Про те, чому Україну сколихнула серія обшуків та затримань та з чим пов'язана активізація роботи антикорупційних органів – нижче у матеріалі РБК-Україна.
Після революції 2014 року в Україні за підтримки США та Євросоюзу було взято курс на структурні реформи. Підтримуючи країну грошима, партнери наполягали на запуску антикорупційних органів. Це була гарантія, що реформи відбудуться, а гроші не будуть витрачені даремно. Україна на той час продовжувала перебувати у топах країн, пронизаних корупцією у всіх сферах.
У 2015 році запрацювало Національне антикорупційне бюро, яке мало стати незалежним від будь-яких політичних систем. Створенню НАБУ ідейно та фінансово сприяли західні союзники. У тому ж році до антикорупційної системи приєдналися НАЗК (Національне агентство із запобігання корупції – ред.) та САП (Спеціальна антикорупційна прокуратура – ред.), яка веде справи Бюро.
Але тоді стара система дала бій новачкам. У давно усталеній конструкції політиків, чиновників та суддів місця антикорупціонерам не знайшлося – органи не приживалися, гучні справи затихали у судових залах, будь-які зміни йшли повільно та туго. Здавалося, що українська держсистема відкидає саме поняття антикорупції.
За кілька років невдалих спроб інтегруватися в правоохоронну структуру і самі антикорупціонери почали боротися один з одним. У 2018 році у тодішнього директора САП Назара Холодницького виявили "прослушку" у кабінеті. Як пізніше з'ясувалося, її встановили співробітники НАБУ, яким на той час керував Артем Ситник. Уся країна спостерігала за конфліктом двох структур, які за початковим задумом мали працювати в одному напрямку. Стало очевидним, що боротьба з корупцією зайшла в глухий кут і це визнали західні союзники. Критики дорікали, мовляв, на ці відомства з бюджету витрачають більше, ніж приносить країні їхня робота.
Тепер, коли Україна перебуває в стані повномасштабної війни з РФ, у антикорупційних органів відкрилось друге дихання. Вже кілька місяців НАБУ та САП при щільній співпраці з силовиками практично щодня повідомляють про обшуки та підозри різних "топів" українського істеблішменту. І чи не вперше тут їхні інтереси збіглися з настроями на Банковій, котра взяла курс на "чистку" політикуму від корупційного баласту.
21 січня на львівській заправці чоловік на прізвище Кітнер отримав від іншого чоловіка на прізвище Політар 400 тисяч доларів. Він привіз їх до своєї квартири у Львові і чекав на подальші розпорядження, але вони, судячи з усього, так і не надійшли.
Цього ж дня у Києві співробітники Національного антикорупційного бюро України провели обшуки та затримали заступника міністра розвитку громад та територій Василя Лозинського. Йому, за версією слідства, і призначалися гроші як частка в договорі на закупівлю генераторів за завищеними в кілька разів цінами.
Ця гучна справа, яка ще кілька років тому гриміла б на всю країну, сьогодні лише одна з багатьох. Останні кілька місяців стали для українців показовими у плані боротьби з корупцією, а початок лютого запам'ятався численними обшуками та підозрами.
Силовики навідалися до начальниці податкової Києва Оксани Датій, яка, за версією слідства, вивела у "тінь" понад 30 млрд гривень, а також прийшли до одіозного олігарха Ігоря Коломойського, якого обшукували у справі про присвоєння 40 млрд гривень "Укрнафти" та "Укртратнафти". Масштабні обшуки пройшли у Міністерстві оборони з різних проваджень.
У лавах антикорупційних і силових структур відбулася явна активізація – справи, розпочаті роки тому, сьогодні форсуються, затримання, обшуки та підозри охоплюють дедалі ширше коло "топів".
На думку кількох співрозмовників РБК-Україна у владі, одним із рушійних чинників став запит українського суспільства на швидкі та більш масштабні зміни всередині самої країни. Крім цього, відіграли свою роль й розслідування журналістів, про що говорить голова антикорупційного комітету Ради Анастасія Радіна.
"Тригером до інтенсифікації процесуальних дій, оголошень підозр і відставок стали, на мою думку, журналістські розслідування та реакція на них українського суспільства, яке вже рік воює за незалежність", – сказала Радіна в коментарі РБК-Україна.
Спрощує завдання і те, що антикорупційні органи фактично не перебувають під впливом влади, на що РБК-Україна вказало кілька співрозмовників. НАБУ як незалежний орган не отримує вказівок від Офісу президента. Їхня робота йде паралельно і не перетинається з діяльністю політиків та чиновників державного апарату. Принаймні до перших обшуків.
"Їм немає необхідності узгоджувати дії, вони мають можливість не залежати від президента. Однак щодо САП, наприклад, Офіс може через Генпрокурора теоретично здійснити якісь дисциплінарні провадження", – каже одне з джерел у Верховній раді.
Детективи НАБУ справді отримали максимальну свободу у своїх діях. При цьому співрозмовники РБК-Україна періодично дорікають Бюро за зайву політизованість певних кейсів для більшої публічності і, відповідно, високої оцінки своєї роботи як внутрішньої, так і зовнішньої аудиторії.
"Углава (Гізо Углава, в.о. директора НАБУ, – ред.) у свій час намагався балансувати між Банковою та нашими американськими друзями. Але останнім часом його явно переманили Штати у свою антикорупційну віру", – розмірковує один із функціонерів у команді влади.
Співробітник НАБУ (фото: фото: flickr.com)
США та Євросоюз, звичайно, вказують на необхідність зменшення корупції в Україні. Особливо зараз, враховуючи ту кількість фінансів та зброї, які вони дають. У НАБУ, коментуючи співпрацю з іноземними партнерами, наголосили, що вона стосується всього – від навчання до обладнання.
"Міжнародні партнери допомогли розробити систему відбору детективів, підтримують нас у навчанні з набуття сучасних навичок з викриття корупційних схем, допомагали, особливо на старті, з технічним оснащенням. За їх підтримки у НАБУ та України з'явився "еКейс" – система електронного кримінального провадження, що дозволяє ефективно використовувати час та ресурси детективам та прокурорам", – зазначили у прес-службі НАБУ.
Вже наближається до завершення конкурс на посаду директора НАБУ – робота комісії з відбору кандидата, як стверджують її члени, перебуває на фінішній прямій. Опоненти влади дорікають їй за спроби призначити зручного собі голову НАБУ. Але співрозмовники РБК-Україна в "Слузі народу" кажуть, що на поточну роботу Бюро конкурс не вплине - мовляв, детективи повністю автономні і хто б не очолив Бюро, на їхній діяльності це особливо не позначиться.
Боротьба з корупцією – одна з основних вимог до членства в Євросоюзі. І тут йдеться не лише про ефектні обшуки та гучні судові справи, а й про їхні ефективні результати – покарання для корупціонерів. А тут потрібна комплексна робота.
Її і називають головною причиною, яка дозволила посилити інтенсивність антикорупційних процесів, каже заступник голови антикорупційного комітету Ярослав Юрчишин. Саме той факт, що сьогодні НАБУ працює у тісній співпраці із САП, дала другий шанс антикорупційній боротьбі.
"Співпраця НАБУ та САП стала більш ефективною. Наразі ситуація змінилася суттєво через Клименка (керівник САП Олександр Клименко, – ред.). Клименко в минулому сам детектив НАБУ, це суттєво допомагає у справах НАБУ. Він правильний слідчий, він взагалі не коментує справи", – сказав Юрчишин у коментарі РБК-Україна.
Олександра Клименка призначили головою САП наприкінці липня. Цьому передували тривалі конкурси, що супроводжувалися скандалами. На виборі начальника для Спецпрокуратури наполягали насамперед західні партнери. У липні президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, виступаючи в українському парламенті, закликала скоріше вирішити питання з керівником САП. Вже у вересні, трохи більше місяця після призначення Клименком на посаду, в НАБУ повідомили, що нарощують темпи співпраці.
Ще одна причина, як стверджують джерела, чому боротьба з корупцією стає топовою темою української політики – воля президента Володимира Зеленського. Не маючи прямого впливу на роботу НАБУ, Зеленський, за словами співрозмовників РБК-Україна, дав вказівку прискоритись та приєднатися до спільної боротьби всім силовим структурам, серед яких СБУ.
При цьому очевидно, що самостійність антикорупційних органів та показове невтручання у їхню роботу – сигнал, у тому числі і для західних партнерів.
Після того, як детективи НАБУ разом із САП зібрали доказову базу на потенційного злочинця, настає черга суду. В Україні ця гілка влади – одна з найкорумпованіших. Поки держапарат повільно розкручував судову реформу, перед чиновниками та політиками постало питання, де розглядати корупційні провадження.
Справи, які вели співробітники НАБУ, розглядалися у Солом'янському районному суді, у тому самому районі зареєстроване саме Бюро. Але як тільки справа доходила до судового розгляду, у самому суді починали відбуватися традиційні для України процеси – судді масово йшли у відпустку, виїжджали на конференції чи лягали до лікарень.
Виникла потреба в суді, чиї співробітники не йдуть у відпустку при згадці про гучне прізвище – функцію результативного завершення боротьби з корупцією було вирішено покласти на Вищий антикорупційний суд (ВАКС). На сьогоднішній день він є судом і першої, і другої інстанції, що, за словами співрозмовників, теж спочатку не дуже сподобалося політичному істеблішменту.
Юридичні оглядачі та співрозмовники РБК-Україна називають ВАКС одним з ефективних судів України, головним чином через наджорсткі вимоги до суддів та "сита" з міжнародних експертів. У 2019 році створення ВАКС також не обійшлося без скандалів та численних "палок у колеса".
Боротьба з корупцією передбачає не лише процедуру упіймання та покарання злочинця, інакше цей процес буде нескінченним. Тому в конструкцію антикорупційних органів також включені й ті структури, які мають запобігати появі благодатного ґрунту для крадіжки бюджетних коштів чи хабарництва.
Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК – ред.) – це орган, який був створений у 2015 році для формування самої політики своєчасного виявлення можливих корупційних схем. НАЗК не схоже на НАБУ за рівнем незалежності, це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. З початку його роботи Агентство взялося за створення електронного декларування – однієї з головних умов безвізового режиму та траншей від МВФ. Безперечно, без скандалів не обійшлося, але систему було запущено.
На той час електронна декларація депутата чи чиновника вже сама собою була своєрідним запобіжником від корупції. Сьогодні ж із зрозумілих міркувань подання декларацій призупинено. Зважаючи на все, після війни запуск цього процесу наново стане черговим викликом антикорупційної системи.
Сьогодні ж НАПК створює інформаційні приводи, в основному через протоколи про помилки в деклараціях нардепів за попередні роки, які автоматично перетворюються на кримінальні справи.
Крім цього, НАЗК створило свою антикорупційну програму, але в уряді повернули її із зауваженнями.
"Наприклад, судді не хочуть, щоб було визначено поняття доброчесності. НАЗК хочуть це нормувати, судді кажуть – ні. Тому що без чіткого визначення суддя може сказати "я доброчесний", – каже нардеп Юрчишин.
Сама програма є одним із найважливіших елементів роботи НАЗК, як органу, який формує систему боротьби з корупцією – вона розрахована на три роки і її затвердження визначить хід подальшої роботи Агентства. Той факт, що з її ухваленням "затягують", може говорити про те, що не всі політичні та судові функціонери задоволені її умовами.
За словами співрозмовників РБК-Україна, справа може бути в особистому конфлікті заступника голови Офісу президента Андрій Смирнова, який відповідає за судову систему, і начальника НАЗК Олександра Новікова.
"Чи є конфлікт Новікова та Смирнова? Так. Новіков налагодив комунікацію з Татаровим та Єрмаком. Але є розбіжність зі Смирновим. Насправді, схоже на гру в доброго та злого поліцейського. Новіков зробив помилку, що почав активно спілкуватися з Офісом, він тепер фігура на шахівниці", – стверджує поінформований співрозмовник РБК-Україна.
Попри це сьогодні антикорупційну програму доопрацювали, повернули до урядового комітету, який під керівництвом міністра оборони Олексія Резнікова схвалив її. Найближчими днями її знову розгляне Кабінет міністрів.
***
Поки що до відчутних результатів досить далеко. Багато обшуків і справ, які форсують антикорупційні органи, ще перебувають на стадії досудових розглядів. Враховуючи сумний досвід у справах, які можуть затягуватися на роки, є побоювання, що й сьогоднішні процеси набули такої високої інтенсивності виключно за рахунок уваги, що загострилася як від українського суспільства, так і міжнародних партнерів. Останнім часом НАЗК регулярно створює інформаційні приводи, в основному через протоколи про помилки в деклараціях нардепів, які автоматично перетворюються на кримінальні справи.
Враховуючи, що перша спроба запуску антикорупційної системи в Україні не мала жодного суттєвого успіху, сьогоднішній "ренесанс" боротьби корупцією – це її другий шанс. Чи дасть він свої плоди – покаже час, але третього шансу може не бути.