Діалог з агресором. Про що говорили Україна та РФ у 2022-му та чи була угода в Стамбулі

Зміст

• Перші раунди в Білорусі: про що домовлялися Київ і Москва

• Як сторони намагалися в Стамбулі домовитися про завершення війни

• "Стамбульська угода" була чи ні? Що каже Україна та РФ

Перші раунди в Білорусі: про що домовлялися Київ і Москва

Ідея про переговори з'явилися одразу після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. Перший дипломатичний контакт відбувся наступного дня, коли Москва звернулася із запитом про евакуацію китайських студентів з України.

Спочатку як місце переговорів росіяни бачили Мінськ. Також розглядався варіант зустрічі на українській стороні біля кордону з Білоруссю, але саме звідти противник тоді розгортав наступ на Київ. У підсумку зійшлися на тому, що переговори відбудуться на білоруській стороні в Гомельській області.

Вранці 27 лютого в Гомель прибула російська делегація і, не зустрівшись із представниками України, звинуватила її в нібито саботажі узгодженої зустрічі. Пообіді президент Зеленський домовився з Олександром Лукашенком, що делегація зустрінеться без попередніх умов у районі річки Прип'ять. Останній гарантував безпеку українській стороні.

Увечері повідомлялося, що українська делегація на чолі з лідером фракції "Слуга народу" Давидом Арахамією прибула на переговори з представниками РФ на чолі з помічником Путіна Володимиром Мединським, однак зустріч перенесли. Добиратися туди напряму варіантів не було, тому українська делегація зробила великий гак через Польщу. Два вертольоти Black Hawk сіли на білоруському військовому аеродромі 28 лютого.

Фото: українсько-російські переговори 28 лютого 2022 року (belta.by)

Росіяни приїхали з документом під умовною назвою "Мирний договір між РФ і Україною". Хоча де-факто це були вимоги капітуляції. Серед 12 пунктів не було нічого принципово нового: вимоги "денацифікації", "демілітаризації", нейтралітету і позаблоковості України, визнання Криму російським і незалежності "ЛДНР", державного статусу російської мови тощо.

Перший раунд переговорів тривав близько п'яти годин. Жодних рішень не було ухвалено, сторони заявили, що знайшли деякі пріоритетні теми для спільних позицій і домовилися обговорювати російські вимоги на наступних раундах біля польсько-білоруського кордону, на території резиденції Лукашенка в Біловезькій пущі.

Друга зустріч відбулася 3 березня. На ній обговорювали військовий і гуманітарний блок, а також майбутнє політичне врегулювання. Але домовилися лише про формат гуманітарних коридорів для евакуації мирних жителів і доправлення ліків і продовольства в місця запеклих боїв (з можливістю тимчасового припинення вогню).

Третій раунд відбувся 7 березня. Сторони домовилися про поліпшення логістики гуманітарних коридорів, щодо базового політичного блоку з припиненням вогню і гарантіями безпеки вирішили консультуватися надалі.

Згідно з російським проєктом, крім вищеназваних вимог, Україна мала скоротити армію до 50 000 осіб, залишити чотири кораблі, 55 вертольотів, 300 вертольотів, відмовитися від виробництва або закупівлі ракет дальністю понад 250 км, визнати "республіки Донбасу" в адміністративних кордонах Донецької та Луганської областей.

На переговорах у Білорусі дедалі активніше обговорювалося перенесення місця в нейтральну країну. Україна пропонувала Ізраїль і Швейцарію, Росія - Сербію. Зійшлися на Туреччині, чий президент Реджеп Таїп Ердоган пропонував себе як посередника. Наступні зустрічі проходили на його території.

Як сторони намагалися в Стамбулі домовитися про завершення війни

У російсько-українській війні Туреччина формально зайняла нейтралітет, хоча рішення закрити Босфорську протоку для російських військових кораблів, що йшли в Чорне море, зіграло величезну роль у провалі окупантів на південному фронті.

Перші переговори відбулися вже 10 березня між міністрами закордонних справ Дмитром Кулебою та Сергієм Лавровим в Антальї за посередництва тодішнього глави МЗС Туреччини Мевлюта Чавушоглу.

Кулеба приїхав із реальними повноваженнями домовлятися, був на зв'язку з керівництвом України, щоб у разі потреби одразу ж погодити рішення. У Лаврова повноважень не було, за його словами, він приїхав із поваги до Ердогана. Пропозицію встановити гуманітарний коридор до Маріуполя він відхилив.

По суті зустріч не принесла жодних результатів. Після неї Лавров взагалі заявив, що Росія нібито не нападала на Україну. З таким підходом ні про який конструктив з російського боку мови бути не могло.

Чавушоглу зайнявся човниковою дипломатією, по черзі відвідавши Москву і Львів. У результаті 29 березня в Стамбулі відбулася повноцінна зустріч української та російської переговорних делегацій. Перед нею президент Зеленський казав про готовність обговорювати відмову від будь-яких претензій на членство в НАТО в обмін на міжнародні гарантії безпеки.

Фото: російсько-українські переговори у Стамбулі 29 березня 2022 року (Getty Images)

Після зустрічі Мединський заявив, що Київ підтвердив прагнення до без'ядерного і нейтрального статусу, а також відмову від виробництва і розміщення зброї масового ураження. Заступник міністра оборони РФ Олександр Фомін оголосив про рішення "в рази скоротити активність на Чернігівському та Київському напрямках".

Давид Арахамія зазначив, що обговорювали нову систему гарантій безпеки для України. Серед країн-гарантів бачили США, Францію, інших членів Радбезу ООН, Канаду, Польщу, Туреччину та Ізраїль. За його словами, європейські країни мали допомогти Україні вступити до Євросоюзу.

Учасник делегації Михайло Подоляк запропонував заморозити питання Криму і Севастополя і вести переговори щодо статусу протягом 15 років. При цьому весь цей термін Україна готова була утримуватися від повернення півострова військовим шляхом. Мединський заявив, що це не відповідає російській позиції.

У будь-якому разі найбільш наочним результатом стало рішення росіян вийти з північних регіонів України. Це було подано як "жест доброї волі", але співрозмовники РБК-Україна пояснювали, що до того моменту агресор не міг постачати угруповання під ударами Сил оборони і відступ був вимушеним.

Російська сторона запросила паузу на вивчення пропозицій, Україна - щоб скласти драфти гарантій безпеки із західними партнерами.

У квітні весь світ дізнався про воєнні злочини в Бучі. Через настрої в українському суспільстві переговорний процес став де-факто неможливим. Військова допомога західних партнерів почала поступово збільшуватися. Було ще кілька раундів переговорів по відеозв'язку, але з кожним разом ставало дедалі зрозуміліше, що результату вони не принесуть. У підсумку Україна перестала брати слухавку.

Детальніше про те, як Україна і Росія намагалися домовлятися в перші місяці війни, читайте в хроніці переговорів від РБК-Україна.

Військові делегації контактували влітку і за посередництва ООН і Туреччини уклали так звану зернову угоду від 22 липня 2022 року, яка розблокувала поставки з українських портів Чорним морем. Однак зустріч у Стамбулі 29 березня вважається останньою реальною спробою покласти край війні дипломатичним шляхом.

"Стамбульська угода" була чи ні? Що каже Україна і РФ

Володимир Путін цинічно каже про готовність до компромісу щодо України, але з позиції сили киває в бік так званого "Стамбульського комюніке".

"Ми готові вести діалог без попередніх умов. Але на базі того, про що домовилися під час переговорного процесу в Стамбулі. Ну і виходячи з реалій, які складаються на землі", - заявив він наприкінці 2024 року, маючи на увазі, що Україна має погодитися на російську окупацію Криму та чотирьох областей.

Уперше на домовленості в Стамбулі Путін послався на зустрічі з африканською делегацією в червні 2023 року. За його словами, в результаті турецьких переговорів було вироблено проєкт "Договору про постійний нейтралітет і гарантії безпеки України". Тоді ж він заявив, що документ нібито був парафований українською стороною.

Путін також показав додаток про граничну кількість особового складу, озброєнь і техніки Збройних сил України в мирний час. Обидва документи були роздруковані з використанням декількох шрифтів, щоб показати різночитання в текстах.

Фото: Володимир Путін показує проєкт "Стамбульських угод" (росЗМІ)

На першій сторінці "договору" помістилися преамбула і частина ст. 1. Із фрагмента, який потрапив у кадр, можна зробити висновок, що не вдалося погодити навіть список сторін. Розбіжності з приводу "додатка" виглядали більш суттєвими. Наприклад, Україна визначила в проєкті граничну чисельність ЗСУ в 250 000 осіб, позиція Росії - 85 000.

The Wall Street Journal у березні 2024 року опублікувало більш детальний проєкт.

Основні моменти:

• угода дозволяла Україні вступити до Євросоюзу, але забороняла приєднуватися до НАТО
• забороняється передача Україні іноземної зброї, ракет будь-якого типу і відправка іноземних формувань
• чисельність ЗСУ мала скоротитися до 85 000 військових, 342 танків, 519 артилерійських систем, а дальність українських ракет - обмежена 40 км. Україна хотіла мати 250 000 військовослужбовців, 800 танків і 1900 артсистем
• окупований Крим мав залишатися під контролем Росії (без нейтральності та демілітаризації)
• російська мова мала функціонувати нарівні з українською. Україна на цей пункт не погодилася
• майбутнє окупованого 2014 року Донбасу мало обговорюватися особисто Путіним і Зеленським
• гарантами договору мали виступити США, Велика Британія, Китай, Франція і Росія. Росія хотіла додати Білорусь, Україна - Туреччину
• на випадок повторного нападу Україна хотіла закриття повітряного простору і військової допомоги від західних країн. На це не погодилася Росія

Крім того, Україна не погодилася на відмову від претензій, згідно з якими Міжнародний кримінальний суд розслідує воєнні злочини Росії. Сторони також не парафували пункт про скасування взаємних санкцій.

Пізніше німецьке видання Welt написало, що Зеленський і Путін мали особисто обговорити деталі виведення російських військ. Але не з території Криму та захопленої частини Донбасу. Однак після саміту в Стамбулі російська сторона висунула критичні для Києва вимоги, такі як статус російської мови тощо. На момент переговорів обидві сторони виявляли неабиякий інтерес, але поразки Росії в другій половині 2022 року змінили загальний розклад.

Минулого місяця Володимир Зеленський заявив, що "Стамбульських угод" ніколи не існувало, і взагалі Москва хотіла не домовленостей і компромісів, а української капітуляції. За його словами, Путін пропонував Україні здатися і заморозити конфлікт, відмовитися від незалежності та змінити політичний курс на Росію.

"Україна нічого не підписувала, жодних угод не існувало. В ультиматумі було демілітаризація, денацифікація. Сьогодні про денацифікацію українців говорить головний нацист - Путін", - додав президент України.

При підготовці тексту використовувалися: інформація з відкритих джерел, публікації The Wall Street Journal і Welt, заяви президента України Володимира Зеленського.