопомогу у сфері оборони 1952 року. Після війни Судного дня країни 1975 року підписали меморандум, у якому Вашингтон зобов'язався повною мірою відповідати на оборонні, енергетичні та економічні потреби Ізраїлю. А з 1987 року Ізраїль має статус основного союзника США поза НАТО.

На даний час допомога надається у відповідності до 10-річних угод. В останній з них Вашингтон зобов'язався надати 38 млрд доларів військової допомоги з 2019 по 2028 рік. Після нападу ХАМАС у жовтні 2023 року США відправили інструкторів, посилили військову присутність у Середземному морі, а зараз готують багатомільярдний пакет допомоги.

Проте вищезгадані моделі показують, що універсальної концепції немає, йдеться в аналізі ГО "Центр міжнародної безпеки". Справа в тому, що сьогодні немає підстав стверджувати, що посилення армій Південної Кореї, Тайваню та Ізраїлю гарантує їм повну безпеку. Гарячі фази арабсько-ізраїльських війн завершилися лише після того, як Ізраїль набув ядерного статусу; КНДР не наважилася напасти через небажання Китаю та СРСР вступати у війну, а Тайвань залишається в епіцентрі американо-китайського геополітичного протистояння. За даними ЦРУ, цілком можливо, що Пекін готується до вторгнення найближчими роками.

Про ефект угод про безпеку для України можна буде говорити лише через кілька років.