З фронту - на нову роботу. Психолог пояснив, як ветеранам знайти сили для реалізації себе

• Пошуки нового себе
• Не тільки планувати, а й пробувати
• Як віднайти внутрішню і зовнішню опору 
• Чому важливі навички ветеранів, набуті під час війни
• Головні принципи підготовки до співбесіди
• Колектив та його ставлення до людини з військовим досвідом
• Помилки - це не фініш, а лише досвід для вдалого старту

Пошуки нового себе

"Всі ветерани після повернення шукають себе нового - і це нормально. Будь-які події в житті, які травмують та змінюють людину, змінюють не лише фізичний стан, але і цінності, думки погляди людини, зокрема і у професійній діяльності", - каже Чаморсов.

Майже у кожного ветерана, який повернувся до цивільного життя і планує шукати для себе нову професію, виникає питання, як зрозуміти свою готовність до роботи. Психолог каже, що відразу після повернення додому цієї готовності працювати не буде ні у кого. У кожного момент "я готовий до роботи" настає індивідуально.

Хтось може хотіти повернутися до колишньої роботи вже за декілька тижнів, а хтось може досить довго "відштовхувати" думки про повернення в робочий режим чи про пошуки нової професії.

Ветеранам необхідно дивитися "всередину себе", щоб зрозуміти свою готовність до роботи. Не варто реагувати на зауваження інших. Такі закиди не повинні ставати поштовхом до працевлаштування. Важлива саме внутрішня готовність, коли людина відчує себе достатньо здоровою для виходу на роботу, буде розуміння, що зможе витримати стандартний робочий день тощо.

Для цього варто проаналізувати свій стан - як ментальний, так і фізичний, та дати собі відповідь: "Чи я вже готовий до цього, чи ще час не прийшов?"

Психолог, експерт Українського ветеранського фонду, ветеран Олександр Чаморсов (фото надано Українським ветеранським фондом) 

Не тільки планувати, а й пробувати

Чаморсов пояснює, що можна випробовувати себе у плані готовності. Йдеться про проходження тематичних тренінгів з адаптації до цивільного життя, про якісь волонтерські обов'язки тощо. Випробовуючи себе ще не на роботі, утім у певному занятті, до ветерана приходить розуміння того, чи може він вже пристосуватися до певних робочих умов, чи ще варто почекати. 

Наступне важливе питання, яке ставлять собі ветерани - про цінності: "Як, базуючись на нових цінностях, сформованих на фронті, зрозуміти, чим саме хочеться займатися далі? Це можна зробити лише методом спроб.

"Розуміння того, що я хочу займатися саме психологічною діяльністю, прийшло не одразу. Я пробував себе багато в чому, навіть, у письменництві. Було багато експериментів перед тим, як я зрозумів, що психологія - це саме те, чим я хочу займатися. І оскільки зараз я продовжую надавати психологічну підтримку - це для мене є підтвердженням правильного вибору", - ділиться власним досвідом Чаморсов.

За його словами, тривалий час він сам не знав, який шлях для нього буде правильним. Тому варто пробувати різні напрями, аби знайти своє нове місце у житті.

Як віднайти внутрішню і зовнішню опору 

Ще одна тема, яка хвилює ветеранів під час процесу працевлаштування - як не боятись пробувати нове. Психолог наголошує, аби із цим справитись, важливо мати внутрішню та зовнішню опори. Не боятися випробовувати щось нове або ж отримувати відмови - неможливо. Адже страх - це базова емоція, яка з'являється від невизначеності. Однак цей бар'єр треба подолати і зрозуміти, що твердження "Якщо я боюсь - я не пробую" неправильне. Правильним буде вибирати принцип "Хоч я й боюсь - я пробую". 

Втім, якщо внутрішньої опори для подолання страхів, переживань чи вагань у ветерана недостатньо, варто звертатися до спеціалістів. Адже саме вони допоможуть додати впевненості в собі та віднайти необхідні опори. 

Чому важливі навички ветеранів, набуті під час війни

Олександр Чаморсов наголошує, що при пошуках роботи веретенам варто використовувати навички, здобуті на фронті. Гнучкість, спроможність пристосовуватися, вміння виживати - це те, що буде важливим й у цивільному житті.

"Коли я потрапляю на службу в підрозділ - у мене немає вибору конкретного місця. Куди відправляють із військкомату - туди і йдеш. Я ніколи раніше не був пов'язаний із танками, але служив у танковому батальйоні. Довелося пристосовуватися, застосовувати усі свої гнучкі навички для виживання. Так і в колективній роботі в цивільному житті", - каже психолог.

Ветеранам важливо розуміти, що їхній військовий досвід важливий у цивільному житті (фото ілюстративне: Getty Images) 

Головні принципи підготовки до співбесіди

"Неможливо підготуватися до співбесіди на 100%. Тут варто покладатися на інтуїцію і життєвий досвід. Важливо позитивно налаштуватися, адже співбесіда - це двосторонній процес: це не лише про прийняття на посаду ветерана, це ще й перевірка ветераном свого потенційного роботодавця", - говорить Чаморсов.

Другий принцип - не сприймати співбесіду як іспит, не склавши який, не отримаєш роботу. Важлива саме комунікація: якщо навіть ветеран не пройде співбесіду, він отримає від цього користь. Це набуття досвіду, розуміння питань співбесіди та побудови діалогу, важливість цих питань та правильна підготовка відповідей на них. Важливо розуміти, що ніхто не може змушувати людину відповідати на ті питання, до яких вона не готова.

Третій принцип - це відчуття того, що ветеран і потенційний роботодавець "на рівних позиціях" і спілкування на співбесіді відбуватиметься за принципом "рівний - рівному".

Колектив та його ставлення до людини з військовим досвідом

Цивільний світ відрізняється від військового середовища. Ветеранам важливо заново вчитися бути в новій для себе ситуації. 

"Я не відчував своїх змін після двох років служби. Але коли повернувся - мене дуже вразило, що світ ніби змінився повністю. Він здавався ворожим, наче всім байдуже, що відбувається, що всім важливіші свої проблеми, аніж проблеми країни і те, що хтось втрачає життя. Потім прийшло розуміння, що світ не змінювався, він так влаштований. Кожен думає про власні проблеми і безпеку. Згодом зрозумів, що мені треба пристосовуватися до цього світу, вчитися комунікувати з водієм маршрутки, який не хоче вірити моєму посвідченню УБД", - говорить психолог.

Також ветеранам важливо розуміти, що коли людина або боїться підійти до нього, або ж, навпаки, проявляє жалість - вона це робить несвідомо. Здебільшого в такий спосіб люди хочуть висловити свою підтримку, однак достеменно не знають і не розуміють, як правильно це зробити.

Щоб процес комунікації у робочих колективах, де є ветерани, був максимально комфортним для усіх, впроваджуються спеціальні навчання працівників. 

"Якщо ви не знаєте, як правильно щось сказати ветерану, як його підтримати чи допомогти - краще запитати про це у нього самого. Питання на кшталт "Чи можна тобі потиснути руку / обійняти тебе, бо я вдячний тобі за захист?" або ж "Чи можна тебе пригостити чимось?" тощо - це нормально", - каже психолог.

Помилки - це не фініш, а лише досвід для вдалого старту

Ветеранам дуже важливо не зневірюватись у собі, якщо щось не вдалося з першого разу.

Знайти роботу, обрати свою пару для стосунків, визначитися із майбутньою професією - усе це процеси, які не завжди закінчуються успіхом. Важливо усвідомлювати те, що якщо одні двері зачинилися, то якісь інші в цей момент відчинилися; якщо тут не склалося - важливо йти далі, пробувати щось інше, щось нове. А ще варто завжди пам'ятати, що невдача - це не остаточна поразка, а просто один з етапів довгого шляху.