Депортація дітей з дитбудинку Херсону: NYT опублікував розслідування про злочини РФ

Згідно матеріалу, працівники Херсонського будинку дитини змогли напочатку окупації міста під обстрілами перевезти до підвалу вихованців. Ці діти з особливими потребами - немовлята та діти до п’яти років, деякі з них мали серйозні вади, наприклад, церебральний параліч.

Пізніше пастор місцевої церкви, зважаючи на небезпечну ситуацію, переконав перевезти дітей до його церкви, де він міг забезпечити їх теплом, світлом та їжею.

Зрештою російські посадовці знайшли дітей. Вони перевезли їх майже за 300 км від дому, весь час знімаючи дітей для своїх пропагандистських роликів.

Через соцмережі та пропагандистські ролики журналісти прослідкували за переміщенням цих дітей та проаналізували низку дописів у російських соціальних мережах.

Як вважають фахівці у галузі права, те, що відбулося з дітьми надалі, може становити воєнний злочин.

Діти повернулись до Дитбудинку 

Окупаційна влада у Херсоні (на час окупації міста російськими військовими) вимагала від вихователів, аби дітей перемістили назад у Дитячий будинок. Керівництво закладу все-таки погодилося.

Як розповіла одна з виховательок, у наступні місяці озброєні люди у російській військовій формі часто і без попереджень навідувались в Будинок Дитини, щоб стежити за дітьми і вихователями.

На початку весни 2022 року над будівлею майорів вже російський триколор, а озброєні солдати і політики почали привозити дітям гуманітарну допомогу - російську пропагандистську літературу та газовані напої. 

Протягом кількох наступних місяців російські посадовці знімали фото і відео про те, як вони допомагають дітям, і розміщували їх у своїх соцмережах.

Сліди Путіна

Серед тих, хто часто відвідував заклад був Ігор Кастюкевич. Він був членом російського парламенту від політичної партії Путіна "Единая Россия".

Як зазначають у виданні, у своїх інтерв’ю для The Times російські чиновники повторювали ту ж саму думку і заявляли, що діти з Херсону російські.

У травні 2022 року Путін підписав документ, який спрощував набуття російського громадянства, а значить - росіяни можуть легше усиновити викрадених Росією українських дітей.

Співпраця з окупантами

Пізніше директорка закладу Олена Корнієнко та вихователька Наталя Лукіна відмовилися співпрацювати з окупаційною владою, отримувати російський паспорт та звільнилися із закладу, оскільки не хотіли брати участь у тому, що з дітьми могли зробити призначені Росією посадовці.

Натомість новою очільницею закладу стала Тетяна Завальська - одна із педіаторок закладу, яка не приховувала своїх проросійських поглядів. У місяць її призначення Дитячий будинок зареєстрували в російській системі.

Деякі експерти з вивчення країн Східної Європи розглядають ці дії як розіграну на загал кампанію Кремля, спрямовану на виправдання вторгнення Росії в Україну, а Путін в ній виступає в ролі рятівника.

Дітей почали вивозити

Пізніше працівникам закладу повідомили, що дітей вивозять. У закритих чатах у Telegram для цього спеціально набирали студентів-добровольців із медичних вузів в Криму. Забирати дітей приїхала окупаційна влада Криму, Херсону та деякі посадовці з Москви.

Дітей перевезли у Сімферополь, столицю Криму, і розділили між двома дитячими закладами. Співробітники одного з них, "Йолочки", раніше звинувачувалися у неналежному догляді за дітьми.

"Офіційно" викрали

Російські посадовці стверджують, що переміщення дітей було гуманітарною місією і відповідало їхній Конституції, адже Росія приєднала Херсонську область і жителі регіону перебували під їх контролем. Однак фахівці з захисту прав людини кажуть, що закони окремої держави не можуть стояти вище за міжнародні зобов’язання.

Українська сторона стверджує, що місцеперебування дітей їм офіційно не повідомлялося. Проте російські чиновники залишили сліди в Telegram.

Зрештою діти отримали російське громадянство, яке є необхідною умовою для усиновлення та влаштування у російські сім’ї. Фахівці в галузі права стверджують, що видача нових документів, переклад імен дітей та зміна їх громадянства свідчать про намір російської влади позбавити дітей їхньої ідентичності, що є порушенням Конвенції про права дитини. Це також може становити воєнний злочин.

The Times не отримали відповіді на свої численні запити на коментарі від адміністрацій Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової. У своїх публічних заявах уповноважена пообіцяла продовжити роботу.

У серпні минулого їхні інтереси представляє Міністерство праці та соціальної політики окупованої Херсонської області.

Згодом фотографії Херсонських дітей почали з’являтися у російському федеральному банку даних дітей-сиріт серед десятків тисяч російських дітей. Там журналісти знайшли 22 дити із Херсонського будинку дитини. У анкетах зазначено, що діти з Криму, а місце народження, а саме Україна — не згадується.

Доля дітей

Щонайменше двоє з дітей були влаштовані в російські сім’ї, як повідомили у службі у справах дітей у Криму.

Щонайменше семеро дітей з Херсонського Будинку Дитини повернулися до України за сприяння української влади та посередників з Катару. Серед них - Анастасія та Микола Володіни, чия мати у лютому цього року їздила за ними до Москви.

Зазначається, що пізніше Анастасія померла в українській лікарні, лише через кілька тижнів після того, як їй виповнилося шість років. Лікар назвав причиною її смерті епілептичний напад.

Микола перебуває під опікою української держави, поки його батьки чекають рішення суду стосовно своїх батьківських прав. Решта херсонських дітей все ще залишаються під владою Росії.