Дивні інсайди. Що пишуть ЗМІ перед дзвінком Трампа Путіну і хто вигадав "розділ земель"

Зміст

• "Інсайди" від Semafor: визнання російської окупації Криму
• "Інсайди" від The New York Times: "поділ світу" між великими державами та Одеса
• Наскільки близькими до реальності є "інсайди" щодо Криму та Одеси

Напередодні запланованої на сьогодні телефонної розмови між Дональдом Трампом та Володимиром Путіним американські видання Semafor та The New York Times вийшли з резонансними матеріалами-анонсами. Посилаючись на неназвані джерела в Україні та США, ЗМІ повідомили, що Трамп нібито готовий "запропонувати" Путіну серйозні поступки українським коштом, щоб прискорити завершення російсько-української війни та виконати свою давню обіцянку. 

"Інсайди" від Semafor: визнання російської окупації Криму

"Адміністрація Трампа розглядає можливість визнання українського Криму територією Росії в рамках будь-якої майбутньої угоди про припинення війни, за словами двох людей, знайомих із цим питанням", – повідомило видання. 

Більше того, за даними Semafor, Білий дім навіть збирається спонукати Організацію об'єднаних націй до аналогічного кроку. Втім видання не наводить подробиць того, чи йдеться нібито про голосування на рівні Генасамблеї ООН, чи про потенційну резолюцію від Радбезу ООН. 

При цьому журналісти вказують, що будь-які рухи щодо Криму є лише одними з "безлічі опцій", які розглядаються адміністрацією Трампа. 

Також Semafor нагадує, що декілька років тому, ще до початку повномасштабної російської агресії, Трамп вже спекулював на ідеї визнання Криму російським, зазначаючи, що мешканці півострова нібито "більше хочуть бути з Росією".

"Інсайди" від The New York Times: "поділ світу" між великими державами та Одеса

В матеріалі NYT проводяться паралелі між сьогоднішньою розмовою Трампа і Путіна та "розділом світу" між великими державами після Другої світової війни, контури якого обговорювались на конференції в Ялті у 1945 році.

Напередодні у спілкуванні з журналістами на борту свого президентського літака, Трамп анонсував, що у розмові з Путіним йтиметься про "землю", "електростанції" та "розподіл активів", за звичкою не вдаючись до особливої конкретики. Очевидно, йтиметься про долю Запорізької АЕС і те, під чиїм контролем зрештою залишаться різні частини суверенної української території. 

"Адміністрація Трампа вже чітко дала зрозуміти, що очікує, що Росія контролюватиме територію, якою вже володіють її війська, тобто приблизно 20 відсотків території України. Але помічники президента України Володимира Зеленського минулого місяця заявили, що вони стурбовані тим, що Трамп може задовольнити інші бажання Путіна щодо деяких частин України, можливо, включаючи критично важливе портове місто Одесу", – говорить в матеріалі NYT.

Про можливість визнання Штатами російської окупації Криму в статті не говориться, натомість видання привертає увагу до попередніх коментарів радника Трампа з нацбезпеки Майкла Волца. "Невже ми виженемо кожного росіянина з кожної сантиметру української землі, включно з Кримом?" – задав Волц риторичне питання в одному з останніх інтерв'ю.

Втім, як вказує NYT, ще далеко не факт, що Україна та Європа погодяться з усім, про що б не домовились сьогодні Трамп та Путін. 

Наскільки близькими до реальності є "інсайди" щодо Криму та Одеси

За словами асоційованого експерта Інституту американістики Олега Преловського, американські ЗМІ не так болісно "переживають" розмови про те, якими територіями має пожертвувати Україна, як щодо цього рефлексують європейські медіа. І це логічно, бо мова йде про переділ частини європейського континенту і поступок агресору, який до цього загрожував далеко не тільки Україні. 

При цьому, експерт не виключає того, що чутки про одеський порт, визнання Криму російським чи переділ кордонів можуть бути певною мірою контрольованими "зливами". У більшості випадків це робиться для того, щоб перевірити реакцію – наскільки українське суспільство зокрема і європейське загалом готове для того, щоб відкрити це "вікно Овертона" трохи ширше. 

"Це "вікно" відкривається поступово. На початку вторгнення нам здавалося, що ми геть ніколи не маємо поступатися своїми територіями, і маємо воювати до кордонів 1991 року. З часом відбувається розширення рамок, наскільки взагалі доцільно, що люди гинуть, а території військовим шляхом не повертаються, фронт фактично замерзає, і не йде жодного поступу ані з однієї сторони, ані з іншої. Це вікно Овертона розкривається далі і далі", – сказав Преловський в коментарі РБК-Україна. 

Україна в особах як президента, так і численних політиків, військових і цивільних активно декларує свої червоні лінії, одна з яких – відмова від будь-якого юридичного визнання окупованих території за агресором.

Про те, що невизнання окупації будь-якої частини української території є одним із фундаментальних питань для України, у своєму інтерв'ю для РБК-Україна говорив і голова МЗС Андрій Сибіга. 

Крім того, РБК-Україна жодного разу не чуло ані від українських, ані від західних посадовців про те, що хтось всерйоз вимагатиме від України саме юридичного визнання окупації – а не скажімо, відмови від повернення територій військовим шляхом (при тому, що і Крим, і частина Донбасу, і решта непідконтрольних земель лишатимуться невід'ємною частиною України згідно з Конституцією та офіційною позицією держави). 

А під час обговорень територіальних питань в Джидді, де справді сторони працювали з картами, про якісь поступки від України також не йшлося. Скоріше мова може бути про те, що Україна зможе повернути якусь (очевидно, не таку велику) територію, яка станом на зараз підконтрольна окупантам. Тоді як допуск росіян в Одесу, де їх немає і ніколи не було за час повномасштабної війни взагалі виглядає відвертою фантастикою. Втім, остаточно відкидати, що такі ідеї можуть принаймні проговорюватися під час спілкування Трампа і Путіна, все ж не варто.