У сучасному світі багато людей звертаються до духовних практик, шукаючи гармонію і спокій. Проте іноді цей пошук стає не шляхом до себе, а способом уникати реальності.
Сімейна та холістична психологиня Анна Богомолець розповіла для РБК-Україна, чому так відбувається і як відрізнити справжню духовність від емоційного уникання.
Багато людей стає на шлях пошуку духовного розвитку, коли життя стає нестабільним або емоції вже не піддаються контролю. Але замість того, щоб проживати почуття, люди часто намагаються їх приглушити.
"Так, духовний пошук може бути втечею від реальності. І саме тут ховається одна з найбільших пасток сучасної духовності. Люди часто звертаються до практик у моменти нестабільності, коли світ рухається надто швидко, а емоції здаються некерованими", - каже психологиня.
Вона підкреслює, що людина замість того, щоб увійти в контакт з цими емоціями, обирає інше - приглушити їх.
"Це проявляється у переконанні, ніби справжня духовність - це завжди спокій, усмішка, відсутність гніву чи смутку. Насправді ж це не духовність, а емоційне уникання. У психології це називають механізмом емоційної репресії", - додає Анна Богомолець.
Людина намагається "відрізати" частину свого досвіду, бо вважає його неправильним або "низьковібраційним".
Але мозок і тіло так не працюють - витіснене нікуди не зникає, воно повертається у вигляді тривожності, психосоматичних симптомів чи відчуття внутрішньої порожнечі.
"Нейронаука підтверджує, що емоції, навіть неприємні, є сигналами, які допомагають мозку коригувати наші дії у світі. Вони як дорожні знаки - якщо їх ігнорувати, ми втрачаємо орієнтацію. І тут виникає парадокс: прагнучи гармонії, людина втікає від самої себе й опиняється у ще більшому дисбалансі", - розповідає експертка.
Справжня духовність починається там, де ми дозволяємо собі бачити й світло, і темряву.
Вона не заперечує гнів, розпач чи сум, а вчить знаходити в них сенс і силу. Адже ми живемо у світі, де у кожному дні поруч із натхненням може стояти розчарування, поруч із любов'ю - страх.
"Зріла духовна практика - це не втеча від цих крайнощів, а мистецтво тримати баланс між ними. Тому відповідь проста і водночас складна - духовний пошук може стати втечею від реальності, якщо він будується на униканні. Але якщо він заснований на виборі та прийнятті, то тоді це вже не втеча, а шлях до найважливішої зустрічі - зустрічі з собою у всій повноті", - резюмує Анна Богомолець.